16 листопада 2018 року Справа № 804/4092/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
суддів Захарчук-Борисенко Н.В., Єфанової О.В.
при секретарі судового засідання Грушко Н.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування витрат, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.06.2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати дії (бездіяльність) Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області протиправними;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області відшкодування обґрунтованих матеріальних та моральних збитків у зв'язку з порушенням вимог статті 25 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді скарги ОСОБА_2, а саме: поштові витрати у розмірі 45,89 грн.; витрати на паперові та інші засоби роздрукування інформації у розмірі 37,50 грн.; витрати пов'язані з підготовкою та поданням заяв двох скарг, та позову на які витрачено 16 годин, погодинна оплата згідно статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 р. №928-VІІІ становить 8,69 грн. х 16 витрачених годин, - у розмірі 139,04 грн.; завдану моральну шкоду у розмірі 5532,00 грн. Всього у розмірі 5754,43 грн.;
- зобов'язати Державну казначейську службу України постанову суду відповідно до пункту 1 частини 1, 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України виконати негайно;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - Державною казначейською службою України із зобов'язанням надати звіт у встановлений судом строк про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу згідно частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
03.07.2017 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловського Д.П. відкрито провадження у адміністративній справі №804/4092/17 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 2).
21.07.2017 року ухвалою колегії суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду було зупинено провадження у адміністративній справі №804/4092/17 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №804/4456/16 (а.с. 71-72).
16.10.2018 року розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №2693д було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із відстороненням судді Павловського Д.П., за результатами якого справу передано судді Сліпець Н.Є. (а.с. 136, 137).
17.10.2018 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. адміністративну справу №804/4092/17 було прийнято до свого провадження (а.с. 138).
19.10.2018 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. поновлено провадження у адміністративній справі №804/4092/17 та призначеного до розгляду в порядку загального позовного провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя - Сліпець Н.Є., судді - Врона О.В., Захарчук-Борисенко Н.В. (а.с. 160-161).
23.10.2018 року розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №2837д було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Врони О.В. у тривалій відпустці, за результатами якого визначено новий склад колегії судів - Сліпець Н.Є. (головуючий суддя), Єфанова О.В., Захарчук-Борисенко Н.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.08.2016 року позивач звернувся із скаргою до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області щодо невиконання виконавчого листа та рішення Новомосковського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 11.10.2011 року по справі №2-а-3866/11 щодо стягнення щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2011 року відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 532,00 грн. Проте, відповідь не була надана у передбачені терміни, у зв'язку з чим було порушено ст.ст. 7, 16, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».
27.07.2017 року представником Державної казначейської служби України до суду були направлені заперечення на позов, в яких він просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що 14.07.2016 року надійшов та зареєстрований в органах Казначейства виконавчий лист, виданий Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області по справі №2-а-3866/11 про стягнення коштів у сумі 5 532,00 грн. на користь ОСОБА_2 Відповідно до абз. 2 п.п. 1 п. 9 розділу VI Прикінцеві і перехідні положення Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється "Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. При цьому, у Законі України «Про Державний бюджет України 2017 рік» передбачено на 2017 рік по Програмі 500,00 млн. гривень. На сьогоднішній день на виконанні у Казначействі знаходяться рішення судів на суму понад 3 млрд. грн, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа, виданого по справі №2-а-3866/11. Враховуючи викладене, лише після виконання виконавчих листів, що надійшли раніше зазначеного виконавчого листа, Казначейство зможе здійснити заходи щодо перерахування коштів по справі №2-а-3866/11.
Одночасно з запереченнями на позов, відповідачем було подано клопотання про залучення у якості відповідачів Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України. Проте, дослідивши вказане клопотання та докази на його підтвердження, колегія суддів не знаходить достатніх правових підстав для його задоволення, враховуючи, що у даній справі права або інтереси зазначених осіб не порушено.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак у позові просив про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 31.10.2018 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням. Проте, 15.11.2018 року представник відповідача 1 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не було надано доказів на його обґрунтуванням. Крім того, суд наголошує, що розгляд даної справи триває з 29.06.2017 року, а тому безпідставні перенесення судових засідань негативно вплинуть на строки розгляду справи і вирішення спору по суті.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 26.10.2018 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням, про причини не прибуття суд не повідомив.
З урахуванням клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, наявності достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив закінчити на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті та відповідно до ч. 7 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України було вирішено здійснити розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведені норми процесуального права, клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.07.2016 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про виконання судового рішення, в якій просить стягнути з УПта СЗН м. Новомосковська за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою КПККВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2011 рік відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року№10-рп у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у сумі 5532,00 грн. (а.с. 20-21).
У зв'язку з тим, що рішення суду не було виконано та позивач не отримав письмову відповідь на заяву у встановлений строк, 23.08.2016 року позивач звернувся із скаргою до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (а.с. 25-26).
Листом №12-13/1654-7295 від 30.08.2016 року позивача було повідомлено про те, що виконання виконавчого листа позивача можливо лише після виконавчих документів, що надійшли раніше в порядку черговості (а.с. 30).
Отже, спір між сторонами виник з підстав не виконання відповідачем виконавчого листа №2-а-3866/11.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частини 2, 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Згідно із ч.ч. 2, 6 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.
Поряд із цим відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Наведений пункт прийнято у розвиток абз. 2 пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, відповідно до якого «рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень.
Отже, незважаючи на те, що судові рішення мають обов'язковий характер, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» створено додатковий механізм їх гарантування. Так, частина перша статті 2 передбачає, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація.
Обов'язковість судових рішень гарантується ст. 129-1 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
При цьому, обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
У випадку, що розглядається, суд звертає увагу на те, що відповідачем вживалися активні дії щодо забезпечення виконання судових рішень, проте з об'єктивних причин виконати значний обсяг судових рішень, серед яких є і рішення відносно позивача, не є можливим.
Так, як зазначає відповідач, станом на серпень 2017 року на виконанні у Казначействі знаходяться рішення суду на суму 3 млрд. грн., що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа №2-а-3866/11, які підлягають виконанню відповідно до бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».
В той же час, Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», передбачено лише 144,75 млн. грн., у Законі України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено на 2017 рік по Програмі 500,00 млн. грн.
Казначейство, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.
Міністерство фінансів України є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», відповідає за складання проекту Закону про Державний бюджет України, забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (ч. 2 ст. 32 Бюджетного кодексу України).
Пунктом 49 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України і відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
У зв'язку із зазначеними обставинами, Казначейство відповідно до п. 49 Порядку виконання рішень неодноразово зверталось до Міністерства фінансів України та інших органів влади із відповідними запитами та пропозиціями про збільшення видатків для виконання рішень судів, гарантованих державною. Про викладене свідчать відповідні докази наявні в матеріалах справи.
З наданих відповідачем доказів вбачається, що рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2011 року по справі №2-а-3866/11 в установленому законом порядку прийнято на виконання в порядку черговості, проте у зв'язку із відсутністю необхідного обсягу бюджетних призначень, виконати вказане рішення суду у визначений законом строк не було можливим.
При цьому, Державною казначейською службою України направлялися відповідні запити на збільшення бюджетних асигнувань за програмою з виконання судових рішень.
З огляду на це, на думку суду, відсутні підстави вважати, що відповідачем допускалася протиправна бездіяльність щодо невиконання рішення суду, а навпаки, ними вживалися активні дії з вирішення цього питання, проте, з огляду на обставини, які від них не залежали, виконати рішення у встановлений строк не було об'єктивної можливості.
Аналогічну правову позицію висловлював і Вищий адміністративний суд України (ухвала від 08 вересня 2016 року №490/2479/16-а).
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Так, відповідачем були надані суду достатні докази, на обґрунтування обставин, які ускладнюють виконання виконавчого листа, а також доказів того, що ці обставини не залежать від відповідача - Державної казначейської служби України.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, відшкодування витрат, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 26.11.2018 року.
Головуючий суддя Н.Є. Сліпець
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко
Суддя О.В.Єфанова