Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
16 листопада 2018 року Справа № 912/2185/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., розглянув матеріали у справі № 912/2185/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал" (далі - ПрАТ "НВО "Етал")
в частині розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (далі - ПАТ "Піреус Банк МКБ")
до :
1. Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант"
3. АТ "Банк "Національні Інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію АТ "Банк "Національні Інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича
про визнання недійсним договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011.
Представники:
від позивача (ПАТ "Піреус Банк МКБ") - Колос Ю.В., довіреність № 1550/2/юр від 20.07.2018 ;
від відповідача 1 (ПАТ "НВО"Етал") - Тригубенко С.В., довіреність № 09/03/078 від 27.06.2018 ;
від відповідача 2 (ТОВ "Фінансгарант") - Опольський С.В., довіреність № б/н від 15.04.2018 ;
від відповідача 3 (АТ "Національні інвестиції") - участі не брали ;
від кредитора (ПАТ "Сбербанк") - Киричук Р.П., довіреність № 357 від 07.08.18 (в режимі відеоконференції).
Ухвалою від 29.06.2016 господарський суд порушив провадження у справі про банкрутство ПрАТ "НВО "ЕТАЛ", ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ПрАТ "НВО "ЕТАЛ", ввів процедуру розпорядження майном боржника ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" на строк 115 календарних днів, призначив розпорядником майна боржника ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" арбітражного керуючого Гусара І.О., ухвалив, з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
30.06.2016 (номер публікації: 33007, дата публікації на сайті ВГСУ: 30.06.2016 18:38) на веб-сайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ "НВО "ЕТАЛ". Граничним строком на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника визначено: протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
ПАТ "Піреус Банк МКБ", у межах провадження у справі № 912/2185/16 про банкрутство ПрАТ "НВО "Етал" звернувся до господарського суду з позовною заявою про про визнання недійсним договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011.
Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає, що договір від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку (далі - оспорюваний Договір) не відповідає вимогам закону, оскільки станом на дату його укладення ПрАТ "НВО "Етал" мало значні грошові зобов'язання перед ПАТ "Піреус Банк МКБ" на підставі Кредитного договору № WCLoan/07003 з передачею переважної більшості свого майна в якості забезпечення виконання цих зобов'язань, що робило неможливим реальне виконання Боржником взятих на себе значних зобов'язань третіх осіб. AT "Банк "Національні інвестиції", яке пішло на укладання Оспорюваного правочину мало всі можливості для перевірки платоспроможності боржника шляхом отримання публічно доступної інформації на офіційному державному веб-сайті Агентства з розвитку інфратсруктури фондового ринку України. Укладення оспорюваного Договору, на думку позивача, незважаючи на наявність грошових зобов'язань, які по суті унеможливлювали реальне виконання Договору солідарного обов'язку, свідчить про те, що сторони на момент вчинення правочину наперед передбачали та свідомо допускали або навіть бажали ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, що в свою чергу підпадає під ознаки фіктивного правочину. Зазначене є підставою для визнання його недійсним згідно ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України.
Господарський суд ухвалою від 29.05.2017 в задоволені позову ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" про визнання недійсним договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 відмовив.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" відмовлено. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2017 у справі №912/2185/16 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04.04.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" задоволено частково. Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 912/2185/16 скасовано. Справу № 912/2185/16 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
Матеріали справи №912/2185/16 про банкрутство ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" повернуті до Господарського суду Кіровоградської області.
Відповідно до абз. 6 п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 р. № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212- VІ)" якщо ж скасовуються інші судові рішення, то справа передається на розгляд (новий розгляд) до відповідного господарського суду в іншому складі суду лише у відповідній частині (наприклад, у частині розгляду грошових вимог кредитора, розгляду заяви про визнання правочину недійсним тощо). Після розгляду (нового розгляду) справи у відповідній частині іншим складом суду, дані матеріали приєднуються до основної справи для подальшого розгляду.
На підставі вчиненого автоматичного розподілу справи, судді Колодій С.Б. призначено справу № 912/2185/16 в частині розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" про визнання недійсним договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011.
