29 листопада 2017 р. Справа № 804/4558/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Курілові Ю.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, -
12.07.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0023801700 від 21.12.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: «податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 16803,09 грн., в тому числі за основним платежем - 13442,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3360,62 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 07.12.2016 року № Ф-0022461304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 58965,92 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 0022451304 від 07.12.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1354,67 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на підставі Акту перевірки №79/10/04-10-13-04-19/3101817892 від 22.11.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0023801700 від 21.12.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: «податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 16 803,09 грн., вимогу від 07.12.2016 року №Ф-0022461304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 58 965,92 грн., рішення № 0022451304 від 07.12.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1354,67 грн. Вказані рішення позивач вважає такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що висновки контролюючого органу щодо заниження задекларованого валового доходу за 2015 рік на суму 67212,36 грн. у зв'язку із не включенням до складу доходів доходу у розмірі 139111,84 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Адмотіс» та ПП «Полюс Віта», є безпідставними та спростовуються наданими до перевірки первинними документами.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити із викладених у позові підстав.
Відповідач - Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував, подав до суду заперечення, які залучені до матеріалів справи та в яких відповідач пояснив, що під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було встановлено заниження задекларованого валового доходу за 2015 рік на суму 67212,36 грн., у зв'язку із чим відповідачем донараховано суми грошового зобов'язання, а отже, оскаржувані рішення винесено обґрунтовано на підставі чинного законодавства та у межах наданих повноважень.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав. За таких обставин, у відповідності до положень ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
З огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд при винесенні рішення виходить з наступного.
В період з 08.11.2016 року по 16.11.2016 року у відповідності до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та п.3 Розділу II «Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2014 року №71-ІІІV «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», на підставі наказу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.10.2016 року № 486 та направлення № 234 від 08.11.2016 року головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи управління податків і зборів фізичних осіб Леонтьєвою К.Є. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань, які стали предметом оскарження та які були підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги з ЄСВ», про що складено Акт №79/10/04-10-13-04-19/3101817892 від 22.11.2016 року.
В ході проведення вказаної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем допущено наступні порушення:
- п.6 ст.128 Господарського кодексу України - неналежне ведення обліку доходів та витрат;
- п.44.1, п.44.3 ст.44, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу - не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів та документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 17.09.2013 року по 31.12.2015 року;
- пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України (у редакції, що дійсна до 01.01.2015 року) - перевищення обсягу доходу для платників податку другої групи на спрощеній системі оподаткування на 78 168,97 грн., в результаті чого донараховано єдиного податку у розмірі 11 725,35 грн.;
- п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України - заниження оподатковуваного доходу на загальну суму 67 212,36 грн., в т.ч. за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на суму 67 212,36 грн., в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 13 442,47 грн., в т.ч. за 2015 рік - 13 442,47 грн.;
- абз.1, 2, п.2 ст.6, абз.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ донараховано єдиного внеску на загальну суму 58 965,92 грн., в т.ч. по роках: 2014 рік - 2955,05 грн., 2015 рік - 56 010,87 грн.;
- пп.51.1 ст.51 розділу ІІ, пп.169.2.2 п.169.2 ст.169 розділу, пп. «б»п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку (відомості за формо 1ДФ) за І-ІV квартали 2015 року до Західно-Донбаської ОДПІ надано не у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2016 року відповідачем винесено:
- податкове повідомлення-рішення №0023801700 від 21.12.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: «податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 16803,09 грн., в тому числі за основним платежем - 13442,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3360,62 грн.;
- вимога від 07.12.2016 року № Ф-0022461304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 58965,92 грн.;
- рішення № 0022451304 від 07.12.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1354,67 грн.
В ході адміністративного оскарження висновки Акту перевірки №79/10/04-10-13-04-19/3101817892 від 22.11.2016 року скарга позивача залишена без задоволення, а спірні рішення - без змін.
Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.
