233 № 233/2521/18
23 листопада 2018 року м. Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпуску, вихідної допомоги у зв'язку із скороченням штату, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки виплати,
Звернувшись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заробгованість по заробітній платі в загальній сумі 6451,01 грн., невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2867,35 грн., невиплачену вихідну допомогу у зв'язку із скороченням штату в розмірі 2997,24 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 1336,18 грн.; середній заробіток за час затримки виплати при звільненні, починаючи з 18.07.2017 року по час винесення судом рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що він з 12 липня 2016 року працював на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 3 розряду у автоконтрольному пункту виробничого підрозділу «Дебальцевське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». На підставі наказу від 10.07.2017 року № 8088/ДН-ос був звільнений з посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату.
На день звільнення відповідач мав перед ним заборгованість по заробітній платі за період з 16.03.2017 року по день звільнення у розмірі 6451,01 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2867,35 грн., вихідній допомозі у розмірі 2997,24 грн. (всі суми з урахуванням здійсненого утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів).
Заборгованість із заробітної плати та компенсаційних виплат не виплачена йому відповідачем до теперішнього часу, а тому в зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати з вини роботодавця, відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, відповідач повинен сплатити йому компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 1336,18 грн. з урахуванням здійсненого утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів.
Крім того, у зв'язку із невиплатою з вини відповідача належних йому сум у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України, відповідач має йому сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру його середньоденної заробітної плати у розмірі 148,05 грн.
Позивач ОСОБА_1., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про повне підтримання заявлених позовних вимог та про розгляд справи у його відсутність (а.с.66). Також позивачем надана відповідь на відзив (а.с.96-98), в якій позивач зазначив, що відсутність первинних документів не позбавляє відповідача його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.
Висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця», затверджений 16 січня 2018 року, а відповідно до ст. 47 КЗпП України обов'язок власника або уповноваженого ним органу, тобто ПАТ «Укрзалізниця» повинно було провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку 17.07.2017 року. На день звільнення 17.07.2017 року висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року не мав сили та правомірності. В місті Лиман для проведення розрахунків із робітниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», була організована каса, в якій він отримав 08.09.2017 року заробітну плату за першу половину березня 2017 року в розмірі 682,49 грн.
Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.151-152), в судове засідання не з'явився, подав відзив (а.с.73), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на те, що ПАТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код 40075815), як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення АТО на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VIІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України». Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.
Згідно з частиною 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. За результатами аналізу вказаних норм слід зробити висновок, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах.
Пунктом 5 ст.11 Закону № 1669-VII передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України», від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» у період з 14.04.2014 до її закінчення. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз.3 п.5 ст.11 Закон1 № 1669- VIІ). Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Згідно з наказом керівника «Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 р. №33/6а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецька та Луганська області з 07.04.2014 р. також визначено районами проведення антитерористичної операції.
У зв'язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих у м. Донецьку, у відповідача з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства, до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України.
Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, в т.ч. м. Донецьк. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно Пат «Укрзалізниця», що знаходиться в т.ч. в м. Донецьк, перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у т.ч. до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у т.ч. затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин не переборної сили) є 20 березня 2017 року.
Отже, відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Дебальцеве, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцевське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де з 07.08.2013 року працював на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 3 розряду у автоконтрольному пункті. Наказом від 10.07.2017 року № 8088/ДН-ос звільнений у зв'язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (копія трудової книжки з відповідними записами №№ 2-9 - на а.с. 16-18, копія наказу № 8088/ДН-ОС від 10.07.2017 року - на а.с.37).
З доданих до позову табуляграм вбачається, що позивачу ОСОБА_1 в спірний період часу було нараховано:
За березень 2017 року з урахуванням часу простою та без утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів 2376,81 грн., сума до видачі 1890,14 грн.
За квітень 2017 року з урахуванням часу простою та без утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів 1847,12 грн., сума до видачі 1468,80 грн.
