22 листопада 2018 року Справа № 160/8343/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови, -
06.11.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2018 року ВП №57389725, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість в розмірі 27 354, 37 грн. на підставі виконавчого напису №8691, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. 24.09.2018 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 10.10.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57389725 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 27354,37 гривень на підставі виконавчого напису №8691, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. 24.09.2018 року. На думку позивачки, при винесенні спірної постанови протиправними діями приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною були порушені законні права та інтереси ОСОБА_1 та норми Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що у відповідача відсутні законні підстави прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи заборгованості, місце проживання якої відрізняється від виконавчого округу, а в даному випадку в оскаржуваній постанові виконавчим округом Приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни є місто Київ, а не Дніпропетровська область, в якій проживає позивачка. З огляду на викладене, позивачка вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07.11.2018 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
22.11.2018 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі, у звязку з тим, що у позивачки немає можливості прибути в судове засідання через виробничу необхідність.
22.11.2018 року від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна просила у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що дії приватного виконавця були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових активів) - карткового рахунку НОМЕР_1, відкритого в ПАТ «Перший Український міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь -які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається. Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюються юрисдикція України. У зв'язку з тим, що у заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий у ПАТ «ПУМБ» з місцем реєстрації банку у місті Києві, а подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 10.10.2018 року про відкриття виконавчого провадження №57389725 та подальші виконавчі дії не суперечать наведеним нормам законодавства. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.ч.1, 2, 8 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.
У відповідності до положень ч.ч.1, 3 ст. 205 КАС України, враховуючи стислі строки розгляду справ даної категорії, визначні ч.4 ст.287, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні за відсутності сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось із заявою вих. №69826 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про примусове виконання рішення боржником ОСОБА_1, в якій вказано місцезнаходження майна боржника (грошових коштів): картковий рахунок НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4. У вказаній заяві стягувач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» просив відкрити за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною за №8691 від 24.09.2018 року про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 27 354, 37 грн. У випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1 звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) Боржника.
10.10.2018 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57389725 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 27354,37 гривень на підставі виконавчого напису № 8691, виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. 24.09.2018 року.
Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII зазначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно із ст.ст. 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження», право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, належить стягувачу. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, шо можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
З матеріалів справи видно, що ПАТ «Перший Український міжнародний Банк» (стягувачем) було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових активів) - карткового рахунку НОМЕР_1, відкритого в ПАТ «Перший Український міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4.
Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Тобто, у зв'язку з тим, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місцезнаходження майна боржника (грошових активів) - карткового рахунку НОМЕР_1, відкритого в ПАТ «Перший Український міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4, відповідач, керуючись частиною 2 статті Закону України «Про виконавче провадження», прийняв до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням боржника - ОСОБА_1, а саме за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4
Відповідно до статті 190 Цивільного Кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки; статтею 179 цього ж Кодексу зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та перекат коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Згідно з довідкою № 206 від 04.10.2018 року, наданою ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», за позивачем обліковуються рахунок НОМЕР_1. UAH від 03.07.2014 року у валюті гривня. Тобто, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів.
Крім того, у листі - роз'яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року зазначено, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад диспозитивності, а тому за вибором стягувача місцем відкриття виконавчого провадження може бути місцезнаходження майна боржника.
Окремо слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Виходячи з наведеного, суд зазначає, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
У зв'язку із викладеним та враховуючи, що в заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий у ПАТ «ПУМБ» з місцем реєстрації банку у місті Києві, а подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 10.10.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57389725 та подальші виконавчі дії не суперечать наведеним нормам законодавства.
Тобто, дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача, в якій зазначений рахунок позивача у ПАТ «ПУМБ» з місцем реєстрації банку у місті Києві є правомірними, а твердження позивача щодо неможливості виконання рішення за місцезнаходженням коштів та непоширення дії ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» на випадки стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках банківських установ є безпідставними.
Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майно боржника - ОСОБА_1 (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконаний виконавчі документи місцезнаходженням майна боржника в тому числі.
Отже, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст.139, 245-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, оф.15) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко