Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 листопада 2018 р. Справа№0540/9063/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративий суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про: визнання протиправними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з лютого 2016 року, зобов'язання Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з лютого 2016 року.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з лютого 2016 року, зобов'язання Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з лютого 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком та перебуває на обліку у Добропільському ОУПФУ Донецької області, як внутрішньо переміщена особа. Позивач зазначає, що йому у лютому 2018 року без повідомлення причини та прийняття відповідного рішення відповідачем припинено виплату пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують вимоги Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив суд розглядати справу без його участі.
Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивача було взято на облік до Добропільського ОУПФУ Донецької області, в період до 01.02.2016 року позивачу нараховувалася пенсія на картковий рахунок відкритий у банківській установі. Відповідач вказує, що згідно з обміном інформацією з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікаційної системи, щодо контролю осіб, які відсутні на підконтрольній території понад 60 днів. Виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена, що передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого ПКМУ від 08.06.2016 року № 365. Відповідач вважає, що припиняючи позивачу виплату пенсії діяв в межах чинного законодавства.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 13 листопада 2018 року.
13 листопада 2018 року відкладено розгляд справи на 16 листопада 2018 року, в зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року поновлено пропущений строк звернення до суду.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивачу - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія за віком довічно, що не заперечується сторонами (а.с. 16).
ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 27 вересня 2017 року № 0000347448 (а.с. 17).
Місто Макіївка Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.
З матеріалів справи встановлено, що 17.02.2015 року позивач звернувся до УПФУ у Волноваському районі Донецької області з заявою про запит пенсійної справи та виплату пенсії (а.с. 35).
Розпорядженням 1709 від 10.03.2015 року позивачу призначено пенсію за віком (а.с. 34).
Судом встановлено, що у лютому 2016 року позивачу Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення.
29.09.2017 року позивач звернувся до Добропільського ОУПФУ з заявою про запит пенсійної справи та виплату пенсії (а.с. 48).
29.09.2017 року відповідачем до УПФУ у Волноваському районі Донецької області направлено запит пенсійної (особової) справи ОСОБА_1 (а.с. 47).
04.10.2017 року УПФУ у Волноваському районі Донецької області направлено до Добропільського ОУПФУ Донецької області пенсійну справу ОСОБА_1 (а.с. 46).
Згідно атестату на запит № 1079 від 29.09.2017 року встановлено, що пенсія позивачу виплачена по 31.01.2016 року (а.с. 45)
Розпорядженням 824367 від 05.10.2017 року позивачу призначено пенсію (а.с. 42).
Відповідно до витягу з протоколу № 20 від 10.10.2017 року комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Олександрівської райдержадміністрації прийнято рішення, що виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі, яка перебуває за фактичним місцем проживання/перебування зазначеним в заяві про призначення (відновлення) пенсії, щомісячного грошового утримання з моменту припинення виплати пенсії: поновити (а.с. 55).
Згідно довідки Добропільського ОУПФУ Донецької області від 03.10.2018 року № 2329/02 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії встановлено, що пенсія позивачу була виплачена у січні 2016 року, за період з лютого 2016 року по вересень 2018 року пенсія позивачу нараховувалась, однак не була виплачена (а.с. 32).
Судом встановлено, що до моменту звернення до Добропільського ОУПФУ Донецької області з заявою про запит пенсії справи та виплати пенсії від 29.09.2018 року позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, яким було прийнято рішення про припинення виплати пенсії.
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо не виплати пенсії позивачу з моменту звернення останнього з заявою про запит пенсійної справи та виплату пенсії.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частино 2 статті 46 цього Закону передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або непоновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.
Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.10 Поррядку № 22-1 встановлено, що заяви про виплату пенсії (додаток 5) реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).
При прийманні документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, знімає копії з відповідних документів.
Не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
При переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації) (п. 4.12).
З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що відповідач протягом 10 днів з дня надходження заяви про виплату пенсії повинен прийняти відповідне рішення про призначення або про відмову у призначенні пенсії.
З матеріалів справи, встановлено, що 29 вересня 2017 року позивач звернувся до Добропільського об'єднаного управління ПФУ Донецької області з заявою про запит пенсійної справи та виплату пенсії.
Розпорядженням 824367 від 05.10.2017 року позивачу призначено пенсію.
Згідно довідки Добропільського ОУПФУ Донецької області від 03 жовтня 2018 року № 2329/02 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії вбачається, що у період з лютого 2016 року по вересень 2018 року позивачу нараховувались пенсійні виплати, однак не виплачувались.
Відповідач у відзиві на позовну посилається на те, згідно з обміном інформацією з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікайної системи, щодо контролю осіб, які відсутні на підконтрольній території понад 60 днів, виплата пенсії була призупинена.
Суд зазначає, що відповідач також посилається на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, відповідно до якого передбачено, що комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання (перебування), зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до витягу з протоколу № 20 від 10.10.2017 року комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято рішення про поновлення виплати пенсії.
Суд зазначає, що станом на час розгляду справи виплата пенсії позивачу на поновлено.
На думку суду такі дії порушують право позивача гарантоване Конституцією України на отримання пенсії.
Суд вважає за доцільне зазначати, що згідно ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Суд звертає увагу, що жоден з вищезазначених випадків щодо позивача не застосований та не доведений.
Крім того, вищезазначеною статтею передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду. Однак відповідачем не надано доказів того, що було прийнято рішення територіальних органів Пенсійного фонду або відповідне судове рішення про припинення виплати пенсії.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі по тексту - Закон № 1706).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Однак, суд зазначає, що згідно з положеннями статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Також, суд зазначає, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ніхто не може позбавляти її права на отримання призначеної їй пенсії по втраті годувальника.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.
Суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у зразковій справі № 805/402/18-а від 03.05.2018 року, яке набрало законної сили 04 вересня 2018 року.
В силу вимог частини п'ятої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльності Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2016 року з моменту звернення з заявою про запит пенсійної справи та виплату пенсії від 29 вересня 2017 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати її пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача поновити виплату йому пенсію з часу припинення.
Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про визнання протиправною бездіяльності Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2016 року, зобов'язання Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 лютого 2016 року.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Приписами частини 1 стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача подання до суду звіту про виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2016 року, зобов'язання Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 лютого 2016 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльності Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2016 року.
Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2) починаючи з 01 лютого 2016 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 37755477, 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, буд. 28А) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Олішевська В.В.