Іменем України
26 листопада 2018 року справа № 927/744/18
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р", вул. Дворецька, 93, м. Рівне, 33001
до Фізичної особи-підприємця Слізкової Лесі Петрівни, АДРЕСА_1, 17024
про стягнення 405940 грн. 85 коп.
Без виклику сторін
Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" подано позов до Фізичної особи-підприємця Слізкової Лесі Петрівни про стягнення заборгованості у сумі 305940 грн. 85 коп. та 100000 грн. 00 коп. неустойки, що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору комерційної концесії від 01.04.2016.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 927/744/18 без повідомлення учасників сторін.
Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Від сторін заяв та клопотань не надійшло, відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий, ухвалу суду від 10.10.2018 отримано 12.10.2018, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №1702401001504 від 28.03.2010.10.201818.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.06.2015 між ГРЕГСОН ГРУП ЛТД (GREGSON GROUP LTD) (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (ліцензіат) укладений ліцензійний договір №1 (а.с.12-16), відповідно до п. 1.1 якого договором регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання ліцензіаром дозволу ліцензіатові на використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) в порядку та на умовах, визначених у договорі. Ліцензіар володіє всіма майновими правами інтелектуальної власності на зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) «Наш Край» (надалі іменується «знак»), що посвідчується свідоцтвом на знак для товарів і послуг №195855 (дата реєстрації 26.01.2015). Ліцензіар за плату надає ліцензіату дозвіл на використання знака (ліцензію) при реалізації товарів та послуг, у обсязі визначеному у п. 1.3 договору.
Згідно із п. 1.3 договору під використанням ліцензіатом знака у цьому договорі розуміється нанесення його на будь-який товар, інструмент, вивіску, предмет або одяг, прапор, нашивку, бирку, засіб (в тому числі транспортний) під час пропонування чи здійсненні послуг ліцензіатом, а також застосування її у діловій документації та/або у рекламі, у тому числі і через мережу Інтернет. Під використанням Лліцензіатом знака у цьому договорі розуміється також право на підписання від свого імені суб-ліцензійних договорів з користувачами торгової марки «Наш Край» (третіми особами), включаючи, але не обмежуючись, договорів комерційної концесії, договорів про надання послуг (маркетингових, мерчендайзингових) тощо. При цьому використання торговельної марки можливе лише в сферах діяльності, які вказані у свідоцтві відповідно до міжнародної класифікації товарів і послуг (клас 35 класифікації).
Ліцензіат має право підписувати від свого імені субліцензійні договори з користувачами торгової марки "Наш Край" (третіми особами), включаючи, але не обмежуючись, договорів комерційної концесії, договорів про надання послуг тощо. За даним договором ліцензіат наділяється правом проводити державну реєстрацію договорів комерційної концесії з усіма правами правоволодільця згідно законодавства України (п. 3.4.2 договору № 1 від 01.06.2015).
Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії свідоцтва (п.6.1 договору № 1 від 01.06.2015).
01.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (правоволоділець) та фізичною особою-підприємцем Слізковою Лесею Петрівною (користувач) укладено договір комерційної концесії (далі - договір) (а.с.17-24), відповідно до умов ст. 2.1 якого правоволоділець зобов'язується надати користувачу за плату (роялті) право користування відповідно до встановлених договором комплексом належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки «Наш Край».
Статтею 2.2. договору встановлено, що предметом договору є право на використання користувачем об'єктів права інтелектуальної власності комерційного досвіду та ділової репутації правоволодільця з метою ведення бізнесу за системою правоволодільця. До об'єктів інтелектуальної власності, які надаються правоволодільцем користувачу, належать торговельна марка, зазначена у додатку №1 до договору та система правоволодільця.
Відповідно до ст. 1 договору: роялті - щомісячна плата, яку користувач сплачує правоволодільцеві за право використання об'єктів інтелектуальної власності правоволодільця за цим договором у порядку та строки, вказані у статті 3 договору; Дата відкриття - дата 12.05.2016, з котрої користувач почне вести бізнес з точки; Точка - означає фірмовий магазин, який працює з використанням та під торгівельною маркою «Наш Край», приміщення якого оформлене відповідно до стандартів оформлення точки правоволодільця, які містяться у Франчайзинговому пакеті, та у якому продаються товари; Територія - означає Україна, Чернігівська область, Козелецький район, смт Десна, вул. Довженка, 45.
Згідно із ст. 3.1 договору починаючи з дати відкриття один раз на місяць впродовж 5 (п'яти) календарних днів, наступних за звітним періодом, користувач сплачує прововолодільцеві роялті у розмірі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) євро за курсом Національного Банку України на день виникнення зобов'язання зі сплати роялті. Сторони погодились для визначення розміру роялті за місяць застосовувати наступний розмір роялті - 3,5 євро за 1 м. кв. Роялті сплачується у повному обсязі та у національній валюті - гривні.