Ухвалою господарського суду від 26.07.2018 справу № 912/2185/16 про банкрутство ПрАТ "НВО "Етал" в частині розгляду позовної заяви ПАТ "Піреус Банк МКБ" про визнання недійсним договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 прийнято до свого провадження суддею Вавренюк Л.С.; розгляд позовної заяви ПАТ "Піреус Банк МКБ" призначено до розгляду в підготовчому засіданні 22.08.2018.
21.08.2018 на електронну адресу суду надійшла заява ПАТ "Сбербанк" про відвід судді Вавренюк Л.С. від розгляду справи, яка не скріплена електронним цифровим підписом заявника або його повноважного представника.
Згідно ухвали суду від 22.08.2018, зазначену заяву повернуто заявнику без розгляду.
22.08.2018 на поштову адресу суду надійшла заява ПАТ "Сбербанк" про відвід судді Вавренюк Л.С., підписана представником заявника.
Згідно ухвали від 22.08.2018 господарським судом у складі Вавренюк Л.С. визнано необґрунтованість заявленого відводу, з метою визначення судді для вирішення питання про відвід судді Вавренюк Л.С. в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, матеріали даної справи передано до загального відділу (канцелярії) Господарського суду Кіровоградської області; до вирішення по суті питання про відвід судді на підставі ч. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.08.2018.
Ухвалою суду від 27.08.2018 у складі судді Тимошевської В.В. у задоволенні заяви ПАТ "Сбербанк" про відвід судді Вавренюк Л.С. у даній справі відмовлено.
Згідно ухвали від 28.08.2018, судом задоволено клопотання позивача по витребування доказів від 24.07.2018 та від 22.08.2018; зобов'язано відповідачів за даним позовом, а також інших осіб у справі (ПАТ "Банк «Національні інвестиції", ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ", ТОВ "Контакт-Центр Україна") подати до суду зазначені у клопотанні докази; встановлено строк для надання визначених в ухвалі доказів; за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі №912/2185/16 на тридцять днів; підготовче засідання відкладено на 09.10.2018.
14.09.2018 ТОВ "Контакт-Центр Україна" на виконання вимог ухвали від 28.02.2018 надав до суду копію кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011, укладеного між ТОВ "Контакт-Центр Україна" та АТ "Банк "Національні Інвестиції" та копію протоколу загальних зборів засновників ТОВ "Контакт-Центр Україна" № 16 від 21.12 2011 про надання згоди на отримання кредиту від АТ "Банк "Національні Інвестиції", із зазначенням про неможливість надання оригіналів цих документів, оскільки товариство не є стороною у справі (а.с.174-178 том 2).
25.09.2018 до суду надійшли докази та письмові пояснення, направлені ТОВ "Фактор-Комфорт" на виконання вимог ухвали від 28.02.2018. Так, ТОВ "Фактор-Комфорт" надано до суду засвідчені копії договору про відступлення права вимоги № 431-11 від 17.09.2015 р., укладеного між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ТОВ "Фінансгарант" та акта приймання-передачі документації (всіх документів кредитної справи № 431 -11 від 21.12.2011) до Договору про відступлення права вимоги № 431-11 від 17.09.2015. Також ТОВ "Фактор-Комфорт" зазначив, що всі документи, які стосуються кредитної справи були передані ТОВ "Фінансгарант" (а.с. 188-191 том 2).
01.10.2018 на адресу суду надійшли письмові пояснення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні Інвестиції", в яких зазначено про неможливість надання до суду витребуваних документів, оскільки матеріали кредитної справи було передано ТОВ "Фактор-Комфорт". Крім того, на підставі ухвали слідчого судді Шеченківського районного суду від 26.10.2015 про тимчасовий доступ до речей і документів, старшим слідчим в ОВС відділу 1 управдіння досудового розслідування ГСУ СБУ Камінським Д.В. було вилучено в АТ "БАНК "Національні Інвестиції", зокрема, оригінал договору про відступлення права вимоги № 431-11 від 17.09.2015 р., укладеного між АТ "Банк "Національні Інвестиції" та ТОВ ТОВ "Фактор-Комфорт", оригінал акту приймання-передачі документації від 17.09.2015, оригінал рішення Правління АТ "Банк "Національні Інвестиції" від 16.09.2015 щодо відступлення права вимоги, оригінал рішення кредитного комітету АТ "Банк "Національні Інвестиції". Також повідомляється, що Договір про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 в бухгалтерському обліку АТ "Банк "Національні Інвестиції" не відображений (а.с. 196 том 2).
02.10.2018 до суду надійшли документи та письмові пояснення, надані ТОВ "Фінансгарант" на виконання вимог ухвали від 28.02.2018, згідно яких надано до суду копії договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431 -11 від 21.12.2011; кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011 та додаткових угод до кредитного договору, договору про відступлення права вимоги № 431-11-1 від 25.12.2015, акту прийому-передачі документації до договору про відступлення права вимоги № 431-11-1, матеріалів кредитної справи за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011, укладеним між ТОВ "Контакт-Центр Україна" та АТ "Банк "Національні Інвестиції". При цьому, ТОВ "Фінансгарнт" звертає увагу, що в матеріалах кредитної справи за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 містяться оригінал договору про відступлення права вимоги № 431-11 від 17.09.2015, укладеного між АТ "Банк "Національні Інвестиції" та ТОВ "Фактор-Комфорт"; повідомляє, що рішення загальних зборів про укладення договору № 431-11-1 від 25.12.2015 не приймалось, адже відповідно до діючої на той час редакції статуту товариства укладання такого виду договору відносилось до компетенції директора і не потребувало поперднього схвалення загальними зборами. Також зазначається, що вимога ТОВ "Фінансгарнт" про сплату боргу від 28.12.2015 вих. № 28/12/15-1 до ПАТ "НВО "ЕТАЛ" та лист ТОВ "Фінансгарант" від 12.02.2916 вих № 12/02/16-1 передавались до ПАТ "НВО "ЕТАЛ" нарочно через представника ПАТ "НВО "ЕТАЛ" Бушуєва В.Б., який вів переговори від імені ПАТ "НВО "ЕТАЛ" щодо умов реструктуризації заборгованості; ТОВ "Фінансгарант" надано до суду копію довіреності, на підставі якої Бушуєвим В.Б. отримувалисб документи. Додатково вимога про сплату боргу від 28.12.2015 вих. № 28/12/15-1 була направлена ПАТ "НВО "ЕТАЛ" поштою. Додатково повідомляється, що оригіали листів ПАТ "НВО "ЕТАЛ" від 12.01.2016 вих№ 1/17/061, від 30.01.2016 вих№ 2/17/061, від 30.03.2016 вих№ 24/27/061 відсутні, оскільки отримувались електронною поштою від представника ПАТ "НВО "ЕТАЛ" Бушуєва В.Б.; в матеріалах кредитної справи за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 наявні оригінали листів ПАТ "НВО "ЕТАЛ" від 24.04.2015 № 12/17/0610 та від 04.10.2015 № 21/17/061, адресовані ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Фактор-Комфорт" відповідно (а.с. 1-263 том 3).
04.10.2018 до суду надійшли документи та письмові пояснення, надані ПрАТ "НВО "Етал" на виконання вимог ухвали від 28.02.2018, а також клопотання останнього про продовження строку подання доказів (а.с. 6-36 том 4).
09.10.2018 до суду надійшли додаткові пояснення ПАТ "Піреус Банк МКБ" щодо вимог про визнання недійсним договору про встановлення солідарного обов'язку (а.с. 42-48 том 4).
У зв'язку з технічною неможливістю проведення засідання в режимі відеоконференції, у підготовчому засіданні 09.10.2018 оголошено перерву до 11.10.2018, про що постановлено протокольну ухвалу.
Ухвалою від 11.10.2018 закрито підготовче засідання. справу призначено до судуового розгляду по суті на 18.10.2018.
18.10.2018 за клопотанням представників позивача та відповідача 1 та відповідача 2 у справі у судовому засіданні згідно ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні дор 16.11.2018.
На виконання вказівок суду касаційної інстанції у відповідності до ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом з метою встановлення фактичних обставин, необхідних для вирішення спору по суті, сторонам у справі надано право подати до суду необхідні доводи та відповідні докази, з урахуванням постанови ВС від 04.04.2018 у даній справі.
Дослідивши подані у справі сторонами заяви, пояснення та докази, заслухавши пояснення представників сторін та інших учасників процесу у справі, господарський суд встановив наступні обставини.
Ухвалою від 29.06.2016 господарський суд порушив провадження у справі про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ"; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - АТ "НВО "ЕТАЛ"; ввів процедуру розпорядження майном боржника АТ "НВО "ЕТАЛ" на строк 115 календарних днів; призначив розпорядником майна боржника АТ "НВО "ЕТАЛ" арбітражного керуючого Гусара І.О.; ухвалив, з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
30.06.2016 (номер публікації: 33007, дата публікації на сайті ВГСУ: 30.06.2016 18:38) на веб-сайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ". Граничним строком на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника визначено: протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
15.07.2016 до господарського суду у справі надійшла заява кредитора - ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" за № 12/07/16 від 12.07.2016 з грошовими вимогами до боржника в сумі 592 332 315, 19 грн, з яких: 363 061 408, 39 грн - основний борг, 229 270 906, 80 грн - неустайка (штраф, пені).
Ухвалою від 18.07.2016 господарський суд прийняв заяву кредитора ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" з грошовими вимогами до боржника в сумі 592 332 315, 19 грн.
Розглядаючи позов про визнання недійсним договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов"язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 господарським судом встановлено наступне.
11.03.2014 між ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції" укладений Договір про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011, за яким ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" прийняло на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-Центр Україна" за Кредитним договором № 431-11, укладеним між ТОВ "Контакт-Центр Україна" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", з урахуванням додаткових угод до нього (далі - Договір, а.с. 4-6 том 3).
Згідно п. 1.3 Договору від 11.03.2014 з моменту укладення цього Договору Співпозичальник та Позичальник стають солідарними боржниками за Кредитним договором та несуть солідарний обов'язок перед Кредитором за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань Позичальника, передбачених Кредитним договором. За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.5 Договору від 11.03.2014 Співпозичальник зобов'язався виконувати всі зобов'язання Позичальника за Кредитним договором нарівні з Позичальником у передбачені Кредитним договором строки та порядку.
На підставі договору відступлення права вимоги № 431-11-1 від 25.12.2015 до ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" перейшли права кредитора у правовідносинах з ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" щодо виконання останнім умов кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011 (а.с. 23-25 том 3).
За умовами Кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011 (з урахуванням додаткових угод до нього, а.с. 7-22 том 3) ТОВ "Контакт-Центр Україна" зобов'язувалося повернути банку кредит, наданий у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом заборгованості 5 000 000,00 (п'ять мільйонів доларів США 00 центів) з процентною ставкою 12,1% річних, з строком повернення кредиту до 22.12.2014 включно.
17.09.2015 між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" укладений договір відступлення права вимоги № 431-11, за яким ПАТ "Банк "Національні інвестиції" відступило на користь ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" права вимоги за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011, укладеним між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Контакт-Центр Україна", в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (а.с. 39-40 том 3).
Відповідно до Акту приймання-передачі документації до Договору відступлення права вимоги № 431-11 від 17.09.2015 ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в цей же день передало ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" всі документи кредитної справи № 431-11 від 21.12.2011, в якій містився в тому числі й оригінал Договору про встановлення солідарного обов'язку від 11.03.2014 (а.с. 41 том 3).
25.12.2015 між ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" та ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" укладено Договір відступлення права вимоги № 431-11-1, відповідно до якого ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" права вимоги за Кредитним договором № 431 -11 від 21.12.2011 (а.с. 32-34 том 3).
Відповідно до Акту прийому-передачі документації від 25.12.2015 ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" у відповідності до Договору № 431-11-1 передало ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" всі документи кредитної справи (а.с. 35 том 3).
Таким чином, оригінал Договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 разом з іншими матеріалами кредитної справи за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 з 25.12.2015 знаходиться у ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ", копія яких надана останнім до суду згідно ухвали від 28.08.2018 (а.с. 1-261 том 3).
Позивач стверджує, що договір про встановлення солідарного обов'язку від 11.03.2014 не відповідає вимогам закону та з огляду на його фіктивність має бути визнаний недійсним, обґрунтовуючи наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У свою чергу ч. 1 ст. 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Також позивач стверджує, що станом на дату укладання Договору АТ "НВО "ЕТАЛ" (або Боржник) мав значні грошові зобов'язання перед AT "ПІРЕУС БАНК МКБ" на підставі Кредитного договору № WCLoan/07003 з передачею переважної більшості свого майна в якості забезпечення виконання цих зобов'язань, що робило неможливим реальне виконання Боржником взятих на себе значних зобов'язань третіх осіб. На підтвердження наявності вказаного боргу розміром близько шести мільйонів доларів США позивач вказує на звітність АТ "НВО "ЕТАЛ", що міститься на офіційному державному веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України www.smida.qov.ua.
Як стверджує позивач, AT "Банк "Національні інвестиції", яке пішло на укладання Договору з Боржником мало всі можливості для перевірки платоспроможності боржника шляхом отримання публічно доступної інформації на вказаному вище веб-сайті. Так, у розділі "Інформація про зобов'язання емітента" за 2012 та 2013 роки борг за банківським кредитом складав близько 39 900 000,00 гривень. Дане грошове зобов'язання виникло перед ПАТ "Промінвестбанк" за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 18 від 10.06.2011. В подальшому, така кредитна заборгованість була рефінансована AT "ПІРЕУС БАНК МКБ" шляхом видачі відповідного кредиту.
А отже, на думку позивача, відповідач 1 починаючи з 2011 року постійно мав багатомільйонні кредитні зобов'язання перед банками, в якості забезпечення яких, надавав переважну більшість своїх майнових активів. Укладення Договору незважаючи на наявність грошових зобов'язань, які по суті унеможливлювали реальне виконання Договору солідарного обов'язку, свідчить про те, що сторони на момент вчинення правочину наперед передбачали та свідомо допускали або навіть бажали ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, що в свою чергу підпадає під ознаки фіктивного правочину.
Укладаючи такого роду угоди на значні суми, відповідач 3, з огляду на зазначені загальнодоступні інформаційні ресурси, не міг не знати про реальний фінансово-майновий стан відповідача 1 і об'єктивну неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань. У даному випадку використання механізму укладання Договору солідарного обов'язку разом із іншими аналогічними договорами, за умовами яких Відповідач 1 односторонньо взяв на себе ряд завідомо невиконуваних боргових зобов'язань третіх осіб, може лише слугувати інструментом істотного впливу та контролю процедури банкрутства боржника. Так, завдяки вказаним договорам створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання повного контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань.
Також позивач стверджує, що зважаючи на реальне невиконання оспорюваного правочину сторонами, наявність умислу обох сторін, спрямованого на укладення договору без реальних правових наслідків, можна дійти висновку висновок про необхідність визнання такого правочину фіктивним, який в силу ч. 2 ст. 234 ЦК України визнається судом недійсним.
Господарським судом встановлено, що з метою виконання оспореного у справі Договору ПАТ "Банк "Національні інвестиці", як сторона Договору, що взяла на себе зобов"язання, звернулась до іншої сторони - ПАТ "НВО "ЕТАЛ" з листом № 1142/8 від 08.04.2015 щодо сплати останнім заборгованості, який підписано директором департаменту кредитування ОСОБА_17.(а.с. 159 том 1).
А отже, фактично мали місце дії сторони оспореного Договору, спрямовані на його виконання, що в свою чергу спростовує доводи позивача в цій частині.
Доводи позивача про те, що сторони мали вчинити на підтвердження дійсності Договору саме дії щодо фактичної сплати кредитної заборгованості є помилковими та такими, що не грунтуються на нормах діючого законодавства.
Додатковою підставою для зазначеного вище висновку, позивач вважає Довідку ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за № 2435/08 від 18.09.2016 про відсутність факту укладання оспорюваного правочину, яка міститься в матеріалах даної справи.
