Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 листопада 2018 р. №520/9228/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУНОМЕР_1)
до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Леонова, буд. 4-а, секція А,м. Чугуїв,Харківська область,63503, код ЄДРПОУ40386356)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області по невиплаті належної пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;
- зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області відновити виплату пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;
- зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити заборгованість із пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в сумі, яка виникне на момент прийняття рішення суду;
- зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести індексацію невиплаченої заборгованості з пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, згідно діючого законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.01.2018 року відповідач припинив виплату пенсії позивачу у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання/перебування або не проходження фізичної ідентифікації згідно протоколу №68 районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО від 21.12.2017р. Дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивач вважає незаконними та нормативно необґрунтованими. У зв'язку з чим просить позов задовольнити у повному обсязі.
На виконання ухвали суду від 26.10.2018р. відповідачем 16.11.2018р. надано відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що позивачем недотримано умов, за яких здійснюється виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам. Також відповідач вважає, відсутні підстави для зобов'язання Управління виплачувати заборгованість, яка виникне на момент прийняття рішення суду, оскільки виплата пенсії поновлена та з вересня 2018р. виплачується щомісяця. Щодо індексації відповідач також заперечував, оскільки вважає, що пенсія індексована згідно з діючим законодавством.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
На думку суду, зразкова адміністративна справа №805/402/18, по якій прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача щодо виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі, та матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є типовими, оскільки наявні ознаки типової справи.
Отже, суд при прийнятті рішення по даній справі враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену при вирішенні зразкової справи №805/402/18.
Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.02.2006р. (а.с.14) та знаходиться на обліку в Чугуївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області з 01.05.2016р.
Як вбачається з листа Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 13.08.2018р. №8278-07/23, позивачу припинено виплату пенсії з 01.01.2018р. у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання/перебування або (не проходження фізичної ідентифікації) згідно протоколу №68 районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО від 21.12.2017р.
Також Управлінням зазначено, що 29.03.2018р. ОСОБА_1 особисто звернулась до Управління та надала необхідні документи та заяву про поновлення їй виплати пенсії. Протоколом районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО від 12.04.2018р. було вирішено відновити виплату пенсії позивачу.
Згідно розпорядження Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області пенсія поновлена і сума боргу склала 50101,45 грн. за період з 01.05.2016р. по 31.08.2018р., у тому числі поточна доплата складає 16933,60 грн. за період 01.03.2018р. по 31.08.2018р., відкладена доплата складає 33167,85 грн. за період 01.05.2016р. по 28.02.2018р., яка буде сплачена після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Отже, з викладеного вбачається, що відповідач не заперечує той факт, що позивачу неправомірно було припинено виплату пенсії у період з 01.05.2016р. по 31.08.2018р., та у зв'язку з даними обставинами виникла заборгованість перед позивачем.
Відповідно до пункту 1 та пункту 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, пенсії внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання, незалежно від факту реєстрації місця проживання /перебування.
Як пояснив позивач у позовній заяві, виплата пенсії зупинена з 01.01.2018 року у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання/перебування.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підстави припинення виплати пенсії та визначено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.
Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, відповідно до статті 7 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 02.10.2017р. №0000350491 органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення.
Суд, вважає безпідставними посилання відповідача на те, що припинення пенсії відбулось не протиправними діями Управління, а у зв'язку з недотриманням позивачем умов, за яких здійснюється виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам.
З матеріалів справи вбачається, що позивача неодноразово позбавляли пенсійних виплат, що грубо порушує його права як громадянина пенсійного віку, та більш того, як особу, яка була вимушена покинути своє місце проживання через обставини, які не залежать від неї.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Відповідно до підпункту 2 пункту 12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Поряд із тим, суд зазначає, що відповідачем відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказів того, що ОСОБА_1 покинула м.Новопокровка Харківської області та повернулась до свого зареєстрованого місця проживання до Донецької області, не надано, у зв'язку із чим не доведено наявність підстав для припинення виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі.
Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд доходить висновку, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.
Поряд із цим, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини 3 статті 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до встановлених у справі обставин, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначені вище рішення: "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", суд доходить висновку, що припинення відповідачем з 01.01.2018 року до 01.09.2018 року виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому дії відповідача щодо невиплати пенсії слід визнати протиправними.
Також, з метою повного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача виплатити заборгованість із пенсії ОСОБА_1, в сумі, яка виникне на момент прийняття рішення суду (тобто на 26.11.2018 року).
Щодо позовної вимоги відновити виплату пенсії позивача, суд зазначає наступне:
В матеріалах справи міститься інформація про призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 станом на 09.08.2018р., відповідно якої позивачу з 01.01.2018р. по 31.03.2018р., з 01.04.2018р. по 30.04.2018р., з 01.05.2018р. по 30.06.2018р., з 01.07.2018р. - довічно, призначена пенсія, яка підлягає виплаті.
Протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 12.04.2018р. №15 прийнято рішення відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту припинення. Отже, позовна вимога щодо відновлення виплати пенсії позивачу, є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки пенсія позивача на момент прийняття рішення по справі вже відновлена.
Також матеріали справи містять довідку від 08.11.2018р., з якої вбачається, що згідно розпорядження на вересень 2018р. нарахована доплата за період з 01.05.2016р. по 31.08.2018р. в сумі 50101,45 грн., яка буде виплачена за умови фінансування. Дата останньої виплати пенсії 13.10.2018р.
Отже, відповідач не заперечує той факт, що позивачу не виплачена сума заборгованої пенсії через відсутність фінансування.
З цього приводу суд зазначає, що ч.1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21- 44а10). Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо, в залежність від видатків бюджету. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
При цьому слід взяти до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Відтак, в даному випадку, задоволення позовних вимог щодо виплати заборгованості за період з 01.05.2016р. по 31.08.2018р. в сумі 50101,45 грн., є гарантією того, що виниклий між сторонами спір буде остаточно вирішений.
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" ОСОБА_1 не може бути позбавлена права на пенсію як громадянин України, незалежно від місця її проживання, суд приходить до висновку про необхідність визнання неправомірними дії Управління по невиплаті належної пенсії позивачу та зобов'язання виплатити заборгованість із пенсії позивачу, у зв'язку із чим, позовні вимоги є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про проведення індексації суд зазначає.
Відповідно ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення, встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Положеннями ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, в тому числі і соціальні виплати.
Відповідно ст.3 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (зі змінами, внесеними Законом №911-VІІІ від 24.12.2015 року, які набрали чинності з 01.01.2016 року).
При цьому, положеннями ч.4 ст. 5 Закону передбачено, що індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078, передбачено: індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачена індексація та перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу.
Як зазначає у відзиві на позов відповідач, позивачу проведена індексація за період з 01.05.2016р. по 01.10.2017р. В той же час, заборгованість по виплаті пенсії перед позивачем в сумі 50101,45 грн. становить за період з 01.05.2016р. по 31.08.2018р. Отже, індексації підлягає вся сума недоплаченої пенсії, а не за окремі місяці.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з огляду на обставини справи та норми діючого законодавства відповідач у зв'язку із порушенням встановлених строків виплати сум донарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 01.05.2016р. по 31.08.2018р., має провести індексацію невиплаченої заборгованості з пенсії ОСОБА_1
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 242, 243, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області по невиплаті належної пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити заборгованість із пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в сумі, яка виникне на момент прийняття рішення суду.
Зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести індексацію невиплаченої заборгованості з пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, згідно діючого законодавства.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 40386356) судові витрати в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Панченко