26 листопада 2018 року Справа № 280/4514/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного провадження
ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 код ДРФО НОМЕР_1)
до відповідача - Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4 - А, офіс 2, ЄДРПОУ 41249795),
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -
26 жовтня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 та вимог ст. 29 цього Закону,
- зобов'язати відповідача призначити позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016 - 2017 років, а саме 5377,90 грн.), та вимог ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом підвищення пенсії на 25% та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією,
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що він з липня 2011 року перебував на обліку в Енергодарському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію зі зниженням пенсійного віку, призначену на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після призначення пенсії позивач продовжував працювати, з його заробітної плати сплачувався страховий (єдиний) внесок загальнообов'язкове державне пенсійне (соціальне) страхування. З 16.07.2014 позивач набув право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 02.10.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст. 29 та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Листом №291/К-1 від 16.10.2018 відповідач відмовив позивачу з тих підстав, що позивач вже отримує пільгову пенсію. З метою усунення протиправних дій відповідача, щодо невірного обчислення та виплати пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 29.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача 19.11.2018 через канцелярію суду (вх. №37252) надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що застосування під час розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки можливо виключно тільки під час первинного призначення пенсії в період з 01.01.2018 по 31.12.2018, до того ж в розумінні ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на отримання передбаченого цією статтею підвищення вправі претендувати особа, яка вперше звернулась за отриманням пенсії, а до того не одержувала жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, що передбачений ч. 1 ст. 26 закону України № 1058. Між тим позивачеві вже було призначено пенсію починаючи з 2011 року на пільгових умовах по Списку №2.
За приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 з липня 2011 року перебував на обліку в Енергодарському об'єднаному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із зменшенням пенсійного віку, як працівнику, що працював на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
З 16.07.2014 позивач набув право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
02.10.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах та здійсненням перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію.
Листом відповідача від 16.10.2018 № 291/К-1 зазначено, що розмір пенсії позивача з 01.10.2017 складає 7527,82 грн. де 7324,54 грн. - основний розмір пенсії, 203,28 грн. - доплата за 14 років понаднормативного стажу (при зарахуванні страхового стажу по 31.03.2012 та індивідуальному коефіцієнту за 471 місяць страхового стажу у розмірі 0,39250), заробітній платі обчисленої за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 30.06.2011; 3764,40 грн. - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014 - 2016 роки), 4,95730 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати), при цьому позивач не має права на підвищення пенсії згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" оскільки позивач вже отримує пенсію за віком.
Позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що він отримував раніше пенсію призначену на пільгових умовах, яка не передбачена положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а при призначенні пенсії за віком отримав всі права, як і інші громадяни України, оскільки звернувся за призначенням пенсії за віком на загальних підставах вперше.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступних висновків.
При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення " та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний суд України у Рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 визначив, що: "зміст прав і свобод людини це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку… Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики".
У ст. 2 Закону України №1788-XII від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення" зазначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Як, зокрема, зазначено у п."а" ч.1 ст.13 Закону України №1788-XII від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. (…) Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; (…).
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд прийшов до висновку, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення пенсіонера з одного виду пенсії на інший, призначеної саме за цим Законом. Таким чином показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Судом проаналізувавши матеріали справи встановлено, що ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 звернувся вперше 02.10.2018.
Суд приходить до висновку, про обґрунтованість вимоги позивача щодо застосування середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо підвищення пенсії передбаченого ч. 1 ст. 29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід зазначити наступне.
Відповідно до норми 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою, особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Аналіз змісту цієї статті дозволяє суду дійти висновку про те, що підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Наявними у справі належними та допустимими доказами підтверджуються обставини того, що позивач, перебував на обліку з липня 2011 року в Енергодарському об'єднаному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував за віком на пільгових умовах згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
02.10.2018 позивач звернувся відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах та здійсненням перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію. Листом відповідача від 16.10.2018 № 291/К-1 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви.
Суд вважає, що коли позивач реалізував право виходу на пенсію у 2011 році у віці 57 років за Законом України «Про пенсійне забезпечення». Його звернення із заявою про призначення пенсії за віком у 2018 року у віці 64 роки не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки з 2011 року по 2018 рік він отримував пенсію.
Для підвищення пенсії на підставі частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідна наявність наступних умов: - звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; - не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; - наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем в відзиві на позов також зазначено, що позивач після призначення пенсії працював до 31.12.2012. На доведення цього факту відповідачем надано розпорядження №125011 від 14.10.2013, з якого судом вбачається, що позивач станом на 14.10.2013 не працює. Суд наголошує, що згідно ч.1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» однієї із обов'язкових умов перерахунку пенсії є бажання особи працювати. Позивач після призначення пенсії не працює, тому право на застосування норм ст. 29 вищенаведеного закону також не має.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у справі №336/4385/17 (К/9901/2275/18) від 18.09.2018 колегія суддів дійшла висновку, що для підвищення пенсії на підставі ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абз.1 ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз.1 ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Таким чином, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини третьої ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 та 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Енергодарське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показників середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016-2017 роки).
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код ДРФО НОМЕР_1) 50% сплаченої ним суми судового збору в розмірі 352 грн. (триста п'ятдесят дві гривні) 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4 - А, офіс 2, ЄДРПОУ 41249795).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений статтями 292, 295, 297 КАС України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.11.2018.
Суддя Р.В. Сацький