Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 листопада 2018 р. Справа№0540/9314/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі Карпенко А.В., за участю Позивача ОСОБА_1, представника Позивача ОСОБА_2, представника Відповідача Голуба П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 743/554/АВ/П/ТД-ФС від 30.08.2018 року,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці в Донецькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 743/554/АВ/П/ТД-ФС від 30.08.2018 року.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.
Інспекційне відвідування, обставини, викладені в Акті інспекційного відвідування, за наслідком якого прийнято оскаржувану постанову, щодо допущення працівників до роботи без укладання трудових договорів, не відповідають дійсності, про що Позивач виклала зауваження до Акту. Однак вмотивованої відповіді Позивач не отримала, натомість Відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу. Про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу Позивача не було повідомлено належним чином.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання.
26 жовтня 2018 року суд ухвалив розгляд справи проводити в порядку загального провадження та призначене підготовче засідання у справі.
09 листопада 2018 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування Позивача встановлено наявність між Позивачем та ОСОБА_4 трудових відносин без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, отже до Позивача правомірно застосовано штраф. Інспекційне відвідування проведено правомірно. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
В підготовчому засіданні 09.11.2018 року представник Позивача надав відповідь на відзив, згідно якого притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності можливо виключно за наявності вини, але в акті перевірки контролюючим органом не надано оцінку вини Позивача.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник Відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, надав пояснення, аналогічні, викладеним у відзиві на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справа, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є фізичною особою - підприємцем, проживає за адресою: АДРЕСА_1, здійснює діяльність згідно: Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); Код КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах;
Код КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
На підставі Наказу ГУ Держпраці у Донецькій області № 913 від 03.08.2018 року "Про проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1)" та направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання № 605/04-3/15-14-12 від 03.08.2018 року, посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області здійснено інспекційне відвідування об'єкта, де здійснює господарську діяльність Позивач.
07.08.2018 року Відповідачем складено Акт інспекційного відвідування № ДЦ743/554/АВ.
В зв'язку з незгодою з Актом інспекційного відвідування № ДЦ743/554/АВ від 07.08.2018 року, Позивачем було подано Відповідачу зауваження до Акту, відповідь на які Позивач не отримав.
30.08.2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці в Донецькій області прийнято постанову № ДЦ 743/554/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у сумі 111 690 грн. за порушення вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 та ст. 253 КЗпП.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року № 2694-XII, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до вимог частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 "Положення про Державну службу України з питань праці", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до абзацу першого пункту 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з абзацами 1 та 3 пункту 1 "Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області", затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року № 8, Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Підпунктом 15 пункту 4 вказаного Положення та підпунктом 15 пункту 4 "Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340, передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) зокрема за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, що визначено п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).
Згідно з підпунктами третім та четвертим п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.
На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання № 605/04-3/15-14-12, 03.08.2018 року посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області здійснено інспекційне відвідування місця, де здійснює господарську діяльність Позивач.
Тобто, при здійсненні інспекційного відвідування відповідач діяв у межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Згідно із нормами п. 19 Порядку, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складають акт, і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Пунктом 20 Порядку визначено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником обєкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об'єкта відвідування.
Пункт 21 Порядку передбачує, що у разі, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
З аналізу даної норми слідує, що інспектор праці у разі надходження зауважень зобов'язаний відреагувати на них шляхом надання суб'єкту господарювання відповіді з приводу таких зауважень. Нормативно визначена можливість суб'єкта господарювання надати свої пояснення, міркування та претензії шляхом подання зауважень - це гарантія законності прийнятого посадовою особою державного органу рішення і невід'ємне право, надане законом.
Форма акту інспекційного відвідування затверджена наказом Міністерства соціальної політики України 18.08.2017 №1338. Форма акту містить зміст положення п.21 Порядку щодо строків подання зауважень до акту (не пізніше трьох робочих днів з дати його підписання), а також вказівку на те, що зауваження подаються окремо.
