Справа № 310/7332/18
2/310/2775/18
Іменем України
16 листопада 2018 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Черткової Н.І.,
за участю секретаря судового засідання - Димової Л.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилаючись на наступні обставини. ОСОБА_2, ОСОБА_3 вказали, що їм належить на праві власності квартира АДРЕСА_1.
Позивачі зазначили, що відповідачі є його донькою та онукою позивача ОСОБА_3, які з 2014 року в цій квартирі не проживають, але є зареєстрований в ньому і до теперішнього часу. Позивачі зазначили, що відповідачі за місцем реєстрації не з'являються, комунальні платежі не сплачують, особисті речі та будь - яке майно відповідачей в даній квартирі відсутні.
В судовому засіданні представник позивачів підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та надав пояснення, аналогічні, викладеним в ній.
Відповідачі в судове засідання не з'явилисяся, будучи належним чином повідомленими про дату та місце судового засідання, за згодою інших учасників справи, які не заперечували проти проведення заочного розгляду справи, суд відповідно до ст.280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Суд, заслухав представника позивачів, свідків, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, вважає позов підлягаючим задоволенню з огляду на таке.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.01.2003 року управлінням житлового господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради № 13333, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві власності в рівних частках кожному належить квартира АДРЕСА_1, що також підтверджується реєстраційним посвідченням про право власності на житло НОМЕР_3 від 13.01.2003 р, технічним паспортом.
Відповідно до довідки № 3304 від 10.07.2018 року, наданої відділом реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: позивачі та відповідачі по справі.
Судом встановлено, що з 2014 року відповідачі не проживають в АДРЕСА_1, особисті речі та будь -яке інше майно відповідачем в даній квартирі відсутні.
Актом про фактичне проживання особи у житловому приміщенні від 01.08.2018 р., складено та виданою членами правління ОСББ «Тандем», також підтверджено факт непроживання відповідачів у вищевказаному будинку.
Цей факт також підтверджений показаннями свідків, які були опитані судом в ході судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю (постанова Верховного Суду України від 16.01.2012 р. №6-57цс11).
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім»ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Судом встановлено, що відповідачі з 2014 року, тобто більше року в квартирі без поважних причин не проживають.
Відповідачі не спростували обставини, викладені у позовній заяві.
За таких обставин суд вважає за можливе визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою, належною ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Суд, оцінивши усі докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги законими та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, суд,-
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,- задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачі: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1;
Відповідачі: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1;
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Повний текст рішення суду складено 26 листопада 2018 року.
Суддя Бердянського міськрайонного суду
Запорізької області Н. І. Черткова