13 листопада 2018 року Справа № 915/805/18
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: не з'явився;
представника відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут"
(54055, м.Миколаїв, вул.7 Слобідська, 70В/1; ідент.код 39589483),
до відповідача: Державної установи "Казанківська виправна колонія (№93)"
(56000, Миколаївська обл., Казанківський р-н, с.Новоданилівка
(Новоданилівська с/р); ідент.код 08564044),
про: стягнення заборгованості у розмірі 330108,92 грн, з яких 297583,72 грн основного боргу, 26183,63 грн пені, 3082,47 грн - 3% річних, 3259,10 грн інфляційних втрат, -
31.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №МК2007-СЛ-9035-0718 від 31.07.2018, в якій просить стягнути з Державної установи "Казанківська виправна колонія (№93)" заборгованість за договором №41ВВMkz811-17 від 26.12.2017 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів у розмірі 330108,92 грн, з яких 297583,72 грн основного боргу, 26183,63 грн пені, 3082,47 грн - 3% річних, 3259,10 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства, а саме норм статей 11, 258, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, статей 173, 174, 193, 232 ГК України, та укладеного між сторонами умов договору №41ВВMkz811-17 від 26.12.2017 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати спожитого в лютому - квітні 2018 року природного газу, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 297583,72 грн. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних.
Ухвалою суду від 06.08.2018 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.08.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до нього позовні вимоги визнавав частково, а саме у сумі 19433,39 грн, з яких 3259,10 грн інфляційних втрат, 3082,47 - 3% річних та 13091,82 грн пені. Відповідач також зазначив, що під час розгляду справи станом на 19.10.2018 основний борг у сумі 297583,72 ним погашено повністю, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями. Розмір нарахованої до стягнення суми пені відповідач просить суд зменшити на 50% до 13091,82 грн.
У підготовчому засіданні 25.09.2018 у відповідності до ст.ст.183, 202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувалась перерва.
25.09.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 22.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
26.12.2017 між сторонами був укладений договір №41ВВMkz811-17 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі - Договір) (а.с.12-16), згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), у обсягах і порядку, передбачених даним договором, а відповідач, як споживач, зобов'язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що кількість поставленого споживачу газу визначається за показами, встановленого Споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС.
Приймання - передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання передачі, які є невід'ємними частинами цього Договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 4.3 Договору).
Для складання актів приймання - передачі природного газу, Споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов'язаний надати Постачальнику копію акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу складеного між Споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС (п.4.3.1 Договору).
На підставі, отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою Акти приймання-передачі природного газу та направляє їх Споживачу (п.4.3.2 Договору).
Споживач протягом 2 (двох) днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п.4.4 Договору).
У разі невиконання обов'язку, передбаченого п.4.4. даного Договору, газ вважається поставленим і прийнятим Споживачем від Постачальника на підставі даних Постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надається Оператором ГТС та/або Оператором ГРМ (п.4.5 Договору).
Відповідно до п.3.1.1 Договору, Постачальник виставляє Споживачу рахунок за спожитий природний газ після підписання із Споживачем Акту приймання-передачі природного газу, який оформлюється протягом 10 днів після постачання природного газу постачальником.
Споживач сплачує рахунок за поставлений Постачальником природний газ протягом десяти днів з дня його отримання (п.3.1.1.1 Договору).
При цьому пунктом 2.1 Договору визначається ціна газу, яка становить 7767,200 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ - 1553,44 грн. Разом 9320,64 грн.
Додатковою угодою №4 від 12.02.2018 (а.с.20), яка є невід'ємною частиною Договору та набирає чинності з 01.02.2018, узгоджено розмір ціни природного газу, яка становить 8919,200 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ - 1783,840 грн, а всього з ПДВ - 10703,040 грн.
Пунктом 2.4 Договору встановлено, що зміна ціни природного газу, крім п.2.6 даного Договору, визначається в додаткових угодах до даного Договору. Ціну може бути змінено протягом місяця поставки.
При цьому в п.2.2 Договору встановлено, що місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, що визначено у п.2.1 Договору, на кількість газу, реалізованого у відповідному місяці. Загальна вартість газу за цим Договором визначається як сума місячних вартостей газу.
У разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу: Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу, за кожен день протягом всього періоду прострочення (п.7.2.1 Договору).
За умовами пункту 10.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання, застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами з 1 січня 2018 року, та діє до 31.12.2018, а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання.
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
На виконання умов договору, в лютому 2018 року позивачем було поставлено 37,62 тис.куб.м природного газу на суму 402648,36 грн, в березні 2018 року - 18,35 тис.куб.м. природного газу на суму 196400,78 грн, в квітні 2018 року - 12,858 тис.куб.м природного газу на суму 137619,68 грн, загалом 68,83 тис.куб.м природного газу на загальну суму 736668,82 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та визнається відповідачем.
В свою чергу відповідачем зобов'язання за договором були виконані частково, сплачено за спожитий природний газ лише у сумі 335468,70 грн, а тому заборгованість відповідача за послуги з постачання природного газу, станом на 24.05.2018 складала 325183,72 грн, що підтверджується підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2018 - 24.05.2018.
З урахування оплати 17.07.2018 у розмірі 27600,00 грн сума основного боргу за Договором станом на дату пред'явлення позову складала саме 297583,72 грн за спожитий у лютому - квітні 2018 року природний газ, що не заперечується відповідачем. Відсутність повної оплати за спожитий газ зумовила звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч.1 ст.662, ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Водночас, згідно пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.
