22.11.2018 227/5122/18
22 листопада 2018 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Мацишин Л.С.,
за участю
секретаря судового засідання: Овчиннікової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту народження дитини,
21 листопада 2018 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з заявою, про встановлення факту народження 24 вересня 2018 року в Київському районі м. Донецька України дитини жіночої статі від матері громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка не перебуває у шлюбі. Відомості про батька дитини внести у відповідності до ст. 135 Сімейного кодексу України зі слів матері. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 24 вересня 2018 року вона в медичному закладі м. Макіївки Донецької області - «Перинатальний центр» народила дитину жіночої статі вагою 3100 грамів, в шлюбі вона не перебуває та на підставі ст. 135 СК України є матір'ю одиначкою. Місто Донецьк Донецької області є містом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв'язку з чим тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану. Тому отримання свідоцтва про народження доньки є неможливим. Заявник звернулася до Добропільського міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про народження, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження. Встановлення факту народження дитини необхідне заявнику для отримання свідоцтва про народження.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд заяви в її відсутності. На заявлених вимогах наполягала, просила їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була письмово належним чином повідомлена. Від останньої надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Письмові заперечення (пояснення) стосовно заяви з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, від представника заінтересованої особи до суду не надходили.
Суд вважає можливим розглянути справу без участі відсутніх учасників процесу, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту народження дитини підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Згідно приписів п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії ВК 927105, виданого 23 серпня 2012 року Амвросіївським РС ГУ ДМС України в Донецькій області.
Згідно приписів ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства за народженням, є громадянином з моменту народження.
Відповідно до ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини.
Статтями 145-147 Сімейного кодексу України передбачено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Ім'я дитини визначається за згодою батьків. Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини. По батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
Частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
На підтвердження факту народження дитини заявником надано:
- довідку від 25 жовтня 2018 року, видану Перинатальним центром м. Макіївки Міністерства охорони здоров'я Донецької Народної Республіки, про те, що ОСОБА_1 перебувала в акушерському відділенні Перинатального центру м. Макіївки МОЗ ДНР з 20 вересня 2018 року по 28 вересня 2018 року з діагнозом І вагітність 40 тижнів. 24 вересня 2018 року о 17 год. 15 хв. відбулися термінові пологи, перші, нормальні. Народилася дівчинка вагою 3100 грамів ростом 52 см;
- довідку, видану ОСОБА_1 18 жовтня 2018 року Київським відділом запису актів цивільного стану м. Донецька Державної ОСОБА_2 Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, про народження 24 вересня 2018 року у Київському районі м. Донецьк Донецької Народної Республіки ОСОБА_3., про що зроблено відповідний актовий запис, матір'ю якої є ОСОБА_1, а батьком записано за заявою матері дитини - ОСОБА_4;
- свідоцтво про народження серії ДНР № 070839, виданого 10 жовтня 2018 року Київським відділом запису актів цивільного стану м. Донецька Державної ОСОБА_2 палати Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, відповідно до якого в ОСОБА_1 24 вересня 2018 року народилася дитина ОСОБА_3 у Київському районі м. Донецьк, батьком записано ОСОБА_4.
Також, суду надано фотографії, на яких зображена заявник ОСОБА_1 під час вагітності, заявник з новонародженою дитиною та новонароджена дитина сама.
Як вбачається з відмови у проведенні державної реєстрації народження від 20 листопада 2018 року Добропільський міський відділ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області відмовив ОСОБА_1 у проведені державної реєстрації народженої 24 вересня 2018 року дитини, мотивуючи тим, що їм надано медичний документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Враховуючи викладене, надані заявником довідка про народження, а також свідоцтво про народження є незаконними і не створюють правових наслідків.
Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Разом з тим, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права і враховує висновки ЄСПЛ у справі проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України, в рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
З урахуванням викладеного та того, що заінтересованою особою заперечення (пояснення) стосовно заяви не надавалися, оцінивши всі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт народження, приймаючи до уваги наявність об'єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту народження та з метою захисту прав і свобод заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб отримати свідоцтво про народження, виданого державним органом України.
Таким чином, наявність вищевказаних доказів, на думку суду, є достатньою підставою для встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, а рішення суду є підставою для реєстрації факту народження в органах державної реєстрації актів цивільного стану, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту народження, що надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про народження, видане відповідним державним органом України.
На підставі ст. 317 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення.
Керуючись ст.ст. 10, 81, 83, 223, 264-265, 273, 315-319, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4), заінтересована особа - Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 25336362, адреса місцезнаходження: пров. Європейський, буд. 6, м. Добропілля Донецької області), про встановлення факту народження дитини - задовольнити.
Встановити факт народження 24 вересня 2018 року дитини жіночої статі у Київському районі м. Донецьк України від матері: громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дані про батька дитини внести зі слів матері.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію рішення невідкладно надіслати до Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, для державної реєстрації факту народження особи.
Суддя Добропільського міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_5
22.11.2018