15 листопада 2018 року м. Ужгород№ 807/662/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді - Дору Ю.Ю.
при секретарі судових засідань - Гулай М.В.
та осіб, що беруть участь у справі :
позивач - не з'явився;
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Фалес Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування постанов про накладення фінансових санкцій (штрафу), -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (90534, АДРЕСА_1) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5 (88018, АДРЕСА_4), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5 від 12.06.2018 року №ЗК/190/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-81 про накладення штрафу в розмірі 670140,00 грн. та від 12.06.2018 року № ЗК/190/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-82 про накладення на штрафу в розмірі 3723,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16 травня 2018 року, в с.Нересниця Тячівського району у присутності ФОП ОСОБА_4, інспектором праці Юртин В.Ф. було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4 ( як особи, яка використовує найману працю), за адресою АДРЕСА_2. За наслідками інспекційного відвідування інспектор в Акті зазначив, що воно проведено за участі головних державних інспекторів Сита І.В. та Хланти І.Ю. і встановлено, що під час інспекційного відвідування на території, яку ФОП ОСОБА_4 використовує для господарської діяльності в АДРЕСА_3, виявлено 5 найманих працівників, один з який проходив виробничу практику. Інспектуванням було встановлено, що із загальної кількості 12 працівників, 6 працюють на умовах цивільно-правових угод хоча робота, що виконувалась за цими цивільно-правовими угодами, повинна виконуватись на умовах трудового договору, а тому діяльність осіб, які працюють у ФОП ОСОБА_7 не на підставі трудового договору, а на підставі цивільно-правових договорів, є порушенням вимог ч.3 ст.24 КЗУпП, які укладені з метою не повідомлення в ДФС про укладення договору та несплату ЄСВ. На усунення встановлених порушень контролюючим органом видано припис, який обмежено констатацією виявлених інспектором порушень і який не містить вказівку на конкретні заходи на усунення порушень. На підставі зазначеного інспектування та складеного Акту про відвідування, першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5 винесено постанови від 12.06.2018 року №ЗК/190/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-81 про накладення на позивача по справі штрафу в розмірі 670140,00 грн. та від 12.06.2018 року №ЗК/190/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-82 про накладення на позивача штрафу в розмірі 3723,00 грн. Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом, як він вважає, свого порушеного права та просив суд скасувати оскаржувані постанови в судовому порядку, оскільки законодавства про працю останній не порушував.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснивши, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК/190/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-81 від 12.06.2018 року Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 притягнуто до фінансової відповідальності на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів працю України, тобто за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Крім цього, представник відповідача зазначив, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ЗК/190/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-82 від 12.06.2018 року Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 притягнуто до фінансової відповідальності на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів працю України, тобто за порушення інших вимог трудового законодавства ( не ведуться на найманих працівників особові картки форми П2 та найманих працівників під розписку не проінформовано про умови праці). Зважаючи на викладені обставини, а також встановлені в ході проведення перевірки порушення законодавства про працю, відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, а тому правових підстав для задоволення даного адміністративного позову немає.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 08.05.2018 року №77 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_4 (а.с 109-111). Підставою для проведення інспекційного відвідування стала службова записка Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Юртин В.Ф. від 07.05.2018 року в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с 112).
На підставі вищевказаного наказу видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 08.05.2018 року №383 (а.с.118).
Інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4 проведене в період з 21.05.2018 по 22.05.2018 року головним державним інспектором Юртин В.Ф. за участю головних державних інспекторів Сита І.В та Хланти І.Ю. Направлення на проведення інспекційного відвідування вручене позивачу 17.05.2018 р. (а.с.118)
За результатами інспекційного відвідування контролюючим органом складено акт інспекційного відвідування від 22.05.2018 року №ЗК/190/221/АВ (а.с 119-126).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із акту інспекційного відвідування, за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 законодавства про працю, а саме абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів працю України, тобто за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів працю України, тобто за порушення інших вимог трудового законодавства ( не ведуться на найманих працівників особові картки форми П2 та найманих працівників під розписку не проінформовано про умови праці).
Інспекційним відвідуванням проведеним 22.05.2018 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_5, виявлено 5 найманих працівників, яких ФОП ОСОБА_4 допустив до виконання роботи рамника, помічника рамника з розпиловки круглої деревини та електрика, а саме: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 який проживає в АДРЕСА_6; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає в АДРЕСА_7; ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає в АДРЕСА_8; ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає в АДРЕСА_9; ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9, проживає в АДРЕСА_10, який згідно договору № 26-11-18 від 02.04.2018року), укладеного між ФОП ОСОБА_4 та директором Тячівського професійного ліцею Бокоч П.М. проходить навчально-виробничу практику з 23.04.2018р. по 26.06.2018р. за спеціальністю електромонтажник силових мереж та електроустаткування, електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж. При цьому, ФОП ОСОБА_4 не призначив наставника практиканту - електрику ОСОБА_13 Крім того, у штаті ФОП ОСОБА_4 кваліфікованого найманого працівника на посаді електрика немає. На усну вимогу державного інспектора наймані працівники ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 письмові пояснення з питань щодо умов та оплати праці надати відмовилися. В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що із загальної кількості 12 найманих працівників 6 із них працюють на умовах цивільно-правових угод, а саме: ОСОБА_9 (цивільно-правова угода №04/05-18 від .05.2018року); ОСОБА_10 (цивільно-правова угода №01/05-18 від 01.05.2018 року); ОСОБА_11 (цивільно-правова угода №02/05-18 від 01.05.2018 року); ОСОБА_12 (цивільно-правова угода №03/05-18 від 105.2018року); ОСОБА_15(цивільно-правова угода №01/04-17 від 01.04.2017 року); ОСОБА_16 (цивільно-правова угода №09/05-18 від 09.03.2017року) (а.с. 129-134).
Згідно пояснень ОСОБА_4, такий вказав, що у своїй підприємницькій діяльності залучає 12 найманих працівників, з них 6 по трудових угодах, а 6 за цивільно-правовими угодами (а.с.128)
Таким чином, ФОП ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 24 КЗпП України допущено до роботи 6 (шість) осіб без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень трудового законодавства, контролюючим органом було винесено припис про усунення виявлених порушень від 22.05.2018 року №ЗК/190/221/АВ/П (а.с 151-152). Крім цього, цього ж дня було винесено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК/190/221/АВ/П/ПТ (а.с 153-155).
У зв'язку із невиконанням вимог припису та за порушення трудового законодавства Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК/190/221/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-81 від 12.06.2018 року Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 притягнуто до фінансової відповідальності на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів працю України, тобто за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (а.с 42-43) та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ЗК/190/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-82 від 12.06.2018 року на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів працю України, тобто за порушення інших вимог трудового законодавства ( не ведуться на найманих працівників особові картки форми П2 та найманих працівників під розписку не проінформовано про умови праці)(а.с 44-45).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі -загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Управління Держпраці, затверджене наказом Держпраці від 03.08.2018 №84 у новій редакції.
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 №340 (далі - Положення) Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань: " 5) здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; 50) накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці".
Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення Управління Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право: " 5) проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, встаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці; 6) безперешкодно без попереднього повідомлення проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю.
Відповідно до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підп.1, 3 п. 11 Порядку контролю інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
Відповідно до п.8 Порядку контролю, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку контролю інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Відповідно до пункту 6 Порядку контролю під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.
Відповідно до положень ст. 21 Кодексу законів про працю України зазначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник " зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, додержання якої є обов'язковою при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Згідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Відповідно до ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Таким чином інспекційним відвідуванням та під час розгляду справи по суті, судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 залучав до роботи в якості рамника, помічника рамника з розпиловки круглої деревини та електрика, а саме: ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13, який згідно договору № 26-11-18 від 02.04.2018року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та директором Тячівського професійного ліцею Бокоч П.М. проходить навчально-виробничу практику з 23.04.2018р. по 26.06.2018р. за спеціальністю електромонтажник силових мереж та електроустаткування, електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж, не уклавши з ними трудові договори та не повідомивши у встановленому порядку органи ДФС про прийом на роботу вказаних працівників, а відтак ФОП ОСОБА_4 допустив порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.
Щодо наданих Позивачем цивільно-правових угод, як на доказ відсутності порушення трудового законодавства та прийом вищевказаних працівників на роботу, суд зазначає наступне.
Згідно постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, висловлено правову позицію про те, які ознаки договору носять трудовий характер.
Надаючи оцінку наданих позивачем цивільно-правових договорів вбачається, що вони підміняють трудовий договір з огляду на наступне.
