264/4309/18
2/264/1592/2018
(ЗАОЧНЕ)
"26" листопада 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М., при секретарі Собакінських С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,-
До Іллічівського районного суду звернулася фізична особа підприємець ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу. В обґрунтування якого зазначила, 20.02.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №АК/2124748, згідно умов якого страховик прийняв під страховий захист цивільно-правову відповідальність страхувальника під час керування ним транспортним засобом «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1. У відповідності до умов даного договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь потерпілого страхове відшкодування. 21.04.2017 року в місті Маріуполі по вул. Покришкіна, 9 сталась місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Део Ланос» під керуванням відповідача, та автомобіля «Шкода Фабія» під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, транспортному засобу «Шкода Фабія» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 21.04.2017 року, відповідно до чого ОСОБА_3 зазнав матеріального збитку. Відповідно до постанови Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20.06.2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Так, у зазначеній постанові зазначено, що 21.04.2017 року о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Покришкіна в м.Маріуполі рухаючись заднім ходом, не переконався в безпеці маневру та здійснив наїзд на транспортний засіб «Шкода Фабія», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, після чого покинув місце дорожньої пригоди з невідомих причин, чим порушив п.п. 2.10а Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення, за яке передбачена відповідальність згідно зі ст.124, ст.122-4 КУпАП. Від чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Заподіяна матеріальна шкода. В суді ОСОБА_2 вину у скоєнні адміністративного правопорушення визнав. Протоколи не оспорював, претензій до співробітників УПП в м.Маріуполі не мав. Згідно ремонтної калькуляції № 787239 від 15.09.2017 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Шкода Фабія» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, склала 2784,47 грн. За заявою потерпілої особи ОСОБА_3 та виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору страхування, на підставі страхового акту №8203-24 від 22.09.2017 року, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило страхове відшкодування у розмірі 1200 грн., що підтверджується платіжним дорученням №21396 від 25.09.2017 року. Факт ДТП 21.04.2017 року був визнаний ПрАТ СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується страховим актом №8203-24 від 22.09.2017 року. На підставі страхового акту на виконання вимог ст.27 ЗУ «Про страхування» співробітниками ПрАТ СК «ВУСО» було зроблено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 в сумі 1200 грн. Таким чином, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ СК «ВУСО» склав 1200 грн. Відшкодувавши матеріальну шкоду в сумі 1200 грн., заподіяну відповідачем внаслідок ДТП 21.04.2017 року, ПрАТ СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 1200 грн. 18.04.2018 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем «Забіякою Галиною Іванівною» (далі - ФОП ОСОБА_1, новий кредитор) укладено Договір № 18/04/2018 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором страхування № АК/2124748 від 20.02.2017 року. Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу. З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу. Ніяких дій щодо погашення заборгованості в добровільному порядку зі сторони Відповідача проведено не було, а відтак позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами ЦК України (п.8 ч.2 ст. 16).
На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 1200 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4928,40 грн.
Позивачка ФОП ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, уповноважила представляти свої інтереси адвоката ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позов підтримав у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та зміст спірних правовідносини, вважає, що позовна заява ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
20.02.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №АК/2124748, згідно умов якого страховик прийняв під страховий захист цивільно-правову відповідальність страхувальника під час керування ним транспортним засобом «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1. (а.с.13).
У відповідності до умов даного договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь потерпілого страхове відшкодування.
Постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20.06.2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП за таких обставин: 21.04.2017 року о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Покришкіна в м.Маріуполі рухаючись заднім ходом, не переконався в безпеці маневру та здійснив наїзд на транспортний засіб «Шкода Фабія», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, після чого покинув місце дорожньої пригоди з невідомих причин, чим порушив п.п. 2.10а Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення, за яке передбачена відповідальність згідно зі ст.124, ст.122-4 КУпАП. Від чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Заподіяна матеріальна шкода. (а.с.15,16,17,18).
В силу ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої транспортний засіб ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ремонтної калькуляції № 787239 від 15.09.2017 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Шкода Фабія» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, склала 2784,47 грн. (а.с.21,22).
За заявою потерпілої особи ОСОБА_3 та на підставі страхового акту №8203-24 від 22.09.2017 року, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 1200 грн., що підтверджується платіжним дорученням №21396 від 25.09.2017 року. (а.с. 20, 23, 23-зворотній бік).
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного Кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як відомо, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно п. «в» п.п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Відповідно до постанови Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20.06.2017 року, ОСОБА_2 здійснив наїзд на транспортний засіб «Шкода Фабія», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, після чого покинув місце дорожньої пригоди з невідомих причин, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.
Відтак, відповідачем було порушено умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/2124748 та ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення Страховика про настання страхового випадку.
З огляду на вищезазначене, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого Страховиком страхового відшкодування за Полісом № АК/2124748.
Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Право регресної вимоги виникло, відповідно до ч.6 ст.261 ЦК України, з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто 25.09.2017 року.
18.04.2018 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем «Забіякою Галиною Іванівною» (далі - ФОП ОСОБА_1, новий кредитор) укладено Договір № 18/04/2018 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором страхування № АК/2124748 від 20.02.2017 року (а.с.9-11,12).
Згідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Так, відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.
Наведене дозволяє дійти висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позовних вимог у цій частині.
Згідно із статтею 133 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачкою при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 704,80 гривні, що підтверджено наданою квитанцією 0.0.1096354021.1 від 29.07.2018 року (а.с.5).
За цих обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору.
29 березня 2018 року між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2161 від 19.07.2010 року, укладено договір про надання правової допомоги №002. (а.с.25-26, 29,30).
15 червня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №002 від 29.03.2018 року, відповідно до якої визначено характер правової допомоги та проведено розрахунок вартості в загальному розмірі на суму 4928,40 грн. (а.с.27,28).
Відповідно до пункту 4 додаткової угоди вона являється Актом приймання передачі правової допомоги, правова допомога вважається наданою адвокатом та прийнятою клієнтом після її підписання та скріплення печаткою. (а.с.27).
На підтвердження факту сплати вартості наданої правової допомоги до позовної заяви долучено копію квитанції до прибуткового касового ордера №002/29/03 від 15 червня 2018 року на суму 4928,40 грн. (а.с.28).
Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій угоді № 1 до договору про надання правової допомоги від 29.03.2018р. розрахунок вартості виконаних робіт зроблений адвокатом згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
У новій редакції ЦПК України відсутня норма стосовно обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким процесуальні кодекси викладені у новій редакції, Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визнано таким, що втратив чинність.
Відтак, на сьогодні закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, проте він має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Позивачем надана копія квитанція в підтвердження понесення витрати на правничу допомогу в розмірі 4928,40 грн.
У додатковій угоді № 1 до договору про надання правничої допомоги наведено характер правової допомоги, кількість витрачених годин, розрахунок вартості та вартість наданих послуг.
Одним з видів робіт зазначено представництво інтересів позивача в суді, що дорівнює 704,80 гривень.
Проте, участі в судовому засіданні з розгляду даної справи представник позивача не приймав.
З урахуванням того, що представник позивача не приймав участі у судовому засіданні, витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.27 Закону України «Про страхування», ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.11, 22, 512, 514, 993, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 81, 89, 133, 141, 223, 265, 279, 280, 281 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Іллічівським РВ у м.Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області 17.12.2015 року, РНОКПП: НОМЕР_3, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 мешкає: АДРЕСА_3, на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_1, завдані збитки в порядку регресу у розмірі 1200 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 704,80 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4223,60 грн., а всього - 6128,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя: А. М. Іванченко