21 листопада 2018 року Чернігів Справа № 2540/2500/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зайця О.В.,
за участю секретаря Новик Н.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
предстаника відповідача Дрогана С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,
Позивач звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 у якому просить (з урахуванням позовної заяви, яка надійшла до суду 23.08.2018):
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 27.04.2018 № 182-ОС “Про результати оперативно-службової діяльності прикордонного загону за тиждень” в частині оголошення “догани” водію групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення інженерно-технічного відділу 105 прикордонного загону старшому солдату ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.05.2018 № 521-АГ “Про результати службового розслідування”;
визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 21.05.2018 № 597-АГ “Про результати службового розслідування”;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 29.05.2018 № 231-ОС “Про підсумки підготовки персоналу прикордонного загону за І півріччя 2018 року” в частині оголошення “суворої догани” водію групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення інженерно-технічного відділу 105 прикордонного загону старшому солдату ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 29.05.2018 № 226-ОС “По особовому складу” в частині звільнення з військової служби за пунктом “и” (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини шостої статті 26 із застосуванням частини восьмої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” в запас старшого солдата ОСОБА_1 , водія групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення інженерно- технічного відділу;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 04.06.2018 № 240-ОС “По особовому складу” в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 , водія групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення інженерно-технічного відділу;
поновити ОСОБА_1 з 05.06.2018 на посаді водія групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення інженерно- технічного відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 );
стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 05.06.2018 по день винесення судового рішення.
Відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки останній вважає, що позивачу 21.05.2018 було відомо про наказ начальника 105 прикордонного загону від 27.04.2018 № 182 - ОС "Про результати оперативно службової діяльності прикордонного загону за тиждень" яким йому було оголошено дисциплінарне стягнення “догана”, накази Чернігівського прикордонного загону від 02.05.2018 № 521 - АГ "Про результати службового розслідування" яким йому було оголошено дисциплінарне стягнення “догана”, ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.05.2018 № 597 - АГ "Про результати службового розслідування" яким йому було оголошено дисциплінарне стягнення “сувора догана”.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року скаргу ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів залишено без руху та встановлено позивачу строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали, для усунення вказаного недоліку адміністративного позову шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку та доказів поважності причин його пропуску.
05.11.2018 позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що що 21.05.2018 позивач перебував «на лікарняному» на невизначеному терміні, та не мав змоги ознайомитись з наказами, а також те, що станом на цю дату йому не були відомі точні мотиви та підстави видання наказів.
Проаналізувавши адміністративний позов з доданими до нього документами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення даного адміністративного позову без розгляду в частині, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 КАС України).
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, положення частини 5 статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що зокрема слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб'єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої майнові права.
У свою чергу, законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень, при здійсненні управлінських функцій, дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства.
Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Правовий припис “в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом” означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Також, згідно з частиною 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, за приписами статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа “Каменівська проти України”), “право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані”.
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Водночас, суд відхиляє вищевказане твердження позивача, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, 21 травня 2018 року в службовому кабінеті заступника начальника загону начальника відділу персоналу полковника ОСОБА_2 в присутності свідків водію групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення інженерно - технічного відділу старшому солдату ОСОБА_1 доведено: наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.04.2018 № 182 - ОС "Про результати оперативно - службової діяльності прикордонного загону за тиждень" яким йому було оголошено дисциплінарне стягнення «догана»; наказ Чернігівського прикордонного загону від 02.05.2018 № 521 - АГ "Про результати службового розслідування" яким йому було оголошено дисциплінарне стягнення «догана»; наказ Чернігівського прикордонного загону від 21.05.2018 № 597 - АГ "Про результати службового розслідування" яким йому було оголошено дисциплінарне стягнення «сувора догана».
Поряд з тим в присутності свідків водій групи інженерних машин відділення інженерного забезпечення інженерно - технічного відділу старший солдат ОСОБА_1 відмовився від проставлення підпису про ознайомлення з вищевказаними наказами.
За таких обставин суд вважає, що з 21.05.2018 у позивача виникло право на звернення до суду із відповідними позовними вимогами.
Разом з тим, до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 04.07.2018, тобто з пропущенням місячного строку, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду з адміністративним позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто, обов'язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, про що зазначається та підтверджується матеріалами, що до неї додаються.
Водночас, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Пономарьов проти України” (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41), “…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави”.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що позивачем не наведено інших підстав обґрунтування причини пропуску строку звернення до адміністративного суду і не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами в частині оскарження наказів начальника 105 прикордонного загону від 27.04.2018 №182-ОС, Чернігівського прикордонного загону від 02.05.2018 №521-АГ, від 21.05.2018 №597-АГ.
За таких обставин та з урахуванням факту визнання судом неповажними підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині оскарження наказів начальника 105 прикордонного загону від 27.04.2018 №182-ОС, Чернігівського прикордонного загону від 02.05.2018 №521-АГ, від 21.05.2018 №597-АГ підлягають залишенню без розгляду.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 29.05.2018 № 226-ОС «По особовому складу» в частині звільнення з військової служби позивача; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 04.06.2018 № 240-ОС «По особовому складу» в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 , то суд вважає недоцільним застосування до них строків позовної давності, оскільки дані вимоги є похідними від попередніх і саме такі вимоги забезпечують належний спосіб захисту прав позивача.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, - задовольнити частково.
Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині оскарження наказів начальника 105 прикордонного загону від 27.04.2018 №182-ОС, Чернігівського прикордонного загону від 02.05.2018 №521-АГ, від 21.05.2018 №597-АГ залишити без розгляду.
У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу суду у повному обсязі виготовлено 26.11.2018.
Суддя О.В. Заяць