Як було з'ясовано судом, фактичною підставою для збільшення суми грошових зобов'язань у розмірі 13442,47 грн. з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, визначених в податковому повідомленні - рішенні від 21 лютого 2016 року №0023801700 слугував висновок відповідача, викладений в акті перевірки №79/10/04-10-13-04-19/3101817892 від 22.11.2016 року про порушення позивачем п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI, а саме, заниження задекларованого валового доходу на суму 67212,36 грн. за 2015 рік у зв'язку із не включенням до нього доходу, отриманого від продажу товарів на суму 136670,02 грн., в т.ч.:
- ТОВ «Адмотіс» на суму 77000,00 грн.;
- ПП «Полюс Віта» на суму 52000,00 грн.;
- Приватний вищій навчальний заклад «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» на суму 2670,02 грн.;
- Управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради на суму 5000,00 грн.;
- ТОВ «ТЕВА Україна» в сумі 1541,82 грн. за надання маркетингових послуг;
- ТОВ «АРТ Фінанси» в сумі 900,00 грн. (орендна плата).
Правовідносини з приводу оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано Розділом IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За змістом пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі ПК України), базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
В силу приписів підпунктів 164.1.1, 164.1.2, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 17.09.2013 року по 30.09.2013 року перебував на загальній системі оподаткування, з 01.10.2013 року по 30.09.2014 року перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01.10.2014 року по 31.12.2015 року - на загальній системі оподаткування.
З матеріалів акту перевірки №79/10/04-10-13-04-19/3101817892 від 22.11.2016 року вбачається, що перевіркою банківських виписок по р/р №26003050234804 за період з 01.01.2015 року по 11.03.2015 року контролюючим органом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримав дохід у розмірі 1896300,10 грн., за період з 12.03.2015 року по 31.12.2015 року отримав дохід у розмірі 10963843,49 грн.
Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року згідно з банківськими документами позивачем отримано дохід у розмірі 136670,02 грн. від продажу товарів (робіт, послуг), а саме від: ТОВ «Адмотіс» на суму 77000,00 грн.; ПП «Полюс Віта» на суму 52000,00 грн.; Приватного вищого навчального закладу «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» на суму 2670,02 грн.; Управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради на суму 5000,00 грн.; ТОВ «ТЕВА Україна» в сумі 1541,82 грн. за надання маркетингових послуг; ТОВ «АРТ Фінанси» в сумі 900,00 грн. (орендна плата).
Тобто, за висновком відповідача, з урахуванням податкових зобов'язань позивача з ПДВ за 2015 рік у розмірі 868097,00 грн., задекларованих в податкових деклараціях, дохід ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік (без ПДВ) складає: 13586806,36 грн. (14315791+139111,84-868097,00).
Оскільки, в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік від 22.03.2016 року позивачем зазначена сума отриманого доходу - 13519594,00 грн., а згідно з даних первинних банківських документів дохід складає - 13586806,36 грн., контролюючий орган прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 занижено задекларований валовий дохід за 2015 рік на суму 67212,36 грн. (13586806,36 грн. - 13519594,00 грн. = 67212,36 грн.), що і стало підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 13442,47 грн.
Судом встановлено, що згідно з банківською роздруківкою ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 29.04.2015 року по 30.04.2015 року, що залучена до матеріалів справи позивачем, на р/р 26003050234804 ФОП ОСОБА_1:
- від ТОВ «Адмотіс» (код ЄДРПОУ 38685364) платіжним дорученням № 2424 від 29.04.2015 року були зараховані кошти у сумі 52000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за товар»; платіжним дорученням № 2436 від 30.04.2015 року від ТОВ «Адмотіс» були зараховані кошти в сумі 25000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за товар»;
- від ПП «Полюс Віта» (код ЄДРПОУ 38685364) платіжним дорученням № 17815 від 29.04.2015 року були зараховані кошти у сумі 52000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за товар».
В ході розгляду справи представником позивача було зазначено, що кошти, отримані від ТОВ «Адмотіс», були помилково перераховані на рахунки ФОП ОСОБА_1, що підтверджується листами ТОВ «Адмотіс» від 29.04.2015 року вих.№29/04-1 та від 30.04.2015 року вих.№30/04. Дані кошти були своєчасно повернуті ТОВ «Адмотіс», що підтверджується первинними документами. Будь-яких господарських операцій щодо цих коштів між позивачем та ТОВ «Адмотіс» не укладалось та не виконувалось, а отже, помилково перераховані та вчасно повернуті кошти, на думку позивача, не є доходом, отриманим в ході підприємницької діяльності.
