Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 листопада 2018 р. Справа№0540/9193/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 18 від 23.07.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком, зобов'язання призначити пенсію за віком з 09.02.2018 року.
Також просить допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач досяг 60 років, має більш ніж 25 років загального трудового стажу згідно записів у трудовій книжці, тому відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09 лютого 2018 року звернувся до відповідача з заявою стосовно призначення пенсії за віком. До заяви додав копії, визначених законодавством України документів.
23 липня 2018 року відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки трудовий стаж складає 21 рік 11 місяців 25 днів, тому право на призначення пенсії позивач набуде в 63 роки.
Позивач припускає, що відповідачем не було враховано до загального стажу певні періоди роботи, проте в рішенні не зазначено, які саме. З підстав неврахування цих періодів роботи відповідач відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23 жовтня 2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 20 листопада 2018 року.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року про відкриття провадження у справі, відповідача зобов'язано надати пенсійну справу ОСОБА_1. Крім того, відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі відповідач у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали повинен надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року про відкладення розгляду справи, відповідача вдруге зобов'язано надати пенсійну справу ОСОБА_1.
Ухвали суду невиконані Управлінням у зазначені терміни та не надано витребувані документи та відзив на позовну заяву.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_2 (а.с. 11-12).
Судом встановлено, що 09 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком з доданими документами, про що свідчить довідка управління № 420/02 від 09.02.2018 року (а.с. 17).
Рішенням відповідача № 18 від 23 липня 2018 року позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу - 25 років (а.с. 18). В рішенні зазначено про наявний стаж - 21 рік 11 місяців 25 днів, тому право на призначення пенсії позивач набуде лише в 63 роки. Які саме періоди не враховано до трудового стажу, відповідач не зазначив.
У трудовій книжці позивача НОМЕР_3 (а.с. 14-16) наявні 28 записів з 12.08.1975 року по15.10.2007 року,згідно яких загальний трудовий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 9 місяців.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Оскільки позивач народився згідно паспорту 03 лютого 1958 року, то на момент звернення - 09 лютого 2018 року йому виповнилося 60 років.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що в трудовій книжці позивача належно відображено загальний стаж роботи тривалістю понад 26 років, який є достатнім для призначення пенсії за віком при досягненні 60 років.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у призначенні пенсії ОСОБА_1 є неправомірною.
Разом з тим, позивачем обрано невірний захист порушеного права шляхом зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком.
Оскільки статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд звертає увагу, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09 лютого 2018 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не наведено належного обґрунтування правомірності прийнятого рішення, тому рішення відповідача № 18 від 23 липня 2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є неправомірним і підлягає скасуванню.
Прийнявши неправомірне рішення, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.
Відтак, після скасування судом рішення відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 09.02.2018 року і прийняти рішення з урахуванням зарахованих судом до загального стажу спірних періодів праці позивача з дати первинного звернення ОСОБА_1 до Управління.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування рішення № 18 від 23.07.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком, зобов'язання призначити пенсію за віком з 09.02.2018 року.
Стосовно спонукання відповідача до негайного виконання рішення суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки позивачем не заявлялися вимоги щодо стягнення конкретних сум, суд позбавлений можливості допустити негайне виконання рішення.
Частинами 1-2 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада.
Відтак, зважаючи на те, що рішення суду зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк подання звіту про виконання рішення - один місяць з дня набрання законної сили рішенням суду.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1; адреса для листування зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 18 від 23 липня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 лютого 2018 року № 840 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків викладених у даному судовому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з судового збору у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 листопада 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Голубова Л.Б.