Крім того, позивач вказує на те, що відсутність у сторін Договору солідарного обов'язку намірів щодо реального настання обумовлених сторонами правових наслідків підтверджується звітністю Боржника.
Так, відповідно до баз даних емітентів, опублікованих на офіційному веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України www.smida.gov.ua. у розділах "Інформація про зобов'язання емітента" та "Річна фінансова звітність емітента" за 2014, 2015 роки/роздруківки з сайту додаються/ щодо Боржника вказано лише про зобов'язання за Кредитним договором № WCLoan/07003 від 21.01.2014, укладеним між Боржником та AT "ПІРЕУС БАНК МКБ" і жодним чином не відображено інформацію щодо зобов'язань за Договором, який укладено у відповідний звітний період.
На думку позивача, невідображення у звітності інформації про свої зобов'язання, що впливає не тільки на цивільні та господарські, але й на податкові правовідносини, правовідносини у сфері цінних паперів може свідчити про укладення правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені.
Позивач стверджує, що у випадку визнання судом кредиторських вимог, які ґрунтуються на фіктивних договорах, буде мати право на отримання частини коштів, отриманих від продажу в процедурі банкрутства включеного до ліквідаційної маси майна, чим буде порушено майнові права інших кредиторів, чиї вимоги доведені та обґрунтовані належним чином.
На думку позивача, укладання оспорюваного Договору, суперечить меті діяльності створення ПрАТ "НВО "ЕТАП", якою відповідно до п. 3.1. Статуту Боржника, зареєстрованого 31.08.2011 за № 14451051015000185, є всебічне забезпечення народного господарства населення у продукції, що - виробляється ним на базі повного та ефективного використання виробничого та кадрового потенціалу, прискорення науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень, підвищення якості продукції (робіт, послуг), підвищення експертного потенціалу, одержання на цій основі прибутку, що забезпечує зростання добробуту акціонерів та членів трудового колективу Товариства. Зміст Оспорюваного правочину є таким, що не направлений на отримання прибутку Боржником, оскільки Договір солідарного обов'язку є невідплатним та за своєю суттю збитковим для Боржника.
Посилаючиь на ч. 2 ст. 234 ЦК України, відповідно до змісту якох фіктивний правочин визнається судом недійсним, AT "ПІРЕУС БАНК МКБ" вважає, що оспорюваний договір має всі ознаки фіктивного правочину, а отже підлягає визнанню господарським судом недійсним.
На підтвердження обґрунтування вказаної позиції позивачем додано до позовної заяви роздруківку з розділу "Інформація про зобов'язання емітента" за 2012, 2013 роки сайту www.smida.gov.ua щодо ПрАТ "НВО "ЕТАЛ"; копію довідки ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за № 2435/08 від 18.09.2016; роздруківку з розділів "Інформація про зобов'язання емітента" а також "Річну фінансова звітність емітента" за 2014, 2015 р. веб-сайту www.smida.aov.ua щодо ПрАТ "НВО "ЕТАП".
Будь-яких інших документальних доказів в обґрунтування своїх вимог позивачем суду не надано.
Надана ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" суду довідка підписана виконуючим обов"язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію AT "Банк "Національні інвестиції" Гулей О.І., однак докази на підтвердження наявності зазначених повноважень у вказаної особи, позивачем до позову не додано, в матеріалах справи такі докази не містяться.
В супереч вимог ст.ст. 33,34 ГПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом, та в суперечь вимог ст.ст. 74-79 Господарського процесуального кодексу України в чинній його редакції, позивачем не доведено належними та допустимими доказами доводи щодо наявності умислу обох сторін оспореного позивачем Договору на укладення договору без реальних правових наслідків, доводи позивача грунтуються виключно на його припущеннях, та спростовуються наявними у справі доказами.
За доводами відповідача 1 у справі, а також наданими ним до суду відповідними доказами Боржник (відповідач 1 у справі) зі свого боку вчиняв також дії з метою виконання оспорюваного Договору, що підтверджується наявними у справі доказами, а саме листами до своїх кредиторів: ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" та ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" щодо реструктуризації заборгованості, що виникла і зв"язку з укладення оспоренного Договору, а також відповідю вказаних осіб на запропоновані пропозиції. Недосягнення остаточної домовленності щодо реструктуризації заборгованості не свідчить про фіктивність Договору та не є підставою для визнання Договору недійсним.
