П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 листопада 2018 р. м.ОдесаСправа № 1540/4236/18
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: суддя-доповідач: Бітов А.І., судді Ступакова І.Г. , Лук'янчук О.В. , розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.
На зазначене судове рішення Ізмаїльським ОУПФ України Одеської області подано апеляційну скаргу разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року було відмовлено Ізмаїльському ОУПФ України Одеської області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційна скарга була залишена без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 296 КАС України, а саме: при зверненні до суду з апеляційною скаргою апелянтом не сплачений судовий збір, та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.
23 листопада 2018 року на виконання вищезаначеної ухвали Ізмаїльським ОУПФ України Одеської області подано клопотання про звільнення від сплати судового збору та відкриття апеляційного провадження з аналогічних підстав, викладених в раніше поданому клопотанні про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши вищезазначене клопотання, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Європейський Суд з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" наголошував, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", п.1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Відповідно до ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Зміст цієї статті передбачає право суду, а не обов'язок, на свій розсуд відстрочити, розстрочити, зменшити або звільнити від сплати судового збору.
Статтею 3 та 4 Закону України "Про судовий збір" визначено об'єкти справляння судового збору та розміри ставок судового збору.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" пільги щодо сплати судового збору УПФ України та його територіальних органів не передбачені.
Згідно з п.2 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року №484-VIII, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Пунктом 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, визначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, судова колегія вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не підставою для звільнення Ізмаїльського ОУПФ України Одеської області від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
При цьому, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з п.1 ч.4 ст. 169 та ч.2 ст. 298 КАС України апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо цією особою не усунуто недоліки, залишеної без руху апеляційної скарги, у встановлений судом строк.
Ізмаїльським ОУПФ України Одеської області не виконано вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року, отже, наявні підстави для повернення апеляційної скарги.
Керуючись п.1 ч.4 ст. 169, ст. 296, ч.2 ст. 298, ч.2 ст. 325, ст. 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 р. повернути апелянту.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 26 листопада 2018 року.
Суддя-доповідач Бітов А.І.
Судді Ступакова І.Г. Лук'янчук О.В.