Сторони погодили, що, у випадку зниження офіційного курсу євро по відношенню до гривні за даними Національного Банку України порівняно з курсом євро на день укладення договору, розрахунок за договором проводиться на підставі курсу євро по відношенню до гривні на день укладення договору. Курс євро по відношенню до гривні на день укладення договору становить 29,50 грн. за 1 євро (ст. 3.1.1 договору).
Статтями 6 та 7 договору сторонами визначені зобов'язання правоволодільця та користувача.
Відповідно до п. 11.1 Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2019.
За доводами позивача на виконання умов договору ТОВ «Арго-Р» надано ФОП Слізковій Л.П. копію документа, що підтверджує право власності на торгову марку, дані про розмір інвестицій, вартість обов'язкового для придбання устаткування та інвентаря, технологію роботи магазина, що включає основні принципи і задачі торгового підприємства, технологічну схему і документообіг, правила функціонування внутрішніх підрозділів (торгового залу, складу, розрахунково-касового вузла, охорони), методи і форми планування і звітності, а також було надано у використання бази постачальників та асортименту товарів. Також, ТОВ «Арго-Р» забезпечило організування ввідного навчання персоналу відповідача на базі функціонуючого супермаркету, організовування проведення тренінгів та семінарів для працівників відповідача згідно навчальних програм, проведення атестації персоналу, проведення рекламної підтримки як на стадії відкриття магазину, так і в його подальшій роботі (загальна реклама в ЗМІ, проведення різних рекламних акцій у торговому залі магазина), надання юридичної підтримки, консультації, інформування про нововведення, зміни у законодавстві, нормативній документації. Позивачем надана допомога відповідачу на стадії відкриття магазину у складанні оптимальної планограми торгового залу, схеми розташування відділів, у придбанні обладнання, а також виділено куратора для відповідача, який консультував з питань організації виробничих процесів та контролював їх дотримання.
За період з 05.06.2016 по 05.09.2018 позивачем нараховано відповідачу роялті у розмірі 445021 грн. 50 коп.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, роялті сплатив у сумі 139080 грн. 65 грн., що підтверджується звітами про дебетові і кредитові операції за рахунком №26005010008541 за період з 30.06.2016 по 28.03.2018 (а.с.25-62), станом на 01.10.2018 заборгованість склала 305940 грн. 85 коп..
Пунктом 3.4.1 договору сторони погодили, що прострочення сплати користувачем роялті протягом двох місяців поспіль є безвідкличною пропозицією користувача про розірвання даного договору з його ініціативи.
Відповідно до п. 10.4 договору у випадку розірвання договору з ініціативи користувача або припинення діяльності у точці без погодження з правоволодільцем користувач зобов'язаний на першу вимогу правоволодільця, але не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня розірвання договору, припинити ведення бізнесу, включаючи, але не обмежуючись вказаним, припинити користування об'єктами інтелектуальної власності, повернути правоволодільцеві систему, всі друковані, електронні та інші матеріали, що мають відношення до франчайзингової мережі «Наш Край» та сплатити правоволодільцю неустойку у грошовій сумі у розмірі 100000 (сто тисяч) грн.
На підставі п. 10.4 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку у сумі 100000 грн. 00 коп.
Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №247 від 23.06.2018 про сплату заборгованості зі сплати роялті у розмірі 256023 грн. 85 коп. та неустойки у грошовій сумі у розмірі 100000 грн. 00 коп. Крім того, позивач вимагав припинити ведення бізнесу, включаючи припинення користування об'єктами інтелектуальної власності, право на використання яких належить ТОВ «Арго-Р та повернути позивачу систему, всі друковані, електронні та інші матеріали, що мають відношення до Франчайзингової мережі «Наш Край» (а.с. 63).
Вимога відповідачем була залишена без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором комерційної концесії.
Відповідно до ст. 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.
Згідно із ст. 1116 Цивільного кодексу України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.
Згідно із ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
У відповідності до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та за період з 05.06.2016 по 05.08.2018 нарахував відповідачу роялті у розмірі 445021 грн. 50 коп.
У встановлений п.3.1 договору строк відповідач роялті сплатив частково, сума заборгованості склала 305940 грн. 85 коп.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у сумі 305940 грн 85 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ст. 3.4.1. договору сторонами погоджено, що прострочення сплати користувачем роялті протягом двох місяців поспіль є безвідкличною пропозицією користувача про розірвання даного договору з його ініціативи.
Враховуючи, що прострочення відповідачем оплати роялті тривало більше двох місяців (з квітня 2018 року відповідач обов'язок щодо сплати роялті не виконував), суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно застосовано п. 3.4.1. договору.
На підставі п. 10.4 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку у сумі 100000 грн. 00 коп.
Розрахунок неустойки, наведений позивачем, є обґрунтованим, тому вимога про його стягнення підлягає задоволенню.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слізкової Лесі Петрівни (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (вул. Дворецька, 93, м. Рівне,33001, код 31299420) 305940 грн. 85 коп. заборгованості зі сплати роялті та 100000 грн. 00 коп. неустойки, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 6089 грн. 11 коп.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 26.11.2018.
Суддя Демидова М.О.