Справа № 359/6675/18
Провадження № 1-кп/359/530/2018
20 листопада 2018 м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Копанки Миловисківського р-ну Кіровоградської обл., українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушеня (злочину), передбаченого ч.3 ст.369 КК України,
встановив:
Під час підготовчого судового засідання по даному кримінальному провадженню, захисником обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 , в порядку ст. ст.314-316 КПК України, було заявлена письмова скарга на бездіяльність слідчого та прокурора щодо не закриття даного кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.
В обґрунтування зазначив, що 27.08.2018 автоматизованою системою документообігу суду «Д-3» справа була зареєстрована та визначено суддю.
Однак, постановою від 14 березня 2018 заступником прокурора Київської області ОСОБА_6 було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110000000571 від 17.08.2017, до шести місяців, тобто до 16.05.2018.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про вчинене правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта та інш.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КПК України продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.
Отже, досудове розслідування кримінального провадження № 12017110000000571 закінчилося 16.05.2018. В подальшому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста від 26 червня 2018 у справі № 761/21775/18 було встановлено захиснику ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12017110000000571 від 17.08.2017 до 06.07.2018 включно.
Обвинувальний акт затверджений 21.08.2018, а поданий до Бориспільського міськрайонного суду Київської області 27.08.2018.
Відтак, обвинувальний акт був отриманий Бориспільським міськрайонним судом Київської області не в межах строку досудового розслідування, що суперечить нормам КПК України.
За даних обставин обвинувальний акт направлений до суду щодо ОСОБА_4 скеровано неповноважним прокурором.
Крім того просить визнати незаконною та скасувати постанову прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_8 про відмову у задоволенні клопотання щодо закриття кримінального провадження від 07.02.2018, обґрунтовуючи яку зазначив.
Обставини викладені в повідомленні про підозру, а також матеріали кримінального провадження не підтверджують наявність події кримінального правопорушення та, відповідно, наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.
У скарзі зверталася увага прокурора на невідповідність обставин, зазначених в повідомленні про підозру, ознакам кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - особи, яким начебто надавалась неправомірна вигода, не є службовими особами, оскільки не мають владних повноважень, не виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, не є представниками місцевого самоврядування, оскільки вони є представниками інтересів виборців в місцевому самоврядуванні та членами місцевої ради, а не її представниками, тому вони не є суб'єктом отримання неправомірної вигоди і не могли вчиняти дій з використанням службового становища.
Вказані обставини також підтверджуються тим фактом, що і ОСОБА_11 , і ОСОБА_12 є працівниками приватних господарських підприємств, що унеможливлює таку роботу за сумісництвом для службових осіб.
Більше того, як вказувалось раніше, в повідомленні про підозру зазначено, що неправомірна вигода їм начебто надавалася за відкликання депутатського запиту та припинення перевірок. Проте законодавство (ст. 21,22 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад») не передбачає можливості відкликання такого запиту, окрім того, запит депутата місцевої ради не є обов'язковим до виконання документом, отже не є реалізацією організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Так само і припинення перевірок контролюючих органів не входить до повноважень та функцій депутата місцевої ради.
Окрім того, в повідомленні про підозру взагалі не було відображено з ким, коли та яким чином вступила у злочинну змову ОСОБА_4 , мотиви такої змови, отже й твердження про вчинення злочину групою осіб також є непідтвердженими та безпідставними.
Матеріалами кримінального провадження не підтверджено, що ОСОБА_4 взагалі передавала будь-які грошові кошти іншим особам, оскільки протокол обшуку транспортного засобу Chevrolet Niva д.н.з. НОМЕР_1 проводився після того, як ОСОБА_4 затримали та привезли до вказаного автомобіля, а не в момент начебто передачі грошових коштів, за час, поки її в автомобілі не було, грошові кошти могли туди бути покладені іншою особою. Вказаний факт також підтверджується відсутністю на грошових коштах дактилоскопічних слідів ОСОБА_4 , також відсутністю спеціальної фарби, тощо. Тобто взагалі не підтверджено, що пані ОСОБА_4 передавала грошові кошти будь-якій особі.
Таким чином, у вказаному кримінальному провадженні відсутня, як подія кримінального правопорушення, оскільки неможливо надати неправомірну вигоду особі, яка неуповноважена приймати будь-які владні рішення та не володіє відповідною компетенцією, а також відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не є суб'єктами отримання неправомірної вигоди, а дії за які вони начебто отримали таку вигоду не входять до їх компетенції.
Незважаючи на вказані обставини, прокурором було їх проігноровано, клопотання задоволено не було. Прокурором не було надано належної оцінки наданим доводам захисту, що вказує на його необ'єктивність та упередженість.
В судовому засіданні захисник обидві скарги підтримав та просив їх задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення першої скарги з тих підстав, що законодавством не встановлені чіткі строки направлення обвинувального акту до суду після виконання вимог ст.290 КПК України. Щодо іншої скарги, висловив думку про її безпідставність.
Суд заслухавши думку учасників процесу, дослідив обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, прийшов до наступних висновків.
Згідно ч.2 ст.303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Оскарження дій прокурора чи слідчого щодо не закриття кримінального провадження та скарга на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження. відсутні у виключному переліку ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а тому є всі підстави розглядати їх під час підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
В абзаці 2 та 3 частини 1 вказаної статті визначено вичерпний перелік строків досудового розслідування.
Обвинуваченій ОСОБА_4 інкримінується вчинення тяжкого злочину. Відповідно до п.3 ч.2 ст.219 КПК України, максимальний строк досудового розслідування становить 12 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Повідомлення про підозру ОСОБА_4 було оголошено 16.11.2017 ( п.21 Глави 1 Реєстру матеріалів).
11.01.2018 строк досудового слідства до чотирьох місяців було продовжено до 16.03.2018 ( п.36 Глави ІІ Реєстру матеріалів).
14.03.2018 досудове слідство було продовжено до шести місяців, а саме до 16.05.2018 ( п.54 Глави ІІ Реєстру матеріалів).
Відповідно до мотивувальної частини ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 26.06.2018 (Т.1 а.с.68-70) та повістки про виклим підозрюваної ОСОБА_4 (Т.1 а.с.75), завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів за ст.290 КПК України відбулося 11.05.2018, тобто в межах шести місяців досудового розслідування.
Згідно частини 3 статті 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Таким чином слід прийти до висновку, що нормами кримінального процесуального законодавства не встановлено чітких строків направлення обвинувального акту до суду після здійснення вимог ст.290 КПК України, а тому підстав для задоволення скарги захисника ОСОБА_5 суд не вбачає.
Щодо оскарження постанови прокурора про відмову у задоволення клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 227 КПК України містить виключний перелік відомостей, які повинні міститися у письмовому повідомлення про підозру, яке складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Таким чином, серед іншого, правом на викладення змісту підозри, правової кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислого викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, наділені прокурор та слідчий.
Таким чином слід прийти до висновку, що прокурор та слідчий, в межах своїх повноважень, самі формує зміст підозри в тих межах, в яких вважає її доведеними. Процесуальна діяльність прокурора полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Диспозиція ст.314 КПК України не передбачає надання правової оцінки якості обвинувачення так як і ст.291 даного кодексу.
Стаття 17 КПК України закріплює одне з найважливіших положень демократичної, правової держави, що знайшло своє відображення у ст. 62 Конституції України, у п. 1 ст. 11.
У процесуальному значенні презумпцію невинуватості необхідно розглядати як вимогу, що визначає правове положення учасників кримінального судочинства, і насамперед підозрюваного, обвинуваченого, як основу їхніх процесуальних прав, гарантію всебічного, повного, неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.
Презумпція невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (ст. 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.
На досудовому слідстві аналогічна скарга була подана захисником та була предметом розгляду органом досудового розслідування, про що свідчить постанова прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_8 від 07.02.2018 про відмову у задоволенні клопотання щодо закриття кримінального провадження.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Таким чином, враховуючи принцип змагальності, наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення (злочину), суд з'ясує під час судового розгляду, а тому відсутні підстави для задоволення даної скарги.
Керуючись ст.314-316 КПК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні скарг захисника ОСОБА_5 про визнання бездіяльність слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_13 та прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області ОСОБА_8 щодо не закриття кримінального провадження №12017110000000571 від 17.08.2017 у зв'язку з закінченням строків досудового розслідування та про визнання незаконною та скасування постанови прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_8 про відмову у задоволенні клопотання щодо закриття кримінального провадження від 07.02.2018 - відмовити.
Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.
Головуючий суддя ОСОБА_1