Позивачем надано цивільно - правові угоди, які укладені із підсобними працівниками, а саме: ОСОБА_9 (цивільно-правова угода №04/05-18 від .05.2018року); ОСОБА_10 (цивільно-правова угода №01/05-18 від 01.05.2018 року); ОСОБА_11 (цивільно-правова угода №02/05-18 від 01.05.2018 року); ОСОБА_12 (цивільно-правова угода №03/05-18 від 105.2018року); ОСОБА_15(цивільно-правова угода №01/04-17 від 01.04.2017 року); ОСОБА_16 (цивільно-правова угода №09/05-18 від 09.03.2017року) щодо надання послуг підсобних робітників у період з 03.05.2018 по 31.12.2018 року.
Щодо цивільного договору про надання послуг, необхідно зазначити, що згідно зі ст.901 ЦКУ договором про надання послуг є договір, відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.
Тобто ключовою умовою, що зумовлює укладання договору про надання послуг є те, що надавана послуга споживається в процесі її надання.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Таким чином, у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб'єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 є код Код КВЕД 02.20 Лісозаготівлі (основний); Код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; Код КВЕД 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Як вбачається із наданих цивільно - правових угод у таких не вказано яку саме «Виконавець» повинен виконувати роботу. При цьому, підсобний робітник входить у перелік професій визначених діючим Класифікатором професій України ДК 003:2010. Працівники за вказаною професією приймаються на роботу за трудовим договором, а виконання роботи визначається посадовою інструкцією.
У письмовому поясненні ФОП ОСОБА_4 (додано), вказав, що найманим працівникам встановлено режим роботи з 09.00 по 18.00 к.ч. та обідня перерва з 13.00 по 14.00 к.ч. Згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати за березень та квітень 2018 року, найманим працівникам виплата заробітної плати проводиться два рази в місяць в тому числі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 прийнятих на умовах цивільно - правових угодах з відрахуванням всіх податків та зборів. Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень пункту 1 статті 3 Господарського Кодексу України (далі - ГКУ) господарською діяльністю є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтею 44 цього ж кодексу визначено, що господарська діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку здійснюється, у тому числі, на основі принципу вільного найму підприємцем працівників.
У зв'язку з цим, статтею 64 ГКУ суб'єктам господарювання надане право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, що необхідні для досягнення поставлених цілей господарської діяльності. З метою реалізації зазначеного права статтею 46 ГКУ передбачено, що підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці.
Отже, з вищевикладеного випливає, що ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16 виконували визначену трудову функцію в діяльності суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 Цивільно-правові угоди укладені із вище переліченими працівниками передбачають виконання функцій, властивих саме підсобним працівникам згідно класифікатора професій і спрямовані не на досягнення кінцевого результату, а на процес виконання функцій, тобто підсобні працівники фактично здійснювали трудову функцію. Робота, яку виконували ці працівники збігається з видом економічної діяльності позивача та є роботою з обслуговування її діяльності.
Окрім цього, зазначена правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що цивільно-правові угоди укладені із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16 мають ознаки трудового договору, отже вищезазначені наймані працівники були допущені до роботи без укладання з ними трудових договорів та без повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідною формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором в спосіб визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
Отже, оскільки на час інспекційного відвідування вищеперелічені громадяни були допущені до роботи без укладення трудового договору, тому обґрунтованим є висновок Управління Держпраці у Закарпатській області про те, що між громадянами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ФОП ОСОБА_4 існували трудові відносини без укладення трудового договору.
Суд відхиляє доводи позивача щодо того, що насправді мали місце з вказаними працівниками не цивільно-правові, а трудові угоди, які через незнання позивачем законодавства були оформлені саме цивільно-правовими угодами з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 уклав 6 трудових договорів, а з іншими працівниками уклав 6 цивільно-правовоих угод. Повідомлення органу ДФС щодо укладення з усіма працівниками трудових угод не надіслав. Окрім цього, номери наказів про прийом на роботу працівників, з якими укладено було цивільно-правові угоди та записи у трудових книжках не співпадають. Заяв таких працівників про прийом на роботу за трудовим договором на вимогу суду надано не було. Отже, висновок відповідача про допуск позивачем працівників до роботи без укладення трудового договору доведено належними та допустими доказами, а відтак оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена на підставі виявлених порушень та у межах повноважень Управління Держпраці в Закарпатській області.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані, відтак жодних підстав для задоволення позовних вимог у даній справі немає.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування постанов про накладення фінансових санкцій (штрафу) - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 26.11.2018 року.
СуддяЮ.Ю. Дору