Провадження № 2-в/225/94/2018
Єдиний унікальний номер № 225/6328/18
Дзержинський міський суд Донецької області
Іменем України
26 листопада 2018 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Мигалевича В.В.,
за участю
секретаря судового засідання Голубової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області матеріали справи за ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження у справі № 260/9761/13-ц за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26.10.2018 року до Дзержинського міського суду Донецької області надійшла ухвала Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року, відповідно до якої направлено до Дзержинського міського суду Донецької області копії матеріалів касаційного провадження № 61-28478ск18 у справі № 260/9761/13-ц за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Будь-яких документів, що стосуються справи, суду не надали.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне:
Згідно ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення, або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно ст. 489 ЦПК України, втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Згідно ч.ч.1,2 ст.493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:
1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);
2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;
3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;
4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;
5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;
6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;
7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
Отже, як убачається з матеріалів справи, у червні 2014 року Акціонерне товариство ОСОБА_3 банк "ПриватБанк" звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2014 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2014 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Ленінського районного суду м.Донецька. Вимоги ухвали суду касаційної інстанції в частині витребування цивільної справи не виконано у зв'язку з тимчасовою окупацією частини тертої України.
Касаційну скаргу з доданими до неї матеріали передано до Верховного Суду, проте відсутність судової справи унеможливлює її розгляд.
Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 дана позовна заява підлягає розгляду Дзержинським міським судом Донецької області.
В той же час, як убачається з наявних у справі матеріалів, а саме, копії рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2014 року у справі №260/9761/13-ц (провадження 2/260/107/2014), у задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства "ОСОБА_3 банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DOT7RX26320064 від 28.12.2006 року у розмірі 37259,41 гривень та про стягнення судових витрат у розмірі 372,59 гривень - відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області (вступна та резолютивна частини) від 20 травня 2014 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_3 Банку «ПриватБанк» відхилено. Рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2014 року залишено без змін.
Окрім того, матеріали зазначеної судової справи до канцелярії Дзержинського міського суду Донецької області не надходили, про що свідчить довідка № б/н від 23.11.2018 року цивільної канцелярії Дзержинського міського суду Донецької області.
При вирішенні питання про часткове відновлення втраченого судового провадження в частині ухваленого 16 січня 2014 року Ленінським районним судом м. Донецька рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "ОСОБА_3 банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2014 року залишено без змін, судом відповідно до вимог ст. 494 ЦПК України були досліджені матеріали з втраченого судового провадження, а саме: копія повного тексту рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2014 року по справі №260/9761/13-ц та копія вступної та резолютивної частини ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2014 року. Інших документів, які містилися в матеріалах втраченого судового провадження, сторони суду не надали.
Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст.3 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає «Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1007).
Згідно з абз. 4 п.3 цього Порядку, електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Таким чином, при вирішенні питання про відновлення втраченого судового провадження судом було досліджено повний текст таких судових рішень: ухвали Ленінського районного суду Донецької області від 08 жовтня 2013 року; рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2014 року; ухвали про відкриття провадження Апеляційного суду Донецької області від 16 квітня 2014 року; ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2014 року, з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Однак, суду не виявилось можливим отримати відомості щодо ухвали апеляційного суду Донецької області (вступна та резолютивна частини) від 20 травня 2014 року по цивільній справі №260/9761/13-ц, оскільки в зазначеній системі така ухвала фактично відсутня, що підтверджено довідкою заступника керівника апарату Дзержинського міського суду Донецької області ОСОБА_4 Таким чином, у суду відсутня можливість порівняти копію ухвали суду, що надав скаржник ПАТ КБ «ПриватБанк». до касаційної скарги з оригіналом.
При таких обставинах суд вважає установленим зміст ухвали Ленінського районного суду Донецької області від 08 жовтня 2013 року по цивільні справі №260/9761/13-ц, рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2014 року, ухвали про відкриття провадження Апеляційного суду Донецької області від 16 квітня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2014 року, які підлягають відновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 60, 258, 259, 488, 489, 493, 494, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Частково відновити втрачене судове провадження у цивільній справі 260/9761/13-ц за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вважати встановленим зміст відновленої ухвали Ленінського районного суду Донецької області від 08 жовтня 2013 року по цивільні справі №260/9761/13-ц, рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2014 року, ухвали про відкриття провадження Апеляційного суду Донецької області від 16 квітня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2014 року (повний текст) в наступній редакції:
"
Провадження по справі № 2/260/2062/2013
08 жовтня 2013 року Суддя Ленінського районного суду м. Донецька Кротінов В.О. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариство ОСОБА_3 банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Приймаючи до уваги, що справа підсудна місцевому суду, відповідає вимогам ст.ст.119-121 ЦПК України, необхідно відкрити провадження у справі та призначити справу до судового розгляду.
Керуючись ст.ст.122, 156 ЦПК України, -
Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариство ОСОБА_3 банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 стягнення заборгованості.
Призначити по справі судове засідання на 21 жовтня 2013 року о 09.00 год. у приміщенні суду, викликати сторони.
Пропонувати відповідачу в строк до 21 жовтня 2013 року подати до суду письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.
Надіслати:
Позивачу - копію цієї ухвали.
Відповідачу - копію цієї ухвали, копію заяви з копіями доданих до неї документів.
Ухвала щодо недотримання правил підсудності може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецькій області через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. В іншій її частині ухвала оскарженню не підлягає.
Провадження по справі № 2/260/107/2014
16 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючий суддя Кротінова В.О.
при секретарі Шелістової Ю.К.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій вказує, що 28.12.2006 року між ПАТ ОСОБА_3 банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір, згідно умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 5388,93 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку, щомісячно в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.
Відповідно до норм чинного законодавства договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором в тривалістю 5 років (п.п.5.5 умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 19.09.2013 року має заборгованість 37259,41 гривень, яка складається з наступного: 15412,24 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 862,24 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 18734,48 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до п.5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф ( фіксована частина); 1750,45 гривень - штраф (процентна складова).
Просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 37259,41 гривень за договором №DOT7RX26320064 від 28.12.2006 року, судовий збір у розмірі 372,59 гривень.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, вимоги позовної заяви підтримав повністю, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав заяву з проханням слухати справу у його відсутність, позовні вимоги не визнав.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з усіма його правами та зобов'язаннями.
У судовому засіданні встановлено, що сторони 28.12.2006 року уклали кредитний договір №DOT7RX26320064, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 5388,93 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.12.2007 року.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 19.09.2013 року має заборгованість 37259,41 гривень, яка складається з наступного: 15412,24 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 862,24 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 18734,48 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до п.5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф ( фіксована частина); 1750,45 гривень - штраф (процентна складова).
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку, щомісячно в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.
Відповідно до норм чинного законодавства договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором в тривалістю 5 років (п.п.5.5 умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).
У зв'язку з вищевикладеним строк дії договору сплив 28.12.2012 року. Втім, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права лише 07.10.2013 року, тобто після спливу строку позовної давнини.
Згідно п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
При таких обставинах, з урахуванням того, що позивач пропустив строк позовної давнини щодо захисту свого порушеного права у правовідносинах з відповідачем, суд вважає за можливе відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
На підставі ст. 256,526,536 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та керуючись ст.ст.10,60,88,208,209,212-215 ЦПК України,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DOT7RX26320064 від 28.12.2006 року у розмірі 37259,41 гривень та про стягнення судових витрат у розмірі 372,59 гривень - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Ленінського районного суду м. Донецька протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя
Єдиний унікальний номер 260/9761/13-ц
Головуючий в 1 інстанції Кротінов В.О.
Доповідач Пономарьова О.М.
Категорія 27
про відкриття апеляційного провадження
16 квітня 2014 року м. Донецьк
Суддя апеляційного суду Донецької області Пономарьова О.М., розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Ленінським районним судом м. Донецька 16 січня 2014 року ухвалено рішення, на яке позивачем ОСОБА_1 акціонерним товариством ОСОБА_3 Банком «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.
Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга направлена до суду поштою 02 квітня 2014 року, тобто з порушенням строку, встановленого частиною 1 ст. 294 ЦПК України.
До апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2014 року. В якості поважних причин апелянт зазначає, що про наявність оскаржуваного рішення представнику стало відомо випадково, копія оскаржуваного рішення апелянтом досі не отримана.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Враховуючи викладене, вважаю, що заява про поновлення строку підлягає задоволенню. Строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2014 року ОСОБА_1 акціонерним товариством ОСОБА_3 Банком «ПриватБанк» пропущений з поважних причин, тому він підлягає поновленню.
З апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі, встановленому відповідно до ст. 2, п/п 8, п/п 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Апеляційна скарга за своєю формою та змістом відповідає вимогам ст. 295 ЦПК України, підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відсутні
Керуючись ст.ст. 297, 298 ЦПК України, суддя,-
Заяву позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2014 року - задовольнити.
Поновити позивачу ОСОБА_1 акціонерному товариству ОСОБА_3 Банку «ПриватБанк» строк на апеляційне оскарження Ленінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2014 року.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_3 Банку «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_3 Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію апеляційної скарги та додані до неї матеріали направити особам, які беруть участь у справі, та встановити строк для подання ними заперечень на апеляційну скаргу до 28 квітня 2014 року.
Суддя апеляційного суду
Донецької області ОСОБА_5
Єдиний унікальний номер 260/9761/13-ц
Номер провадження 22-ц/775/4073/2014
Головуючий в 1 інстанції Кротінов В.О.
Доповідач Пономарьова О.М.
Категорія 27
20 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Супрун М.Ю.,
при секретарях Мишко Д.О., Сачко І.В.,
за участю
представників позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_3 Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_3 Банку «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2014 року,-
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_3 Банку «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт посилається на те, що строк позовної давності по кредитному договору за домовленістю сторін встановлений до 5 років і його перебіг був перерваний 3 серпня 2011 року здійсненням відповідачем погашення боргу в сумі 3 414,10 грн. Крім того, відсутня заява відповідача про застосування строку позовної давності.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
В жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DOT7RX26320064 від 28 грудня 2006 року у розмірі 37 259,41 грн., понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 372,59 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давнини щодо захисту свого порушеного права у правовідносинах з відповідачем.
Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 28 грудня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір №DOT7RX26320064, згідно з умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 5 388,93 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(Стандарт) складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до норм чинного законодавства договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором тривалістю 3 років
Помилкове посилання суду першої інстанції на строк позовної давності 5 років, оскільки позивачем надані умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які не діяли на час укладення договору з відповідачем, не впливає на остаточні висновкі суду. Крім того в суді апеляційної інстанції представник позивача надав умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(Стандарт), які діяли на час укладання договору з відповідачем і в яких відсутній п.п.5.5, де збільшено строк позовної давності до 5 років.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором у відповідача станом на 09 вересня 2013 року заборгованість становить 37 259,41 грн. та складається з наступного: 15 412,24 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 862,24 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 18 734,48 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до п.5.3 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 1 750,45 гривень - штраф (процентна складова).
Як вбачається з наданих розрахунків, останній платіж на виконання зобов'язань за кредитним договором, який здійснив відповідач, мав місце 23 квітня 2007 року, тобто з травня 2007 року позивач дізнався про порушення умов кредитного договору відповідачем та порушення його прав, а тому мав можлдмивість звернутися до суду за їх захистом.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Таким чином, строк позовної давності, враховуючи останній платіж на виконання зобов'язань за кредитним договором, сплинув в травні 2010 року, а до суду позивач звернувся лише 7 грудня 2013 року.
Доводи апелянта про те, що строк позовної давності був перерваний проведенням 3 серпня 2011 року оплати відповідачем на погашення заборгованості 3 414,08 грн., є необгрунтованими, оскільки такі дії позивача мали місце не в межах строку давності, а після його спливу, а за таких обставин відсутні підстави вважати, що строк позовної давності був перерваний.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відгуку на позовну заяву від 30 жовтня 2013 року, яка міститься на а.с. 21-22, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності, що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
За таких обставин, з урахуванням того, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давнини щодо захисту свого порушеного права у правовідносинах з відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі позивача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_3 Банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
ОСОБА_8"
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо вона не проголошувалася з дати складання повного її тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: