ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 листопада 2018 року 10:39 № 826/6956/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Степаненко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
доМіністерства юстиції України
третя особаДержавне підприємство "Національні інвестиційні системи"
про визнання протиправним та скасування Наказу № 4044/5 від 15.12.2017 року, зобов'язання вчинити дії, -
На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 листопада 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа Державне підприємство "Національні інвестиційні системи" про:
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.12.2017 № 4044/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно";
- відновлення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ складено (прийнято) Мін'юстом із грубим порушенням норм матеріального права, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, в якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, та те, що воно винесено на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в підготовчому провадженні.
В судовому засіданні 07 листопада 2018 року позивач позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні 26 липня 2018 року суд, за попередньою згодою сторін, протокольною ухвалою ухвалив закінчити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 07.11.2018 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, здійснює нотаріальну діяльність в Київському міському нотаріальному окрузі на підставі Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7836, виданого Міністерством юстиції України 06 листопада 2009 року, та на підставі реєстраційного посвідчення № 1060, виданого Головним управлінням юстиції у м. Києві у 2009 році.
Наказом Міністерства юстиції України від 11.12.2017 № 4679/7 "Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно" затверджено перелік державних реєстраторів та суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до 01 січня 2018 року.
На підставі наказу від 11.12.2017 №4679/7 "Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно" головним спеціалістом відділу контролю у сфері державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб'єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату проведено моніторинг реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у Державному реєстрі прав, за результатами якого складено Акт від 12.12.2017.
Відповідно до висновків Акту від 12.12.2017 в ході проведення моніторингу реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 виявлено наступні порушення:
вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; пунктів 12, 1, 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127; пунктів 10, 11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 під час розгляду заяви від 31.01.2017 №20770359 щодо права власності, а саме: рішення за результатом розгляду заяви прийняття без пошуку зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та обтяжень цих прав у Державному реєстрі прав за ідентифікатором об'єкту нерухомого майна.
вимог статей 19, 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за заявою від 07.02.2017 №20863039, за подачу якої не сплачено адміністративний збір.
На адресу Позивача надійшов лист Міністерства юстиції України від 13.12.2017 №13204/19/34-17, яким направлено копію Наказу №4694/7 від 12.12.2017. Згідно листа, на підставі вищевказаного акту відповідачем винесено наказ №4694/7 від 12.12.2017 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», відповідно до якого призначено проведення камеральної перевірки позивача з 12.12.2017.
За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 комісією, створеною на підставі наказу №4694/7 від 12.12.2017, складено довідку від 14.12.2017, відповідно до якої в ході проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 виявлено порушення вимог статей 10, 18, 19, 23, 24, 25, 26, 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; пунктів 12, 17, 18, 22, 41, 42, 45, 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127; пунктів 9, 10, 11, 14 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 та запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.
На адресу Позивача 22.12.2017 надійшов лист Міністерства юстиції України від 19.12.2017 № 13426/19/34-17 щодо направлення Наказу Міністерства юстиції України №4044/5 від 15.12.2017 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яким тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на один рік, визначено, що документи, які подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, передати на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі. Підставою винесення наказу визначено довідку від 14.12.2017 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.12.2017 № 4694/7.
На підставі оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи", без будь-яких письмових або усних попереджень, 20.12.2017, під час проведення державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_1 реєстраційних дій, фактично здійснило блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем наказом позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України:
1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;
3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;
4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;
5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;
7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;
9.1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
Процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закони) контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державна реєстрація) визначено Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 990.
За змістом п. 1 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.
Згідно з п. 5, 6, 7 Порядку № 990 у разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.
Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" камеральна перевірка - перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав.
Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним
Відповідно до п. 8, 9, 10 Порядку № 990, під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.
Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.
У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:
дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік);
прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку;
підстава проведення камеральної перевірки;
опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів;
пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.
За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.
Як встановлено судом, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 03.04.2017 №1089/7 "Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" затверджено перелік державних реєстраторів та суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у термін до 01 травня 2017 року.
За результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 комісією, створеною на підставі наказу №1489/7 від 26.04.2017, складено довідку від 13.05.2017, відповідно до якої за результатами проведення камеральної перевірки дотримання законодавства щодо проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав приватним нотаріусом ОСОБА_1 комісія прийшла до висновку, що достатніх підстав для прийняття мотивованого рішення, передбаченого частиною другою ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не виявлено.
Однак позивач посилається на те, що в Довідці за результатами проведення камеральної перевірки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 14.12.2017 Міністерство юстиції встановило порушення з боку Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 під час вчинення реєстраційних дій до 13.05.2017 за один і той же перевіряємий період, що на думку позивача унеможливлює повторну перевірку вищевказаного періоду.
Проте, суд відхиляє дані твердження позивача, оскільки судом встановлено, що під час проведення перевірки в квітні 2017 року відповідачем було вибірково перевірено період вчинення позивачем реєстраційних дій до 13.05.2017, та під час проведення перевірки в грудні 2017 року перевірялось вчинення позивачем вже інших реєстраційних дій, які раніше відповідачем не перевірялись, а тому чинне законодавство не позбавляє відповідача права проводити перевірку у вищевказаному періоді.
В довідці від 14.12.2017 реєстраційних дій які були проведені до 02 листопада 2016 року (реєстраційні дії за заявами №№ 20951161, 18443871, 18447346, 18447796, 18447682, 18447085).
Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо відображення в довідці в обґрунтування позовних вимог щодо скасування наказу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі.
Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що Державним реєстратором є:
1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав;
2) нотаріус;
3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Приписами ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, обов'язки державного реєстратора.
Відповідно до ч. 2 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:
1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав;
4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
5) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.
Пунктом 14 Порядку № 990 передбачено, що рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту можуть бути оскаржені до суду.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 року № 1666-VIII, який набрав чинності 02.11.2016 року, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" доповнено статтею 371 "Здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав", якою Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
Згідно зі статтею 371 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (частина друга, пункти 2, 4).
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання (частина 3).
Відповідно до частини четвертої статті 37 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21.12.2016 року № 990, який набрав чинності 30.12.2016 року та, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Таким чином, повноваження зі здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, на підставі статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку від 21.12.2016 № 990, Міністерство юстиції України отримало з 02.11.2016, а шляхи реалізації таких повноважень - лише з 30.12.2016.
Аналогічна позиція підтримувалася Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 07.11.2017 у справі № 826/972/17 та у подальшому знайшла своє відображення щодо застосування схожих норм права у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/12868/17.
При цьому, відповідачем не надано доказів застосування порядку, який було передбачено редакцією Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка діяла на момент вчинення позивачем реєстрації, а оскаржувані накази містять посилання саме на статтю 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядок № 990.
Відповідно до статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 року № 17-рп/2010 (справа № 1-25/2010) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Також, у справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
Таким чином, моніторинг реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 які були проведені до 02 листопада 2016 року (реєстраційні дії за заявами №№ 20951161, 18443871, 18447346, 18447796, 18447682, 18447085), результати якого стали підставою для проведення щодо неї камеральної перевірки і складання за її результатами довідки, що стала підставою для прийняття Мін'юстом оскаржуваного наказу вчинено за межами вимог Порядку № 990 та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Разом з тим, суд зазначає, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядок № 990 не містять норм, які б передбачали право Міністерства юстиції України здійснювати моніторинг або проводити перевірки реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами або суб'єктами державної реєстрації прав до моменту набрання чинності вказаними правовими нормами.
Тобто, право Мін'юсту щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав обмежено проведенням моніторингу та призначенням камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених суб'єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами до набрання чинності приписами статті 371 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку № 990.
Судом встановлено, що при призначенні та проведенні моніторингу і камеральної перевірки позивача відповідач керувався саме приписами статті 37-1 Закону № 1952-IV та Порядку № 990.
Щодо реєстраційних дій вчинених після 02.11.2016, суд зазначає наступне.
Судом проведено перевірку порушень позивача зазначених в акті перевірки, шляхом витребування у позивача розгорнутої інформації з бази, стосовно чого суд зазначає наступне.
Щодо порушення позивачем вимог статей 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 41 Порядку № 1127 проведено державну реєстрацію права власності без документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, акту приймання-передачі об'єкта, за наявності суперечностей у документах.
Судом встановлено, що під час проведення реєстраційної дії за заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості № 22902565 від 22.06.2017 державним реєстратором - приватним нотаріусом дійсно було здійснено реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) без довідки про присвоєння адреси об'єкту нерухомості, акту приймання-передачі об'єкта нерухомого майна - склад (літ. X) загальною площею 36,8 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4.
Позивачу були подані усі необхідні документи згідно передбачених вимог п.41 Порядку № 1127, однак, помилково вони дійсно не відображені в заяві про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості № 22902565 від 22.06.2017 і не відскановані.
Проте суд зазначає, що виявлене під час перевірки порушення носить технічний характер та не впливає на права осіб, також при проведенні перевірки не були дослідженні паперові копії документів та пояснення від нотаріуса не витребовувались, що прямо передбачено вимогами Порядку № 990.
Щодо реєстраційних дій за заявами № 25097188, 24028556, 249228827, 24929225, 24929687, 24929970, 24930149, 249302787, 24997059, 25025525, 25026330, 25095296, 25102473, 25103405, 25155163, 240478873, 24048280, 23423770, які за висновками відповідача позивачем проведено без здійснення пошуків заяв у базі даних Державного реєстру прав для встановлення черговості та без здійснення жодних пошуків зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та обтяжень цих прав у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.
Під час проведення реєстраційних дій за заявами №№ 25097188, 24047873, 24048280, 23423770 державним реєстратором - приватним нотаріусом було здійснено пошук заяв у базі даних Державного реєстру прав для встановлення черговості згідно передбачених вимог п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзац 1 п. 12 Порядку № 1127.