Пункт 27 Порядку вказує, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Матеріалами справи підтверджено, що Позивач не погодився із викладеною в акті інспекційного відвідування інформацією та подав Відповідачу заперечення до Акту інспекційного відвідування ДЦ743/554/АВ від 07.08.2018 року.
15.08.2018 року Відповідачем надано Позивачу відповідь на за № 04.3-13-6/8461-18.
Таким чином, Управлінням не було обмежено право особи на подання обґрунтованих зауважень та не порушено право особи на участь у процесі прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.
Стосовно суті викладених у акті порушень суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні Відповідачем інспекційного відвідування Позивача встановлено порушення Позивачем вимог законодавства про працю - ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП, а саме: допущення Позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Суд зауважує, що вказаним пунктом передбачено можливість накладення штрафу на підставі акту про порушення виявлене під час перевірки, а не під час інспекційного відвідування. Так, за приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295, інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, а перевірка - формою державного нагляду.
Стосовно суті викладених у акті порушень, суд зазначає, що аналіз змісту статті 265 КЗпП України та положень Порядку № 509, дозволяє дійти висновку про можливість накладення штрафу на суб'єкта господарювання саме за фактичний допуск працівника до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору та лише за умови встановлення факту вчинення порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.
Стаття 21 КЗпП України, визначає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини першої статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що факт допущення Позивачем до роботи ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виникнення між Позивачем та цією особою саме трудових відносин. Зокрема доказів підпорядкування вказаної особи певному керівникові, контроль з його боку за його роботою, дотримання особою правил трудового розпорядку чи будь-яких інших організаційних документів, отримання заробітної плати, надання особі певних гарантій, у вигляді, наприклад, щорічної оплачуваної відпустки, соціальних, навчальних відпусток; встановлення скороченого робочого часу для певних категорій працівників; зниження норм праці для осіб, що належать до певних категорій; надання гарантійних і компенсаційних виплат та інших соціально-трудових пільг тощо, що могло б свідчити про наявність між Позивачем та вказаною особою трудових відносин.
Крім того, суд зазначає, що перебування ОСОБА_4 на території об'єкту, де здійснює свою господарську діяльність Позивач, не підтверджує факт наявності трудових відносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 217 ГК України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Згідно із ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Слід зазначити, що підставою адміністративно господарської відповідальності є вчинене ним правопорушення, а його склад є загальним, тобто складається з: наявності факту адміністративно-господарського правопорушення; протиправність дії правопорушника (фізична, юридична особа); причинний зв'язок між протиправною дією і порушенням; вина правопорушника.
При цьому, обов'язок доведення всіх вище перелічених умов як об'єктивних так і суб'єктивних покладається на суб'єкта владних повноважень.
В даному випадку Відповідач не довів вини Позивача, щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
Щодо диску із відеозаписом наданим Відповідачем, то суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Частиною другою цієї статті передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Таким чином, суд долучає диск із відеозаписом до матеріалів справи, проте не бере його до уваги в якості доказу по справі.
Отже враховуючи зазначене, суд не вбачає порушень Позивачем вимог ч. 1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України.
Крім того, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.
Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Принцип «пропорційності», закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).
Таким чином, спірне рішення не відповідає критерію пропорційності, а саме штраф у сумі 111 690 грн. є занадто великим відносно доходів Позивача та легітимної мети Держави.
Крім того, судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
За таких обставин, суд вважає, за необхідне застосувати рішення ЄСПЛ у справі «"Україна-Тюмень" проти України» (Ukraine-Tyumen v. Ukraine) від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, визначено, що відповідаючи інтересам суспільства, певна дія, вчинювана органами влади, все одно може порушувати права особи через її непропорційність.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір розподілити у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці в Донецькій області (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, б. 82, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 743/554/АВ/П/ТД-ФС від 30.08.2018 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Донецькій області про накладення штрафу № ДЦ 743/554/АВ/П/ТД-ФС від 30.08.2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Донецькій області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1117 (одна тисяча сто сімнадцять) грн.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті і складене в повному обсязі 22 листопада 2018 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Череповський Є.В.