ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2018Справа № 910/6223/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
За позовом Фізичної особи-підприємця Альтшулер Олександра Львовича
до Дочірнього підприємства "Аромат"
про стягнення 14 624,99 грн.
Учасники судового процесу:
від позивача:Крупіца О.С.;
від відповідача: не з'явився;
Фізична особа-підприємець Альтшулер Олександр Львович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Аромат" про стягнення 14 624,99 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що філією відповідача не виконанні зобов'язання щодо виконання умов договору № 10 купівлі-продажу від 10.12.2014 в частині оплати за отриманий товар. Враховуючи наявну заборгованість філії відповідача перед позивачем, останнім було подану зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення з останнього 14 624,99 грн. основного боргу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/6223/18 від 23.05.2018 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Альтшулер Олександра Львовича залишено без руху.
01.06.2018 від Фізичної особи-підприємця Альтшулер Олександра Львовича надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2018.
Ухвалою суду від 06.06.2018 було відкрито провадження у справі № 910/6223/18 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено судом строки для подачі відзиву та відповіді на відзив.
Виходячи з предмету та підстав позовних вимог, а також наявних доказів по справі, суд встановив, що з огляду на правила вирішення спору у порядку спрощеного позовного провадження, повне та всебічне з'ясування всіх обставин справи та справедливе вирішення спору не вбачається за можливе без проведення підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 06.08.2018 було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 03.09.2018.
30.08.2018 від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
03.09.2018 учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду від 06.08.2018 не виконали.
В судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.09.2018, яка занесена до протоколу судового засідання.
Для належного повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 24.09.2018, судом направлено на адреси сторін ухвалу-повідомлення від 04.09.2018.
24.09.2018 представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 24.09.2018 представник позивача подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
24.09.2018 в судовому засіданні судом оголошено ухвалою про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання, яка занесена до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 25.09.2018 судом задоволено клопотання позивача та призначено розгляд справи в судовому засіданні 19.10.2018 в режимі відеоконференції.
19.10.2018 в судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення засідання був повідомлений належним чином.
В даному судовому засіданні судом закрито підготовче провадження та призначено справу на 16.11.2018 до судового розгляду по суті.
16.11.2018 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
У судовому засіданні 16.11.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.12.2014 між Фізичною особою-підприємцем Альтшулер Олександром Львовичем (далі - продавець позивач) та Філією «Сумський молочний завод» Дочірнього підприємства "Аромат"(далі - покупець) було укладено договір № 10 купівлі - продажу(далі - договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець продає, а покупець купує: пластикову тару.
За твердженнями позивача, останнім було поставлено товар в рамках дії договору на суму 22 125,00 грн.
В свою чергу відповідач здійснив оплату частково, у зв'язку із чим, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 14 624,99 грн.
Враховуючи наявну заборгованість відповідача Фізична особа-підприємець Альтшулер Олександр Львович звернувся до Дочірнього підприємства "Аромат" із претензією, відповідно до якої вимагав від останнього сплатити існуючу заборгованість, яка була залишена відповідачем без належного реагування.
У зв'язку із наведеними обставинами, Фізична особа-підприємець Альтшулер Олександр Львович звернувся до господарського суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 14 624,99 грн.
В свою чергу, відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, свою позиції по справі не висловив, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та зазначалось раніше, 10.12.2014 між Фізичною особою-підприємцем Альтшулер Олександром Львовичем (далі - продавець позивач) та Філією «Сумський молочний завод» Дочірнього підприємства "Аромат"(далі - покупець) було укладено договір № 10 купівлі - продажу(далі - договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець продає, а покупець купує: пластикову тару.
Відповідно до п. п. 4.2-4.3 договору, оплата проводиться в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця або в касу продавця за фактично поставлені товари на підставі рахунків або накладних. Оплата проводиться не пізніше 14 банківських днів з моменту отримання товару.
Згідно з п. п. 6.1 та 7.1. договору, дійсний договір вступає в силу і діє з моменту підписання його сторонами до 31.12.2015. Термін дії договору може бути продовжений на повний календарний рік при умові підписання додаткової угоди між сторонами.
Додатковою угодою № 1 від 18.01.2016 до договору купівлі-продажу № 10 від 10.12.2014 було змінено п. 6.1 договору і викладено його в наступній редакції: «Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р. включно, після чого буде автоматично продовжуватись на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свої наміри припинити його дію за 30 днів до закінчення відповідного строку дії договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань за цим договором та відповідальності за його порушення.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги купівлі-продажу № 10 від 10.12.2014, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 655 Господарського кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставивши відповідачеві товар за видатковою накладною № РН-0003620 від 21.04.2017 на суму 22 125,00 грн., що також підтверджується підписаним відповідачем без зауважень та заперечень та скріпленим печаткою підприємства актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.10.2017.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строк здійснення оплати визначено у п. 4.3 договору, зокрема, останнім встановлено, що оплата проводиться не пізніше 14 банківських днів з моменту отримання товару.
Оскільки поставка товару по договору була здійснена позивачем 21.04.2017, що підтверджується накладною № РН-0003620 від 21.04.2017 на суму 22 125,00 грн. та актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.10.2017(копії наявні матеріалах справи), тому строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, настав.
Відповідачем 30.06.2017 було здійснено часткову оплату поставленого товару у сумі 7 500,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, Дочірнє підприємство "Аромат" у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, належним чином виконано не було.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 14 624,99 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат за послуги адвоката.
В обґрунтування даної вимоги позивач приклав договір № 01/18-г про надання професійної правничої допомоги від 04.01.2018, ордер про надання правової допомоги серія ХС № 90120, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № ХС 000010, акт прийому передачі наданих послуг, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 01/18-г від 04.01.2018 на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.
З огляду на викладене та враховуючи висновок суду про повне задоволення позовних вимог, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача у сумі 5 000,0 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 762,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Аромат" (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10-А, код ЄДРПОУ 30737268) на користь Фізичної особи-підприємця Альтшулер Олександра Львовича (місцезнаходження: 73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 14 624,99 грн. основного боргу, 5 000,00 грн. адвокатських витрат та 1 762,00 грн. судового збору .
3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено
26.11.2018
Суддя Спичак О.М.