Крім того, до суду відповідачем 1 надано протокол № 112 від 30.01.2015 засідання Наглядової Ради Приватного акціонерного товариства "НВО "ЕТАЛ", яким вирішено питання звернення до ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" з пропозицією проведення реструктуризації (а.с. 181-182, 183-184/, 185, 186-187 том 1), що також свідчить про вчинення дій, спрямованих на виконання Договору, оспореного у справі.
Отже, встановлені судом та зазначені вище обставини спростовують доводми позивача, викладені ним у позовній заяві та покладені в обгрунтування позову.
Судом встановлено, що відповідно до фінансової звітності ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" за 2013 рік (тобто, за період, що передував укладанню оспорюваного договору) чистий дохід підприємства від реалізації продукції становив 106 млн. грн. (еквівалент понад 13 млн. доларів США за офіційним курсом на той час), валовий прибуток 14 млн. грн., загальна вартість активів підприємства складала 147 млн. гривень, власний капітал - 106 млн. гривень. Такі показники господарської діяльності давали обґрунтовану впевненість як в належному обслуговуванні в майбутньому кредиту ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", так і в разі необхідності в частковому (на рівні з іншими співпозичальниками) погашенні боргу на підставі договору про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011, що також спростовує твердження позивача про об'єктивну неможливість реального виконання взятих на себе зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що крім ПАТ "НВО "ЕТАЛ"" аналогічні договори про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 431-11 були укладені також іншими підприємствами, які на момент укладання цих договорів входили разом з ПАТ "НВО "ЕТАЛ" до холдингової групи, що мала єдиного бенефіціарного власника - ОСОБА_16, а саме: ПАТ "Завод крупних електричних машин", ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ". Сукупні активи та фінансові показники всіх підприємств холдингової групи на момент підписання договорів про встановлення солідарного обов'язку дозволяли розраховувати на повне погашення за рахунок усіх співпозичальників заборгованості за кредитним договором № 431-11, що свідчить про наявність можливості та бажання їх бенефіціарного власника забезпечити виконання зобов'язань за кредитним договором № 431-11. Зазначені доводи наведено також й представником відповідача 1 у судовому засіданні.
Твердження ПАТ "Піреус банк МКБ" в позовній заяві про направленість оспорюваного договору на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю за процедурою банкрутства є виключно припущенням позивача та спростовується фактичними обставинами справи, адже заява про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "НВО "ЕТАЛ" була подана лише в червні 2016 року, тобто, через 2,5 років після укладання оспорюваного договору.
Станом на момент укладання договору від 11.03.2014 підстав передбачати майбутню неплатоспроможність ПАТ "НВО "ЕТАЛ" сторони Договору не мали, тому не могло бути і підстав для укладання договорів з метою контролю процедури банкрутства, про що стверджує позивач в позові.
Неплатоспроможність ПАТ "НВО "ЕТАЛ" була спричинена різким падінням курсу національної валюти та значним погіршенням економічної кон'юнктури в 2015 році, чого сторони Договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 на момент його укладання об"єктивно передбачити не могли.
До того ж, укладання Договору від 11.03.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 у встановленому законодавством та статутом порядку було погоджено рішенням Наглядової ради ПАТ "НВО "ЕТАЛ".
За доводами відповідач 2 позивачем не доведено наявності умислу обох сторін договору про встановлення солідарного обов'язку на небажання створення правових наслідків на момент його вчинення. ПАТ "Банк "Національні інвестиції" при укладання даного договору бажало та намагалося досягти правового результату, передбаченого договором, адже з укладанням такого договору однозначно збільшувалися можливості повернення кредиту ТОВ "Контакт-Центр Україна" за кредитним договором № 431-11.
Що стосується твердження позивача про використання даного договору з метою контролю процедури банкрутства боржника, господарський суд зазначає, що ані ПАТ "Банк "Національні інвестиції", ані його правонаступник за договором ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ", не були ініціюючими кредиторами у справі про банкрутство ПАТ "НВО "ЕТАЛ".
