Зіньківський районний суд в Полтавській області
38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95
Справа № 530/1445/18
Номер провадження 1-кп/530/118/18
12.11.2018 р. м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.185,ч.3 ст.15,ч.2 ст.186 КК України.-
З Миргородської місцевої прокуратури до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов для розгляду обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, який ухвалою судді від 01.10.2018 року призначений до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
В підготовчому судовому засіданні, суд дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно обвинуваченого ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15,ч.2 ст.186 КК України, приходить до висновку про можливість призначення його до судового розгляду з наступних підстав.
У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено. Таким чином, вислухавши прокурора, який доповів про можливість призначення обвинувального акту та доданих до нього документів до судового розгляду, розглянувши клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_4 , які просили обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід, потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, надіслали заяви про розгляд підготовчого засідання у їх відсутність суд вважає, що є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора, стосовно обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів та призначення справи до судового розгляду з наступних підстав.
Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, не встановлено.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 18.09.2018 року ОСОБА_5 було обрано міру запобіжного заходу по даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою і на даний час він перебуває в Полтавській установі виконання покарань № 23 (м . Полтава, вулиця Пушкіна, 91), строк тримання під вартою закінчується 16.11.2018 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Обґрунтовуючи своє клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є:1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідка; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Існування вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі може уникнути кримінальної відповідальності за вчинення злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, умисне ухилення обвинуваченого від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Обвинувачений ніде не працює, неодноразово судимий, має незняту та непогашену судимість, заробітку немає, проживає в іншій області, засуджений вироком Київського районного суду м. Харків за ч.2,3 ст. 185,ч.1 ст.70,ч.1 ст.71, ст,72 КК України, перебуваючи на волі, може незаконно вплинути на свідків по даному кримінальному провадженню, шляхом висловлення погроз, застосування насильства, схиляння їх до дачі неправдивих показань, а тому є наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан її здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), оскільки ОСОБА_5 обвинувачується в крадіжці грошей, що є злочином середньої тяжкості та грабежі , що є тяжким злочином, крім цього ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 18.09.2018 року ОСОБА_5 було обрано міру запобіжного заходу по даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою, строк тримання під вартою закінчується 16.11.2018 року.
При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_5 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час. Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на його матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв'язку із проведенням в Україні операції об'єднаних сил та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого який раніше судимий, беручи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, що відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на потерпілих та свідків.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та необхідність застосування щодо обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 176,177,179,184,186,187,193, 194, 314-316, 369-372 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.185,ч.3 ст.15,ч.2 ст.186 КК України, у відкритому судовому засіданні на 13 грудня 2018 року о 9 год. 10 хвилин, в залі Зіньківського районного суду Полтавської області, за участю прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 , потерпілих та свідків згідно реєстру до обвинувального акту.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , зареєстрованому АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, з повною загальною середньою освітою, не працюючому, не одруженому, має на утриманні малолітніх дітей, раніше судимому, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 ( шістдесят ) днів.
Строк дії запобіжного заходу рахувати з 16 год.45 хв. 12 листопада 2018 року по 16 год. 45 хв. 11 січня 2019 року.
Одночасно визначити заставу, після внесення якої ОСОБА_5 звільняється з-під варти в розмірі (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88100 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувач: ТУ ДСАУ в Полтавській області, р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави.
Роз'яснити обвинуваченомуОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Полтавська державна установа ВП( №23).
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджують внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(№23)" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, та суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинуваченийОСОБА_5 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(23) у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_5 зобов'язана роз'ясняти йому , або заставодавцю обов'язки , покладенні на обвинуваченого та наслідки їх невиконання.
Покласти на обвинуваченогоОСОБА_5 у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за вказаною обвинуваченим адресою.
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до суду за першою вимогою.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання, вручити прокурору, обвинуваченому.
В судове засідання на 9 год. 10 хв. 13 грудня 2018 року, доставити обвинуваченого ОСОБА_5 , який утримується під вартою в Полтавському слідчому ізоляторі № 23 ( м. Полтава, вулиця Пушкіна, 91).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий -