11 квітня 2018 р. справа № 804/545/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський Д.П., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
16 січня 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) № 171-1303 від 29 серпня 2017 року на суму 16925,66 грн. та податкове повідомлення-рішення № 125-1303 від 30.06.2017 року на суму 2614,07 грн. (а.с. 4-11).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що начальником ГУ ДФС у Дніпропетровській області Ситніком О.О. було винесено податкове повідомлення-рішення №171-1303 від 29 серпня 2017 року про стягнення податкового зобов'язання з ОСОБА_1 у сумі 16925,66 грн. Позивач вказує, що він не використовує жодного житлового приміщення у місті Зеленодольську, враховуючи, що прописаний та мешкає в іншому місті, а саме, у місті Харкові, а також, позивач вважає, що відповідач не взяв до уваги Рішення Зеленодольської міської ради № 56 від 14.01.2016 року про нарахування стягнення за нерухомість відмінну від земельної ділянки, яке вступило в дію лише з 14.07.2016 року. Отже, оскільки Рішення Зеленодольської міської ради було винесено пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду 2016 календарного року, нарахування податку на нерухоме майно, не встановленого рішенням Міської ради на підставі норм ПК України, можливе не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, з 2017 календарного року. Також, позивач зазначає, що у зв'язку із узгодженням податкового повідомлення-рішення він звернувся із заявою до управління Державної фіскальної служби України, та 12.12.2017 року отримав рішення від ДФС України № 14909/х/99-99-11-02-01-14 від 10.11.2017 року про продовження строку розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення до 31.12.1017 року з якого вбачається, що ДФС України почало процедуру узгодження, а скарга з ДФС України направлена для розгляду в ГУ ДФС у Дніпропетровській області. ОСОБА_1 зауважує, що розгляд скарги на податкове повідомлення-рішенння сплинув 31.12.2017 року, але до теперішнього часу жодної відповіді він не отримав, проте, йому 09.01.2018 року було направлено нову вимогу та запропоновано сплатити меншу суму податку в сумі 2614,07 грн. за аналогічний період часу 2016 року, про що винесено податкове повідомлення рішення №125-1303 від 30.06.2017 року. Таким чином, позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 171-1303 від 29 серпня 2017 року та податкове повідомлення-рішення № 125-1303 від 30.06.2017 року необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 2).
Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2018 року позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 171-1303 від 29 серпня 2017 року на суму 16925,66 грн. та №125-1303 від 30.06.2017 року на суму 2614,07 грн., а також, представником позивача подано клопотання про розгляд адміністративної справи без його участі, в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві, в якому зазначено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 станом на 01.01.2016 року був власником житлового будинку, загальною площею 816,1 кв.м., за адресою АДРЕСА_2. Після 15.06.2016 року ОСОБА_1 став співвласником цього ж будинку у ромірі частки 53/100. Згідно із пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 261 ПК України, за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку). Відповідач зазначає, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік на території міста Зеленодольськ, встановлено Рішенням Зеленодольської міської ради № 56 від 14.01.2016, яким затверджено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, тому, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік. Отже, враховуючи, що відповідач під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв у спосіб та межах, визначених чинним законодавством України, тому, представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю. У судовому засіданні представник Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області подав клопотання про розгляд адміністративної справи без його участі, в порядку письмового провадження.
Згідно із частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Керуючись приписами статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами в справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 171-1303 від 29.08.2017 року про визначення податкового зобов'язання за платежем: "Под на нерух майно, відмінне від зем ділянки, сплач фізособами, які є власн об'єктів житл нерух 18010200" за податковий період 2016 на суму 16925,66 грн. Податкова адреса платника податків: АДРЕСА_2 (а.с. 12).
Також, судом встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області 30.06.2017 року було винесено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №125-1303 про визначення податкового зобов'язання за платежем: "Под на нерух майно, відмінне від зем ділянки, сплач фізособами, які є власн об'єктів житл нерух 18010200" за податковий період 2016 на суму 2614,07 грн. Податкова адреса платника податків: АДРЕСА_2 (а.с. 13).
Не погоджуючись із отриманим податковим повідомленням-рішенням № 171-1303 від 29.08.2017 року, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України подавши скаргу від 26.10.2017 року, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 171-1303 від 29.08.2017 року (а.с. 14-18).
З матеріалів справи вбачається, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що згідно реєстру за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) було зареєстровано житловий будинок загальною площею 816,1 кв. метрів за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За Рішенням Зеленодольської міської ради № 56 від 14.01.2016 року "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік", вирішено встановити на території Зеленодольської міської ради визначені місцеві податки і збори на 2016 рік. Рішення вступило в дію з 14.07.2016 року.
Згідно вищевказаногоРішення Зеленодольської міської ради, встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 14.07.2016 року: для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, за 1 кв. метр бази оподаткування, тобто, 1330,00 грн.х 0,5% = 6,65 грн.).
Таким чином, позивач повинен би був сплачувати податок на нерухомість із розрахунку: 1330,00 грн. х 0,5% : 50% = 3,325 грн. за квадратний метр нерухомості за пів 2016 року.
Так, відповідно до статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно із пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів повинно офіційно оприлюднюватися відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду.
Згідно із статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Тобто, нові ставки та пільги, встановлені на 2016 рік рішеннями місцевих рад в межах наданих їм повноважень, застосовуються при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з моменту їх оприлюднення, але вступають в силу через 6 місяців з їх прийняття.
Відповідно до цього, Рішення Зеленодольської міської ради № 56 від 14.01.2016 року до позивача на перше півріччя 2016 року не застосовується.
У рішенні Консішуційного Суду України від 09 лютого 1999 року. №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.
Як вбачається із податкових повідомлень-рішень № 171-1303 від 29.08.2017 року на суму 16925,66 грн. та № 125-1303 від 30.06.2017 року на суму 2614,07 грн., стягнення проводиться за 2016 рік, а відповідно до цього, розрахунок повинен був виконаний згідно рішення Зелендольської міської ради за 2015 рік, проте, таких рішень Зеленодольська міська рада у 2015 році на приймала.
Разом з тим, згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податкове законодавство України ґрунтується на принципах, визначених в ст. 4 ПК України, зокрема, на принципі стабільності.
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Таким чином, безпосереднє встановлення місцевих податків, а відтак і податку на нерухомість відмінного від земельного податку, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах повноважень.
Оскільки Закон України "Про внесення змін до Податковою кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким введено податок на нерухоме майно, набрав чинності 01.01.2016 року, міська рада, як встановлювач місцевого податку, відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 та пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України могла встановити такий податок не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, з 2015 календарного року з дією на 2016 рік, але таких зборів Зеленодольска міська рада у 2015 році з дією на 2016 рік не встановлювала, а встановлене Рішення № 56 від 14.01.2016 року діє лише на 2017 бюджетний рік.
Такий висновок відповідає принципу стабільності, встановленому пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. На думку Суду, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний ьахнст від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права Заявника.
Як наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов'язки.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане, слід дійти висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0004871421 від 27 лютого 2018 року та № 0004831421від 27 лютого 2018 року прийняті відповідачем необґрунтовано, тому, підлягають скасуванню.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для повного встановлення обставин справи щодо ухвалення законного судового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.934315303.1 від 09.01.2018 року, наявною в матеріалах справи.
Отже, судовий збір у сумі 704,80 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 9, 72 - 77, 90, 139, 246 - 247, 249, 255, 295, 297Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17а; код ЄДРПОУ 39394856) № 171-1303 від 29 серпня 2017 року на суму 16925,66 грн., та податкове повідомлення-рішення № 125-1303 від 30.06.2017 року на суму 2614,07 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17а; код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн. (сiмсот чотири гривнi 80 копiйок).
Копію рішення направити всім сторонам по справі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу, безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.П. Павловський