Жодних доказів того, що на момент укладання Договору про встановлення солідарного обов'язку ПАТ "Банк "Нціональні інвестиції" бажало чи передбачало настання в майбутньому процедури банкрутства боржника, і саме з метою контролю за нею уклало відповідний договір, позивачем не доведено.
Довідка ліквідатора ПАТ "Бнк "Національні інвестиції" від 18.09.2016, яка додана позивачем до позовної заяви, не може спростовувати факт укладення договору про встановлення солідарного обов'язку, який підписаний Головною Правління ПАТ "Банк "Національні інвестиції", належним чином засвідчену копію якого надано до суду у даній справі.
Відсутність відомостей про зобов'язання за Договором про встановлення солідарного обов'язку у опублікованій звітності ПАТ "НВО "ЕТАЛ", на що посилається позивач як на підставу своїх вимог, може свідчити виключно про неправильність складання звітності та жодним чином не впливає на дійсність Договору, а тому не береться судом до уваги.
Щодо посилань позивача на невідплатність договору про встановлення солідарного обов'язку, то обов'язкова оплатність такого виду договору законодавством не передбачена, тому відсутність умови про оплату не може бути підставою для визнання договору недійсним.
В даному випадку необхідно виходити з принципу свободи договору, передбаченого ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають, формувати його конкретні умови, самостійно приймати рішення про те, вступати чи утримуватися від вступу у певні договірні відносини.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
При укладенні договору про встановлення солідарного обов'язку сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність договору внутрішній волі сторін, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Також судом встановленол, що ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ПАТ "НВО "ЕТАЛ" був укладений аналогічний за змістом договір про встановлення солідарного обов'язку за іншим кредитним договором № 499-07, на підставі якого ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" також були заявлені кредиторські вимоги в даній справі про банкрутство. На підставі договору про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 499-07 ПАТ "Банк "Національні інвестиції" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з ПАТ "НВО "ЕТАЛ".
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2015 по справі № 912/1948/15 (що міститься в Державному реєстрі судових рішень), залишене в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 та Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015, була стягнута заборгованість за кредитним договором № 499-07 з ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ".
Під час розгляду справи № 912/1948/15 судами всіх інстанцій було перевірено обставини укладання договору про встановлення солідарного обов'язку та його відповідності законодавству, та не встановлено підстав для визнання його недійсним.
Крім того, та обставина, що ПАТ "Банк "Національні інвестиції" пред'явило позов про стягнення заборгованості на підставі договору про встановлення солідарного обов'язку, свідчить, що ПАТ "Банк "Національні інвестиції" бажало настання правових наслідків, передбачених таким договором, а саме сплати боржником заборгованості за кредитним договором, що спростовує твердження позивача про його фіктивність, що в свою чергу також свідчить не на користь позивача та спростовує наведені ним в позові доводи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
За ч. 4 ст. 10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
При цьому ст. 20 Закону передбачена можливість визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника.
За ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. (ч. 1 ст. 234 ЦК України)
Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
При цьому, твердження позивача про невідповідність спірного договору поруки вимогам ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки позивачем не доведено відсутність у сторін при укладенні договору наміру на створення юридичних наслідків, обумовлених договором. Нормами діючого законодавства України не передбачено, що відсутність відображення в бухгалтерському чи податковому обліку господарських операцій, а також невиконання своєчасно зобов'язання, тягне за собою такий негативний наслідок, як визнання відповідного правочину недійсним. Посилання позивача на невідплатну основу спірного договору та відсутність прибутку для відповідача 1 від цього договору є безпідставними.
В той же час, відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані ними актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ст.ст. 73-74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
В порушення даної норми позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог не надано.
Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. В позові позивачу слід відмовити повністю.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та не стягуються.
Керуючись ст. ст. 73-80, 129, 194-196, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (вх. № 4842/16 від 26.12.2016) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Копії ухвали направити учасникам справи.
Дата складення повної ухвали 23.11.2018.
Суддя Л.С. Вавренюк