П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1062/18
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Потапчук В.О.
суддів: Семенюк Г.В. , Шляхтицький О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року прийнятого у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтодор" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2018 року № 00023381407
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтодор" (далі - ТОВ "Миколаївавтодор", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2018 року № 00023381407.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариством для підтвердження господарських операцій до перевірки було надано всі необхідні первинні документи. До того ж, позивач зазначив, що товариство не може нести відповідальність за порушення законодавства контрагентами свого постачальника. Підприємства, з якими позивач укладав договори, були діючими та виконували договірні зобов'язання в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняту нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Окрім того, скаржник зазначає, що позивач не мав права на податковий кредит за операціями з придбання товарів, які не мали реального характеру.
Ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху.
На підставі Указів Президента України №455/2017 від 29 грудня 2017 року "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" та №296/2018 від 28 вересня 2018 року "Про переведення суддів", частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" проведено заходи з передачі справ та матеріалів, що перебували в провадженні Одеського апеляційного адміністративного суду до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
За результатами автоматизованого перерозподілу дану справу передано колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Потапчук В.О., Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року прийнято апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року до провадження. Відстрочено скаржнику сплату судового збору до винесення рішення у справі. Відкрито апеляційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справу розглянуто відповідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Обставини справи.
Основним видом діяльності позивача є будівництво доріг і автострад. Для здійснення своєї господарської діяльності позивачу необхідно закуповувати адгезійні добавки, мазут, бітум для виробництва асфальту.
У березні 2018 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками ПП "Р-Групп" за червень-жовтень 2016 року і ТОВ "Концепт-Інфо" за листопад 2016 року. Результати перевірки оформлені актом від 20 березня 2018 року № 603/14-29-14-07/36954743.
Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 603 119,00 грн.
03 квітня 2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00023381407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 603 119,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 150 779,75 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернулася до суду з позовом.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом протягом розгляду справи не наведено підстав, які б довили обґрунтованість висновків акту перевірки щодо нереальності операцій позивача з ПП "Р-Групп" і ТОВ "Концепт-Інфо",.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
Оцінка суду.
Норми ПК України не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальником товарів по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів, призначених для використання в його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів, а реальність операцій з придбання ним товарів у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань.
Вказаних обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2016 року позивач уклав з ПП "Р-Групп" договір поставки товару № 2, за умовами якого придбав мазут, бітум шляховий та адгезійні добавки окремими партіями.
Договір діяв до 31 грудня 2016 року.
Так, податковий орган у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі зазначає про нереальність господарських операцій позивача з ПП "Р-Групп" посилаючись на те, що по контрагенту не встановлено законне (легальне) джерело походження матеріалів, документально оформлених на адресу позивача в червні-жовтні 2016 року, а також не підтверджено транспортування бітуму, мазуту перевізником ПП "Скорбуд" від ПП "Р-Групп" до позивача в зв'язку з недостовірністю вказаних у товарно-транспортних накладних даних, відсутністю у ПП "Скорбуд" трудових ресурсів та технічних можливостей надавати послуги з перевезення паливно-мастильних матеріалів.
Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджується з вказаними доводами Головного управління з огляду на наступне.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що для доведення реальності здійснення господарських відносин та їх документального підтвердження позивач надав до перевірки та суду видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні на кожну партію товару.
Дослідивши вказані первинні документи судом встановлено, що партії мазуту до виникнення у позивача права власності на них зберігалися по вул. Новозаводській, 34 м. Миколаєва у відповідності до умов договору зберігання від 08 жовтня 2015 року, який діяв до 09 жовтня 2016 року.
До того ж, колегією суддів встановлено, що товар перевозився на склад позивача орендованим автотранспортом, що підтверджується подорожніми листами, та частково перевізником ПП "Скорбуд". Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі частинами, за кожну партію товару.