Між тим, суд критично ставиться до наданих позивачем пояснень з приводу помилкового перерахування коштів від ТОВ «Адмотіс», оскільки залученими до матеріалів справи копіями первинних документів, вказані обставини спростовуються.
Так, з наданої до суду копії Договору № 2704ФД від 27.04.2015 року вбачається, що ТОВ «Адмотіс» (Позичальник) та ФОП ОСОБА_1 (Позикодавець) уклали договір у відповідності до якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 80000,00 грн. строком на 3 роки. Однак, згідно з банківських виписок по р/р26003050234804 ФОП ОСОБА_1, перерахування коштів «поворотної фінансової допомоги» від ФОП ОСОБА_1, як Позикодавця до Позичальника (ТОВ «Адмотіс») не здійснювалось. Замість цього, перерахування коштів у сумі 52000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за товар» згідно платіжного доручення № 2424 від 29.04.2015 року та кошти в сумі 25000,00 грн. згідно платіжного доручення №2436 від 30.04.2015 року з призначенням платежу: «оплата за товар» були перераховані від ТОВ «Адмотіс» на рахунок позивача.
Доказів фактичного виконання умов Договору № 2704ФД від 27.04.2015 року позивачем не надано. Документів бухгалтерського обліку, які б свідчили про те, що грошові кошти у сумі 77000,00 грн. дійсно були відображені як «поворотна фінансова допомога», до суду не надано. Відображення вказаних сум як витрати за 2015 рік, в податковому обліку не здійснено, підтверджуючих документів про отримані доходи від продажу товарів, не надано, що свідчить про обгрунтованість висновків контролюючого органу про отримання позивачем доходу на суму 77000,00 грн. по відносинам з ТОВ «Адмотіс» та його заниження за результатами річного декларування (за 2015 рік).
Щодо коштів, отриманих від ПП «Полюс Віта», представник позивача також пояснив, що дані кошти, перераховані на рахунки позивача вказаним підприємством, є сумою безпроцентної позики відповідно до укладеного договору позики №25/04 від 05.04.2015 року. Під час перерахування коштів позикодавцем (ПП «Полюс Віта») помилково в платіжному доручені вказано призначення платежу «оплата за товар», однак в подальшому дана помилка виправлена в бухгалтерському обліку ФОП ОСОБА_1, та отримані кошти відображені як поворотно-фінансова допомога згідно договору № 25/04 від 25.04.2015 року без ПДВ. Отримані кошти своєчасно повернуто позивачем, відповідно до вимог укладеного договору, що підтверджується листом ПП «Полюс Віта» від 29.04.2015 року та даними бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1
Між тим, суд також критично ставиться до наданих позивачем пояснень з приводу повернення поворотно-фінансової допомоги від ПП «Полюс Віта», оскільки залученими до матеріалів справи копіями первинних документів, вказані обставини спростовуються.
Так, з наданої до суду копії Договору № 25/04 від 25.04.2015 року вбачається, що ПП «Полюс Віта» (Позичальник) та ФОП ОСОБА_1 (Позикодавець) уклали договір у відповідності до якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 52000,00 грн. строком на 3 роки. Однак, згідно з банківських виписок по р/р26003050234804 ФОП ОСОБА_1, перерахування коштів «поворотної фінансової допомоги» від ФОП ОСОБА_1, як Позикодавця до Позичальника (ПП «Полюс Віта») не здійснювалось. Замість цього, перерахування коштів у сумі 52000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за товар» згідно платіжного доручення № 17815 від 29.04.2015 року були перераховані ПП «Полюс Віта» на рахунок позивача.
Позивачем до суду доказів фактичного виконання умов вказаного договору не надано. Документів бухгалтерського обліку, які б свідчили про те, що грошові кошти у сумі 52000,00 грн. дійсно були відображені як «поворотна фінансова допомога», також не надано. Відображення вказаних сум як витрати за 2015 рік, в податковому обліку не здійснено, підтверджуючих документів про отримані доходи від продажу товарів, не надано, що свідчить про обгрунтованість висновків контролюючого органу про отримання позивачем доходу на суму 52000,00 грн по відносинам з ПП «Полюс Віта» та його заниження за результатами річного декларування (за 2015 рік).
