Провадження № 2/359/1788/2018
Справа № 359/3615/18
21 листопада 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Петровій Я.А.,
за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, наданих у позику за борговою розпискою,-
11 травня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, яким просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 269 793 грн. 90 коп. та судові витрати.
Вимоги обґрунтовувано тим, що 09 червня 2014 року відповідач отримав від позивача у позику за розпискою 7000 доларів США під 1% на місяць та зобов'язався повернути їх у строк до 09 червня 2015 року. Свої зобов'язання ОСОБА_2 не виконав та не повернув вказані грошові кошти та відсотки за їх користування. У зв'язку з цим утворилась заборгованість за позикою в розмірі 7000 доларів США та процентах за користування позикою в розмірі 3290 доларів США на загальну суму 10290 доларів США, яка за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду з позовом становить 269 793 грн. 90 коп.
На неодноразові звернення позивача ОСОБА_2 кошти не повертає та ухиляється від взятих на себе зобов'язань. Наведене стало підставою для звернення ОСОБА_4 до суду з даним позовом за захистом порушених прав.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи позивач до суду не з'явився. Натомість уповноважив представляти власні інтереси в суді представника ОСОБА_1, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Крім того зазначив, що з відповідача слід стягнути судові витрати, які складаються виключно зі сплаченого судового збору в розмірі 2677 грн. 95 коп..
На запитання головуючого зазначив також, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає саме еквівалент 10290 доларів США, розрахунок якого здійснено ОСОБА_4 за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду з позовом та становить 269 793 грн. 90 коп.. У зв'язку з цим просив суд не здійснювати перерахунок заборгованості в доларах США за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення.
Відповідач та його представник не визнали позов та просили відмовити в його задоволенні. ОСОБА_2 зазначив, що повністю погасив борг перед ОСОБА_4 на підтвердження чого надав копії платіжних квитанцій. Крім того повідомив, що пов'язаний з позивачем іншими договірними зобов'язаннями, по яким має заборгованість перед ОСОБА_4 та третьою особою.
На підставі ст. 223 ЦПК України суд провів розгляд справи у відсутність позивача.
Суд, заслухавши надані сторонами пояснення в обгрунтування вимог чи заперечень, повно та всебічно дослідивши матеріали справи і наявні в ній докази, прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановле-ному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року за № 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як десять разів перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено та не спростовується сторонами, що 09 червня 2014 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_4 7000 доларів США під 1 % щомісячно зі строком повернення грошових коштів до 09 червня 2015 року (а.с. 8).
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечує і не спростовує факт отримання ним вказаних у розписці коштів у позивача на умовах і в строки вказані в ній. Наведене в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Так, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
У розписці наданій позивачу ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошові кошти та відсотки по користуванню ними в строк до 09 червня 2015 року.
Позивач звернувся з даним позовом до суду 11 травня 2018 року, у зв'язку з чим суд на підставі вимог ст. 256, 257, 260, 261 ЦК України дійшов висновку, що ОСОБА_4 не пропущено строк позовної давності.
Доводи відповідача про те, що до вересня 2016 року він особисто повернув позивачу 5000 доларів США та ще 2000 доларів США ОСОБА_4 повернув ОСОБА_5, який був директором ТОВ «Група СКС», де працювала дочка позивача, суд оцінює критично оскільки ним, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не надано суду доказів наведеного, як то : розписки, договір, квитанції, платіжні доручення, тощо.
У разі повернення боргу та повного виконання боржником зобов'язання, йому від позикодавця обов'язково повертається оригінал письмової розписки.
Разом з тим, під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 для посвідчення справжності розписки та на підтвердження факту наявності оригіналу розписки саме у позивача, надано її оригінал для огляду головуючому. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 не виконав взятих на себе грошових зобов'язань за розпискою від 09 червня 2014 року.
Суд також не приймає як доказ погашення заборгованості за розпискою від 09 червня 2014 року квитанції надані відповідачем за період з липня 2014 року по березень 2017 року, оскільки дані платіжні документи хоч і підтверджують факт направлення грошових коштів ОСОБА_4, проте не містять їх цільового призначення. Розміри платежів не є однаковими та залежно від офіційного курсу валют на момент здійснення операції становили від 29 до 408 доларів США (а.с. 44 - 48).
Крім того, сторони не заперечували факту наявності інших договірних зобов'язань між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, наявності заборгованості по ним (а.с. 49, 56-63, ).
Відтак, за відсутності вказівки у квитанціях на цільове призначення платежу, відсутності розписки ОСОБА_4 про отримання в рахунок погашення боргу грошових коштів та наявності інших договірних зобов'язань, неможливо стверджувати, що кошти за квитанціями наявними на аркушах справи 44-48 сплачено ОСОБА_2 саме за борговою розпискою від 09 червня 2014 року.
Слід також звернути увагу на те, що за борговою розпискою відповідачу позивачем не наводились реквізити платіжної банківської карти, на яку ОСОБА_2 мав повертати грошові кошти та грошове зобов'язання визначено у іноземній валюті -долар США, а не у національній валюті - українська гривня.
Наведене у сукупності та за відсутності інших доказів у справі свідчить про повне невиконання ОСОБА_2 обов'язків за розпискою від 09 червня 2014 року.
При вирішенні справи суд також враховує правову позицію Верховного Суду України наведену у справі за № 6-284цс17. Так, згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим ч. 2 ст. 524 та ч.2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Оцінюючи подані докази в сукупності суд вважає, що позивачем надано докази, що підтверджують укладення позики та її невиконання відповідачем, а розрахунок заборгованості за борговою розпискою відповідає дійсності та проведено правильно, у зв'язку з чим суд погоджується з його розміром в сумі 10290 доларів США, яка складається з суми боргу - 7000 доларів США та відсотків за користування запозиченими коштами в розмірі 3290 доларів США.
Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На момент звернення позивача до суду офіційний курс 1 долара США (станом на 10 травня 2018 року) дорівнював 26, 219038 (а.с. 10). Зважаючи на вказане позивач самостійно здійснив перерахунок боргу відповідача з іноземної валюти на гривню, у зв'язку з чим просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в розмірі 269 793 грн. 90 коп..
Наведене підтверджено представником позивача, який також просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 саме цю суму.
Відтак, позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 10290 доларів США, що в еквіваленті становить 269 793 грн. 90 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що при звернені до суду з даним позовом ОСОБА_4 сплатив судовий збір в розмірі 2677 грн. 95 коп.. Наведене підтверджується квитанцією № NOQX837153 від 11 травня 2018 року (а.с. 1).
ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства ІІІ групи. Наведене підтверджується копією посвідчення НОМЕР_3 від 04 червня 2005 року (а.с. 53).
Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Зважаючи на вказане, у суду відсутні підстави звільнити відповідача від сплати судового збору, оскільки він є інвалідом ІІІ групи, а тому з нього на користь позивача слід стягнути 2677 грн. 95 коп..
Враховуючи наведене та керуючись ст. 4,5, 12, 13, 76-82, 141, 223, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, наданих у позику за борговою розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_4 виданий 10 травня 2001 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (проживає за адресою : АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_2, відомості про паспорт та зареєстроване місце проживання - відсутні) грошові кошти в розмірі 269 793 (двісті шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три) гривень 90 (дев'яносто) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_4 виданий 10 травня 2001 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (проживає за адресою : АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_2, відомості про паспорт, дату народження та зареєстроване місце проживання - відсутні) сплачений судовий збір у розмірі 2677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відповідно п.п. 15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення суду виготовлено 26 листопада 2018 року.
Суддя Л.В.Яковлєва