Справа № 236/3985/18
26 листопада 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Саржевської І.В.,
за участю секретаря - Олійник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об*єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,
09.11.2018 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об*єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, просить розглянути цивільну справу без його участі та задовольнити позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву (а.с.48 ).
Відповідач - представник Лиманської міської ради Донецької області за довіреністю ОСОБА_3, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій проти вимог заявника не заперечувала, просила ухвалити рішення на розсуд суду та справу розглянути без її участі(а.с.45-46).
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.
Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, який мешкав в АДРЕСА_1(а.с.13).
Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Після смерті ОСОБА_5 залишилась спадщина, яка складається з:
житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами,
розташованого в АДРЕСА_2, згідно технічної документації та виписки з погосподарської книги житловий будинок побудований в 1969 році; довідкою Яцьківського старостинського округу № 421 від 05.10.2018 року підтверджується, що померлий ОСОБА_4 був головою зазначеного домогосподарства(а.с.17-18);
земельної ділянки загальною площею 0,1947 га, розташованої за адресою : АДРЕСА_2, на території колишньої Яцьківської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,0524 га, та для ведення особистого підсобного господарства - 0,1422 га, яка належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого 29.08.2001 року Яцьківської селищною радою(а.с.25).
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
На даний час, позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4, оскільки його дружина(мати позивача(а.с.11))ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть(а.с.12).
02.10.2018 позивач звернувся до Лиманської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, яка залишилася після смерті батька, але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.10.2018 року, з тих підстав, що не підтверджений факт родинних відносин зі спадкодавцем (є різниця у прізвищі померлого ОСОБА_1 та моїм ОСОБА_1), а також відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності померлого на житловий будинок(а.с.14).
Між тим, позивач є сином ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 21.01.1970 року, де його прізвище російською зазначено як ОСОБА_1, батьками записані ОСОБА_4» та «ОСОБА_6, копією паспорта, де російською прізвище позивача записано ОСОБА_1»(а.с.10-11).
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Крім того, відповідно до п. 7. постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідно до п.1 ст. 273 ЦПК (ст. 256 в редакції 2004 року) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.
В інформаційному листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Виший Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» звернув увагу на те, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.
З 1948 року питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" та постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків".
Згідно зі статтею 1 Указу кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пункт 2 Постанови визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Згідно з відомостями з погосподарських книг ОСОБА_4 був головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги ОСОБА_4 своє право власності в БТІ не зареєстрував (не оформив)(а.с.15-17).
Причиною звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємця, який прийняв спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Такий випадок є характерним для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.
Спірний житловий будинок був збудований в 1969 році, що підтверджується даними по господарської книги та технічною документацією, виготовленою БТІ(а.с.19-24).
Відповідно до копії Державного акта на право приватної власності на земелю серії НОМЕР_2, виданого 29.08.2001 року Яцьківської селищною радою, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,0524 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,1422 га, яка розташована на території АДРЕСА_2, на території колишньої Яцьківської сільської ради(а.с.25) .
В силу ст.116 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Ст. ст. 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, необхідно позивачу для оформлення спадкових прав у державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності, не встановлена судом.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним, із способів такого захисту може бути і визнання права власності.
В Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головним з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (ст. ст. 13, 14, 41).
Відповідно до статті 41 Конституції України, частини першої статті 319, частини першої статті 321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 392 ЦК України в разі відсутності документів на право власності власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.
Якщо спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів або у зв'язку із наявністю в них неточностей, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.
Позивач не вимагає компенсації за понесені нею судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1268-1270,1272 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 293, 315-316, 319 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об*єднаної територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, визнавши ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, сином ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Яцьківка Лиманського району Донецької області.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Яцьківка Лиманського району Донецької області, та складається з:
житлового будинку "А-1", загальною площею 43,3 кв.м, в тому числі житловою 21,6 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай «Б», сарай, льох «В», літня кухня «Г», колодязь № 1, огорожа№2, які розташований за адресою: АДРЕСА_2
земельної ділянки загальною площею 0,1946 га, розташованої за адресою : АДРЕСА_2, на території Лиманського району, Лиманська міська рада(Яцьківська сільська рада)Донецької області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,0524 га та для ведення особистого підсобного господарства - 0,1422 га.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Текст рішення виготовлений 26.11.2018.
Суддя -