За травень 2017 року з урахуванням часу простою та без утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів 2159,50 грн., сума до видачі 1717,20 грн.
За червень 2017 року з урахуванням часу простою та без утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів 2159,50 грн., сума до видачі 1717,20 грн.
За липень 2017 року з урахуванням часу простою, компенсації за невикористану відпустку 3496,77 грн., вихідної допомоги 3358,32 грн., 296,85 грн. та без утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів 7471,94 грн., сума до видачі 6088,82 грн. (а.с.27-31).
За твердженням позивача (а.с.5, 97) 08.09.2017 року відповідач виплатив йому лише заробітну плату за першу половину березня 2017 року в розмірі 682,49 грн. Заробітна плата за період: друга половина березня 2017 року - липень 2017 року, а також компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога відповідачем не виплачена.
Тож, заборгованість відповідача із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги після утримання обов'язкових податків та зборів становить 12199,67 грн. ((1890,14 грн.+1468,80 грн.+1717,20 грн. + 1717,20 грн.+6088,82 грн.)-682,49 грн. = 12199,67 грн.)).
Розмір зазначеної заборгованості та факт її невиплати позивачу відповідачем не спростований.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу після утримання обов'язкових податків та зборів у розмірі 12199,67 грн.
При цьому, суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу, проведений позивачем (а.с. 5-10), оскільки зазначений розрахунок спростовується даними табуляграм, складених відповідачем на виконання вимог ст. 110 КЗпП України та, крім того, позивач не порушував у позовній заяві питання щодо правильності проведених нарахувань роботодавцем.
Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р., підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст. 2 цього Закону, компенсація втрати громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) на інші.
За ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Таким чином, позивач має право вимагати компенсацію втрати доходів за порушення строків їх виплати.
Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 з наступними змінами.
Відповідно до п.4 постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) прирості індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Розмір компенсації суд розраховує за період по жовтень 2018 року, а саме:
-березень 2017 року:1890,14 грн.-682,49 грн. =1207,65 грн. х 0,155 = 187,19 грн.;
-квітень 2017 року: 1468,80 грн. х 0,145 = 212,98 грн.;
-травень 2017 року: 1717,20 грн. х 0,130 = 223,24 грн.;
-червень 2017 року : 1717,20 грн. х 0,112 = 192,33 грн.;
-липень 2017 року : 6088,82 грн. х 0,110 = 669,77 грн.
Всього розмір компенсації складає 1485, 51 грн. (187,19 грн. +212,98 грн.+223,24 грн.+ 192,33 грн.+669,77 грн. = 1485,51 грн.).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, виходячи з диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати в межах заявлених позовних вимог в розмірі 1336,18 грн.
Вирішуючи спір в частині стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні, суд прийшов до таких висновків.
Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), спричинених актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади для Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії 401500216, що унеможливлюють виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст. 115,116 КЗпП України (а.с.157-173).
Станом на час не проведення розрахунку при звільненні та на час розгляду справи антитерористична операція триває, тобто, момент припинення дії непереборної сили для відповідача не настав.
Враховуючи викладене, суд вважає, що затримка розрахунку при звільненні відбувалася з обставин непереборної сили, що встановлені висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2. Зазначене свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Отже, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід відмовити.
При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 не існував на дату звільнення позивача (17.07.2017 року), а тому не може бути застосований до спірних правовідносин, з огляду на те, що вище згадуваним висновком встановлена втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, у т.ч. до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, тощо починаючи з 20 березня 2017 року.
За таких обставин, позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», юридична адреса: м. Київ, вул. Тверська, буд.5, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв'язку із скороченням штату, компенсації страти частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки виплати задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги після утримання обов'язкових податків та зборів у розмірі 12199 (дванадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн.67 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 1336 (одна тисяча триста тридцять три) грн.18 коп., а всього 13535 (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 85 коп.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Повний текст судового рішення складено 23 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя: О.В.Каліуш