Суд також звертає увагу на ту обставину, що позивачем ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні не було надано будь - яких первинних та бухгалтерських документів по взаємовідносинам з Приватним вищим навчальним закладом «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» на суму 2670,02 грн.; Управлінням освіти та науки Дніпропетровської міської ради на суму 5000,00 грн.; ТОВ «ТЕВА Україна» в сумі 1541,82 грн. за надання маркетингових послуг; ТОВ «АРТ Фінанси» в сумі 900,00 грн. (орендна плата), у той час, коли контролюючим органом висновки щодо заниження доходів за 2015 рік зроблено і з урахуванням відомостей по банківським рахункам ФОП ОСОБА_1 щодо отримання доходів на зазначені суми.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно абзацу другого пункту 44.1 статті 44 ПК України, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В силу приписів пункту 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
При цьому, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 ПК України).
В абзаці другому пункту 44.6 статті 44 ПК України зазначається, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов'язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.
Судом встановлено, що відповідач направляв запит від 14.11.2016 року щодо надання документів до перевірки, проте фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 їх надано не було, про що безпосередньо зазначено в акті перевірки №79/10/04-10-13-04-19/3101817892 від 22.11.2016 року (а.с.25).
За таких обставин, суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо заниження позивачем валового доходу на суму 67212,36 грн. за 2015 рік та правомірністю винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0023801700 від 21.12.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: «податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 16803,09 грн., в тому числі за основним платежем - 13442,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3360,62 грн.
Щодо правомірності винесення відповідачем вимоги від 07.12.2016 року № Ф-0022461304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 58965,92 грн. та рішення № 0022451304 від 07.12.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1354,67 грн., суд зазначає наступне.
Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464 - VI (далі - Закон України №2464 - VI), який набрав чинності з 1 січня 2011 року та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №2464 - VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону України №2464 - VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VІ, фізичні особи-підприємці єдиний внесок нараховують на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Пунктом 11 статті 8 Закону України №2464-VІ визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотка (2014-2015 рр. - 34,7%) визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У відповідності до частини 3 статті 7 Закону України №2464-VІ, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму (з 2016 року - 25 розмірам прожиткового мінімуму) для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановленого законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з п.п. 3 п. 5 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних днів, протягом яких він отриманий. До вказаної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 Розділу III цієї Інструкції.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2464 - VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
У відповідності до вимог ст.13 Закону України № 2464-VІ, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до ст.25 Закону України №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску за 2014 рік №1505854292 від 08.02.2015 року Таблиця №2 «Нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування»: за період з 01.01.2014 року по 30.09.2014 року самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок становить - 10 962,00 грн., сума єдиного внеску у розмірі 34,7% становить 3803,85 грн.
Згідно наданої ФОП ОСОБА_1 Таблиці №1 «Нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями» Звіту єдиного внеску за 2014 рік сума доходу, заявлена в податковій декларації (гр.2) становить - 17 244,00 грн., сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (гр.3) становить - 17 244,00 грн.
Сума чистого оподатковуваного доходу (графа 7) додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік (уточнююча, вх. №9081668316 від 20.03.2015 року) складає 25 760,00 грн.
Як вбачається зі Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску за 2015 рік №1604792621 від 09.02.2016 року (Таблиця №1) сума доходу, заявлена в податковій декларації (гр.2) становить - 87 317,56 грн., сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (гр.3) становить - 87317,56 грн.
Сума чистого оподатковуваного доходу (графа 7) додатку 5 до розділу ПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (уточнююча, вх. №9276549866 від 22.03.2015 року) складає 182 040,00 грн.
Разом з тим, в ході проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 податковим органом встановлено, що чистий оподатковуваний дохід за 2014 рік становить 25 760,00 грн., за 2015 рік - 249 252,36 грн., у зв'язку із чим підлягає донарахуванню єдиний внесок у розмірі 58965,92 грн.
В ході розгляду справи позивачем не було надано жодних доказів, які спростовували б висновки відповідача щодо правильності визначення розміру доходу за 2014 - 2015 роки на який нараховується єдиний внесок, у зв'язку із чим, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності винесення вимоги від 07.12.2016 року № Ф-0022461304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 58965,92 грн.
Відповідно до пп. 3 п. 25.11 ст. ст.25 Закону України №2464-VІ, за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Отже, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1354,67 грн., визначені рішенням № 0022451304 від 07.12.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева