241/1949/18
2/241/513/2018
23.11.2018 року Першотравневий районний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Апалькової О.М.
при секретарі Орчелоті І.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1, в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1
В обгрунтування позову ОСОБА_1 послався на наступні підстави.
Так, він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.09.2010 року.
Згідно адресної картки від 13.09.2018 року та довідки про склад сім'ї, виданої виконавчим комітетом Ялтинської селищної ради від 13.09.2018 року № 2013, в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: дружина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована з 08.10.2010 року; син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований з 29.06.2016 року; онук - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований з 13.09.2016 року.
Однак відповідач ОСОБА_3 не проживає у зазначеному будинку понад один рік без поважних причин, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, складеним депутатом Ялтинської селищної ради ОСОБА_5 від 13.09.2018 року.
Відповідач не проживає у даному будинку, оскільки з 2011 року проживає у с. Щолкіне Автономної Республіки Крим, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей у будинку не має і взагалі будинком він не цікавиться. Перешкод в користуванні житловим приміщенням ані він, ані інші члени сім'ї відповідачу не чинили.
Тому позивач ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_1 та його предстаник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає.
Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановлениму статтями 206, 207 цього Кодексу.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.
Так, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.09.2010 року ОСОБА_1 на праві приватної власності є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Згідно адресної картки від 13.09.2018 року у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої виконавчим комітетом Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області від 13.09.2018 року № 2013 в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована з 08.10.2010 року; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований з 29.06.2016 року; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований з 13.09.2016 року (а.с. 9).
Як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, складеного депутатом Ялтинської селищної ради ОСОБА_5 від 13.09.2018 року відповідач ОСОБА_3 не проживає у будинку АДРЕСА_1 понад один рік без поважних причин (а.с. 11).
Одже, судом достовірно встановлено, що відповідач понад один рік у житловому будинку АДРЕСА_1 не проживає, не сплачує комунальні послуги, перешкоди в його проживанні в будинку позивачем не чинилися.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, між сторонами склалися цивільні правовідносини.
Тому при розгляді справи слід керуватися нормами Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною 1 ст. 156 ЖК УРСР передбачено право членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) на користування жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири) лише у випадку спільного проживання разом з ним у будинку (квартирі). При цьому ЖК УРСР обмежено встановлює коло членів сім'ї.
Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Отже у зазначених нормах обов'язковою підставою для їх застосування є спільне проживання власника житла та членів сім'ї власника жилого будинку (квартири).
Оскільки, виходячи з викладеного, відповідач ОСОБА_3 входить до кола членів сім'ї позивача.
Так, відповідно до вимог, які викладені в ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідного до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Із цього вбачається, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Відповідно до частини 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом при відсутності члена сім'ї без поважних причин більш одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців.
Фактично реєстрація місця проживання є фіксацією дійсної адреси проживання особи та здійснюєть за наслідком наявності у особи правових підстав користування відповідним житлом.
Таким чином судом встановлено, що відповідач не проживає у вказному будинку з 2011 року - більше одного року та залишається у ньому зареєстрованим, не оплачує комунальні послуги, порушує права позивача, а тому перешкоджає вільному володінню й розпорядженню своєю власністю, тому суд вважає за можливе визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 265 ЦПК України, ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, суд -
Позов ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 23.07.2016 року, таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення.
Суддя О.М. Апалькова