Справа №295/6825/17
Категорія 30
2/295/914/18
заочно
01.11.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Чішман Л.М.
за участю секретаря судового засідання Білінської Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також моральної шкоди, -
22.06.2017 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач) інфляційні втрати та три відсотки річних за порушення (прострочення) виконання грошового зобов'язання, а також моральну шкоду.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 03.11.2015 року апеляційним судом Житомирської області ухвалено рішення відповідно до якого на його користь підлягає стягненню з ОСОБА_2 18614,56 грн., з яких: 7227,36 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1387,20 грн. судових витрат. Зазначена заборгованість не сплачена, тому просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3763,29 грн., три проценти річних від простроченої суми заборгованості за 600 днів прострочення у розмірі 917 грн., а також 5000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою від 29.08.2017 року відкрито провадження у справі.
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідачем відзив на позовну заяву не надано.
Відповідач тричі належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, однак, матеріали повернулися на адресі суду за повідомленням поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання”.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Богунського районного суду м. Житомира від 24.12.2014 року у справі №295/17441/14-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внаслідок якого якого у результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03.11.2015 року у справі №295/20052/14 ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7227,36 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1387,20 грн. судових витрат.
Доказів виплати зазначених коштів на користь позивача відповідачем до суду не надано.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з підстав завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем у сумі 18 614,56 грн., що підтверджує рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03.11.2015 року року про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання з відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Вищенаведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Вищезазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 296/12238/15-ц (провадження № 61-29294св18).
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем, чи власного розрахунку заборгованості, а також стосовно підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем до суду не подано.
Разом з цим суд не погоджується із розрахунком інфляційних втрат і трьох процентів річних, доданих позивачем до позовної заяви.
Суд приходить до висновку, що обрахована сума трьох процентів річних від простроченої суми становить 917,90 грн. (18614,56 х 3% х 600/365), а сума стягнення інфляційних витрат складає 4576,03 грн. ([Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 917,90 грн., що становить три проценти річних від простроченої суми боргу та 3763,29 грн. інфляційних втрат (у межах заявлених позовних вимог).
Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача 5000 грн. моральної суд дійшов наступного висновку.
За правилами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Про дотримання судом засад розумності, виваженості та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди також звертає увагу Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
З урахуванням наведеного, визначаючи розмір грошової компенсації на відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої порушенням його прав, як сторони зобов'язання, суд враховує: характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, зокрема, щодо тривалості порушення відповідачем права позивача на відшкодування шкоди; те, що для відновлення свого порушеного права позивач змушений був звернуся до суду; а також те, що порушення прав позивача не призвели до тяжких вимушених змін у його життєвих стосунках.
З урахуванням зазначеного та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, моральні страждання позивача суд оцінює у 500,00 грн. Суд вважає, що позивачем не було доведено обсягу моральних та фізичних страждань, який би відповідав вимогам щодо відшкодування в розмірі 5000 грн., а тому оцінка позивачем своїх моральних страждань у таку суму є завищеною.
Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 5,6ст. 263 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, по позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а саме щодо стягнення 917,90 грн., що становить три проценти річних від простроченої суми боргу, 3763,29 грн. інфляційних втрат та 500,00 грн. моральної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача на користь держави у розмірі 704,80 грн. за позовні вимоги майнового характеру, від сплати якого був звільнений позивач при подачі позову до суду.
Керуючись ст. ст.12,77, 81, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст.23, 526, 527, 530, 610, 625 ЦК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми боргу у сумі 917,90 грн. 3763,29 грн.(три тисячі сімсот шістдесят три гривні двадцять дев'ять копійок) інфляційних втрат та 500,00 грн. (п"ятьсот гривень) моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Л.М. Чішман