Судом встановлено, що всі вимоги вищевказаних нормативних актів позивачем було дотримано, що підтверджується наявністю в паперовій формі - відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав, що є складовою реєстраційної справи, які були згідно опису передані суб'єкту, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у відповідності до Порядку формування та зберігання реєстраційних справ, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 18.11.2016 № 3267/5. У відповідності до абзацу 1 пункту 4 розділу 6 цього ж Порядку, у разі виявлення невідповідностей між документами, що були отримані посадовою особою із зберігання реєстраційних справ, та описом до них така посадова особа зазначає про це в описі та не пізніше наступного робочого дня звертається до відповідного суб'єкта державної реєстрації, нотаріуса, що здійснювали передачу реєстраційної справи чи документів, з вимогою про надання в повному обсязі документів.
Таким чином, нотаріусом здійснено всі необхідні пошуки заяв у базі даних Державного реєстру прав для встановлення черговості на виконання вимог п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзац 1 п. 12 Порядку № 1127, що підтверджується матеріалами справи.
Щодо реєстраційної дії від 30.10.2017 щодо об'єкту № 1051231132218, 30.10.2017 позивачем було посвідчено Договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером - 3221886000:03:165:6105, яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівні (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1051231132218).
Під час посвідчення цього договору нотаріусом було здійснено пошук в Державному реєстрі речових прав зареєстрованих прав та обтяжень щодо цієї земельної ділянки, за результатами яких було отримано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№ 102010552 від 30.10.2017 о 16:37:35, щодо об'єкту нерухомого майна та № 102011287 від 30.10.2017 о 16:40:11 щодо суб'єкту права), які містили відомості про наявність зареєстрованих прав та відсутність обтяжень.
За наслідками проведення вчиненої нотаріальної дії з посвідчення договору купівлі-продажу нотаріусом було проведено реєстраційну дію - державну реєстрацію переходу права власності на земельну ділянку.
Під час проведення вказаної реєстраційної дії повторний пошук зареєстрованих прав та обтяжень в реєстрі не здійснювався, що є порушенням вимог чинного законодавства.
Щодо реєстраційної дії за номером заяви 21902169 від 14.04.2017, дана реєстраційна дія полягала у скасуванні обтяження, а саме арешту з об'єкту нерухомості (земельної ділянки в м. Ірпінь, Київської області) за номером запису про обтяження - 13853368, на підставі Ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2017 року у справі № 761/2337/17.
Чинне законодавство України не передбачає, що під час скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно мають здійснюватися пошуки зареєстрованих прав чи обтяжень, чи то встановлення черговості розгляду заяв.
З наведеного вбачається, що відповідач формально підійшов до перевірки позивача - не досліджував кожен епізод виявлених ним порушень, а просто зробив припущення - якщо в реєстрі були відсутні пошукові запити, то це автоматично означало наявність порушення, що автоматично ставить під сумнів об'єктивність проведеної перевірки та акту, складеного за її результатами.
Також, суд вказує, що прийняття рішень, вчинення дій суб'єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:
- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;
- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;
- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.
Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Натомість оскаржуваний наказ не містить викладення фактів порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, а також не містить будь-яких відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції, як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на один рік, що свідчить про порушення принципу пропорційності.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ Мін'юсту України є протиправним та підлягає скасуванню як такий, що прийнятий без належних на те повноважень із порушенням встановлених законодавством порядку й процедури.
Разом з тим, суд зазначає, що нормативними актами не визначена процедура поновлення порушених прав позивача, у зв'язку з чим суд вважає, що вони повинні бути поновлені у відповідності до принципу юридичної визначеності, як невід'ємної, органічної складової принципу верховенства права, а також іншої її складової - принципу правової безпеки, який передбачає захист довіри особи до надійності свого правового становища та його захисту.
Сутність вимог юридичної визначеності полягають у визначеності законодавства, визначеності повноважень, визначеності судового рішення. Норма закону не може розглядатися як "право", якщо її не сформульовано з достатньою точністю. Чіткість, зрозумілість, однозначність та відносна конкретність норми є запорукою її належного тлумачення і, відповідно, реалізації.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується порядок і строк виконання рішення.
Статтею 372 КАС України встановлено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Вирішуючи питання щодо способу повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним встановити порядок виконання судового рішення. Визначити, що рішення суду по даній справі № 826/6956/18, що набрало законної сили, є підставою відновлення (розблокування) ДП «НАІС» доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зобов'язати відповідача забезпечити виконання рішення суду по даній справі №826/6956/18, що набрало законної сили, шляхом здійснення протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішення заходів щодо поновлення прав позивача - відновлення (розблокування) ДП «НАІС» доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність підстав для прийняття наказу Міністерства юстиції України від 15.12.2017 № 4044/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Адміністративний позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15.12.2017 № 4044/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
3. Визначити, що рішення суду по даній справі № 826/6956/18, що набрало законної сили, є підставою відновлення (розблокування) ДП «НАІС» доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зобов'язати відповідача забезпечити виконання рішення суду по даній справі №826/6956/18, що набрало законної сили, шляхом здійснення протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішення заходів щодо поновлення прав позивача - відновлення (розблокування) ДП «НАІС» доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.Стягнути на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 524,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 листопада 2018 року.
Суддя Н.Г. Вєкуа