До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, у визначені договором терміни, за спожитий у лютому - квітні 2018 року природний газ повністю не розрахувався, а тому, суд приходить до висновку, що дійсно, станом на дату подання позову, заборгованість за спожитий у лютому - квітні 2018 природний газ становить 297583,72 грн.
В той же час, відповідачем додані до матеріалів справи платіжні доручення №1069 від 06.08.2018 на суму 32600,00 грн, №1101 від 09.08.2018 на суму 41500,00 грн, №1174 від 18.09.2018 на суму 38994,67 грн, №1199 від 08.10.2018 на суму 80272,00 грн, №1224 від 10.10.2018 на суму 100000,00 грн, №1234 від 18.10.2018 на суму 4217,05 грн, які свідчать про сплату відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором в сумі 297583,72 грн, що відбулося після звернення до суду з позовом.
Позивачем не заперечений факт отримання після звернення до суду з позовом від відповідача на свій рахунок 297583,72 грн за спожитий по Договору природний газ.
Отже, основний борг в сумі 297583,72 грн за спожитий по Договору в лютому - квітні 2018 природний газ був сплачений відповідачем після звернення позивача із позовом до суду.
Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення 297583,72 грн основного боргу за спожитий природний газ підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 10.03.2018 по 30.07.2018 у сумі 3082,47 грн та інфляційних втрат за період березень - червень 2018 у сумі 3259,10 грн.
Перевіривши розрахунки нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх методологічно та арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 7.2.1 Договору сторони встановили, що у разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу: Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу, за кожен день протягом всього періоду прострочення.
Тобто сторонами в Договорі обумовлено міру та обсяг відповідальності споживача за порушення строків оплати спожитого природного газу у вигляді пені.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статей 230-231 Господарського кодексу України закріплено наступне.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст.230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 10.03.2018 по 30.07.2018 в розмірі 26183,63 грн.
Перевіривши розрахунок нарахування пені, суд вважає його методологічно та арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.
Відповідач в додаткових поясненнях до відзиву від 18.10.2018 та 09.11.2018 заявлено клопотання про зменшення розміру пені.
В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що Казанківська виправна колонія (№93) є державною установою яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України, є бюджетною неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету України та інших джерел не заборонених законодавством. Виправна колонія є установою закритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції. Надходження та сплата коштів за спожитий природний газ відбувається згідно плану асигнувань затвердженого разом з кошторисом на 2018 рік. Даного фінансування виявилось недостатньо для остаточного розрахунку з позивачем у лютому - квітні 2018 року за фактично спожитий природний газ, через що утворилась заборгованість у сумі 297583,72 грн. Надалі кошти затверджені планом асигнувань на 2018 рік, що надходили на сплату природного газу відповідачем одразу направлялись в рахунок погашення заборгованості, що виникла в опалювальний період.
Враховуючи наведене та те, що заборгованість повністю сплачено, відповідач просив суд зменшити нараховану до стягнення пеню на 50%, та зазначав, що таке зменшення дасть можливість в подальшому не створювати заборгованість за природний газ перед позивачем.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Так, із наданих відповідачем плану асигнувань загального фонду бюджету на 2018 рік, довідок про зміни до плану асигнувань загального фонду бюджету на 2018 рік, а також довідок про зміни до кошторису на 2018 рік вбачається, що фінансування з державного бюджету дійсно було недостатньо для остаточного розрахунку з позивачем у лютому - квітні 2018 року (період опалювального сезону) за фактично спожитий природний газ, а кошти затверджені планом асигнувань на 2018 рік, що надходили на сплату природного газу вже після спірного періоду відповідачем одразу направлялись в рахунок погашення заборгованості, що виникла в опалювальний період.
При розгляді клопотання судом взято до уваги, що відповідач є державною неприбутковою установою, яка утримується виключно за рахунок коштів державного бюджету України; ступінь виконання зобов'язання боржником, а саме погашення основного боргу в повному обсязі під час судового розгляду справи; а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13091,82 грн. пені (26183,63 грн - 50%).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 5331,58 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 330108,92 грн, а тому сума судового збору, яку позивач мав сплатити за подання позову до суду, повинна складати 4951,63 грн (330108,92 х 1,5%), тобто позивачем внесено судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом, а саме на 379,95 грн більше (5331,58 грн - 4951,63 грн).
У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.
Враховуючи, що у частині стягнення 297583,72 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю, а розгляд справи по суті відбувався щодо залишку позовних вимог (26183,63 грн - пені; 3259,10 грн - збитків від інфляції; 3082,47 грн - 3% річних, а загалом 32525,20 грн), що становить 9,85% від загальної суми позовних вимог, то покладенню на відповідача підлягає судовий збір у сумі 487,74 грн. (4951,63 грн х 9,85%).
До того ж, відповідно до п.5) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. В частині стягнення 297583,72 грн основного боргу за спожитий природний газ провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Державної установи "Казанківська виправна колонія (№93)" (56000, Миколаївська обл., Казанківський р-н, с.Новоданилівка (Новоданилівська с/р); ідент.код 08564044; відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" (54000, м.Миколаїв, вул.7 Слобідська, буд.70В/1; ідент код 39589483; відомості про банківські реквізити відсутні) 13091,82 грн пені, 3259,10 грн - інфляційних втрат, 3082,47 грн - 3% річних та 487,74 грн - судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 23.11.2018 року.
Суддя М.В. Мавродієва