14 листопада 2018 року Справа № 0840/2763/18
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренка М.С.,
за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,
за участю:
представника позивача - Плужник М.В.,
представника відповідача - Кравченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяв ОСОБА_1 та зміни причини звільнення з військової служби; зобов'язати відповідача внести зміни до наказу №68-РС від 02.12.2017, зазначивши причину звільнення з військової служби ОСОБА_1 за п.п.“б” п.1 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
12.11.2018 від представника відповідача у справі надійшло клопотання в порядку ч. 5 ст. 122 КАС України, в якому останній просить суд залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що позивач не навів будь-яких поважних причин не звернення до суду на протязі грудня 2017 року- червня 2018 року, в той час як ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлювався місячний строк для спорів пов'язаних із звільненнях з публічної служби.
У судовому засіданні 14.11.2018 представник відповідача підтримав заявлене клопотання.
Представник ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечив, пославшись на те, що пропуск позивачем строку звернення із адміністративним позовом до суду стався саме внаслідок бездіяльності відповідача. Зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача із листами, на які відповіді так і не отримав. Не відреагував відповідач і на скарги, перенаправлені для розгляду листами військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України. Відтак, просить суд у задоволенні клопотання представника відповідача відмовити та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом.
Вирішуючи заявлене клопотання, врахувавши позиції представників сторін, суд зазначає наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Разом з тим право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України (як і ч. 3 ст.99 КАС України в попередній редакції), передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Судом встановлено, що 02.12.2017 наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 68-РС старшого прапорщика ОСОБА_1 , техніка транспортного відділу 331 складу топографічних карт звільнено з військової служби у запас за пунктом «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абз. 2ч.3 ст.23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
05.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із заявою про внесення змін до наказу про звільнення, із зазначенням причини звільнення - «за станом здоров'я».
Не отримавши відповідь на звернення ОСОБА_1 21.03.2018 звернувся із скаргою до військового прокурора Військової прокуратури Запорізької області.
Супровідним листом Військової прокуратури Запорізького гарнізону від 30.03.2018 за вих.. № 6-2/1142 скаргу ОСОБА_1 надіслано за належністю до командира в/ч НОМЕР_1 .
Повторно не отримавши відповіді, ОСОБА_1 подав скаргу від 17.05.2018 до військового прокурора Військової прокуратури Запорізької області.
Листом від 25.05.2018 за № 6-2/1799 вих. 18 повідомлено, що дане звернення в порядку ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» направлено за належністю командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України для розгляду в межах компетенції.
Неотримавши відповіді на жодне звернення позивачем було подано позов до суду 04.07.2018, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті.
Тобто, ОСОБА_1 дійсно пропустив місячний строк звернення за судовим захистом, що не заперечується і самим позивачем та його представником.
У зв'язку із цим, звертаючись із позовом до суду ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку.
Згідно частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Виходячи із вищезазначеного, суд приймає до уваги той факт, що затримка звернення позивача за судовим захистом була зумовлена відсутністю відповіді відповідача на звернення ОСОБА_1 , враховуючи значення справи для позивача, а також приймаючи до уваги незначний строк пропуску строку, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії та поновити його.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 122, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії та поновити його.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення.
Суддя М.С. Лазаренко