В свою чергу, з матеріалів справи також вбачається, що 01 вересня 2016 року та 01 жовтня 2016 року позивач уклав з ТОВ "Концепт-Інфо" договори поставки товару № 01/09/2016 і та № 01/10/2016 відповідно, за умовами яких придбав мінеральний порошок та адгезійні добавки.
На підтвердження вищевказаного позивач надав до перевірки та суду видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Розрахунки за товар проведені в безготівковій формі. Товар доставлено на склад позивача орендованим автотранспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги інші доводи податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Концепт-Інфо" мотивовані тим, що в товарно-транспортних накладних не зазначено пункту навантаження, отже, неможливо встановити та підтвердити факт руху товару від ТОВ "Концепт-Інфо" до позивача. У поданій ТОВ "Концепт-Інфо" звітності не відображено взаємовідносин із постачальником ФОП ОСОБА_4 Встановлено реєстрацію податкових накладних, номенклатура яких не відповідає придбаним та реалізованим товарам. ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва узагальнено податкову інформацію, згідно якої у ТОВ "Концепт-Інфо" відсутні технічні, фізичні можливості для вчинення задекларованих операцій, відсутні основні фонди та реальний ланцюг постачання. ТОВ "Концепт-Інфо" здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.
Так, колегією суддів під час дослідження матеріалів справи встановлено, що придбаний товар позивач зберігав на території нежитлових об'єктів по вул. Новозаводській, 34 м. Миколаєва та вул. Дорожній, 7 смт. Воскресенська, які орендував у ТОВ "Миколаївтранспорт Плюс" згідно договорів оперативної оренди від 01 січня 2016 року № 5 і № 6.
Окрім того, згідно договір оренди від 01 січня 2016 року № 4 позивач у ТОВ "Миколаївтранспорт Плюс" також орендував дорожньо - будівельну техніку, механізми, інструменти, транспорт.
До того ж, судом встановлено, що поставлений товар позивач використав під час виконання ремонтних робіт автомобільних доріг на виконання умов договору субпідряду від 23 травня 2014 року № 23.5/14 СП (діє до 31 грудня 2024 року) та договорів підряду від 04 квітня 2016 року № 42, від 14 червня 2016 року № 161, від 26 вересня 2016 року № 153. Позивачем та контрагентами-постачальниками на виконання вимог договорів поставки складено та підписано видаткові та податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Придбання бітуму, мазуту, адгезійних добавок та мінерального порошку повністю узгоджується з видом діяльності позивача та очевидно переслідувало ділову мету.
При цьому, згідно матеріалів справи відповідач не зазначив про будь-які недоліки в оформленні вказаних документів.
Окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть бути беззаперечною підставою вважати операції нереальними, якщо протилежне підтверджується рештою первинних документів.
Щодо підписання видаткової та податкової накладних на поставку ТОВ "Концепт-Інфо" мінерального порошку 25 листопада 2016 року, у той час як товарно-транспортні накладні свідчать, що поставка відбувалася починаючи з 14 листопада 2016 року, позивач надав обґрунтовані пояснення, що поставка на виконання договору від 01 вересня 2016 року № 01/09/2016 проводилася партіями. Коли партія за заявкою позивача була достатньо сформована, фактично відбувся перехід права власності на товар, про що свідчить видаткова накладна від 25 листопада 2016 року № 58.
Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит по першій події - даті отримання мінерального порошку в повному обсязі, що відповідає вимогам ст. 198 ПК України.
Будь-яких інших підстав, які б доводили обґрунтованість висновків акту перевірки щодо нереальності операцій позивача з ПП "Р-Групп" і ТОВ "Концепт-Інфо", відповідач не навів.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Стаття 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платником податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару (послуг).
Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин, правильності формування позивачем податкового кредиту та протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки на них суд першої інстанції надав вмотивовану відповідь, з висновком якого погоджується колегія суддів.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не підлягає.
Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтодор" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2018 року № 00023381407 - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (39394277) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача 31211256026001; кодкласифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 16 962,72 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 22 листопада 2018 року.
Головуючий суддя Потапчук В.О.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.