61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
22.11.2018 Справа № 905/1851/18
Господарський суд Донецької області в складі головуючого судді Чернової О.В.,
при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стандарт ЛТД», м. Маріуполь Донецької області
про стягнення заборгованості за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у розмірі 68881,35 грн., з яких: 21279,72 грн. - сума основного боргу, 47601,63 грн. - пеня, -
За участі представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, виконавчий комітет Маріупольської міської ради, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стандарт ЛТД» про стягнення заборгованості за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів в розмірі 68881,35 грн., з яких: 21279,72 грн. - сума основного боргу, 47601,63 грн. - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 22.03.2013р. №28, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 68881,35 грн. та виникли підстави для стягнення пені у розмірі 47601,63 грн.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.526, 610,611,612,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 180,181,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4,162-164 Господарського процесуального кодексу України.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1851/18 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.10.2018р. позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1851/18 за правилами загального позовного провадження.
05.11.2018р. у підготовчому судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.11.2018р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 12.11.2018р. через канцелярію господарського суду надав клопотання №31.5-61033-31.5.1 від 08.11.2018р. у якому позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу у відсутність представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст. 178 та ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого відповідача і ненадання ним витребуваних документів враховуючи достатність наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 13, 42, ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд встановив таке.
На підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20.03.2013р. №128, ТОВ «Виробнича фірма «Стандарт ЛТД» наданий дозвіл на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполь Донецької області.
22.03.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір №28, відповідно до розділу 1 якого виконком (позивач) надає розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а розповсюджувач (відповідач) приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору.
Пунктом 1.2 визначено, що місця розташування рекламних засобів, що надаються виконкомом в тимчасове платне користування розповсюджувачу зазначені в Додатку 1 до цього договору, відповідно до якого адресами місць розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (рекламних щитів розміром 3,0х6,0) є: вул. Макара Мазая (АЗС); перехрестя вул. Артема та бул. Шевченка (напроти банку); пр. Карпова (4000 м від знаку «Сталевар»); перехрестя пр. Леніна та вул. Купріна; перехрестя пр. Будівельників та бул. Шевченка; перехрестя пр. Металургів та вул. 7 проїзд (район автозаправної станції); перехрестя пр. Металургів та вул. 7 проїзд (район автосалону); перехрестя пр. Металургів та бул. Шевченка; Таганрозьке шоссе (район пивзаводу); Таганрозьке шоссе (район автозаправної станції); перехрестя вул. Артема та вул. Жовтневої; пр. Леніна (район будинку №48);
Відповідно до п. 3.1 договору плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, встановлена в порядку, визначеному виконкомом Маріупольської міської ради і її розмір становить 5319,93 грн. в місяць.
Відповідно до п. 3.3 договору розрахунок розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів наведений у Додатках 2-3, які є невід'ємними частинами цього договору. Загальна сума договору за п'ять років після отримання розповсюджувачем відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами становить 319195,80 грн.
Внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється розповсюджувачем на наступних умовах: перший платіж - протягом п'яти робочих днів з дня укладення договору, наступні платежі - авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата.
Відповідно до п.5.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення. У випадку отримання розповсюджувачем дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місцях, наданих йому в користування на підставі цього договору він діє протягом строку, на який видано відповідний дозвіл, але не більше 5 років (п.5.3 договору).
За приписами п. 6.4 договору за несвоєчасну або неповну оплату платежів за користування місцями розташування рекламних засобів, розповсюджувач сплачує виконкому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченного платежу за кожний день прострочки.
03.08.2018 року на адресу відповідача позивач направив претензію №30 з вимогою про погашення заборгованості за договором №28 від 22.03.2013 року у розмірі 68881,35 грн., з яких: 21279,72 грн. - сума основного боргу, 47601,63 грн. - пеня.
Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за користування місцем для розміщення рекламоносіїв у встановлений строк не виконав, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у вищезазначеному розмірі.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про рекламу", Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р., а також умовами укладеного між ними договору.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу" порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №28 від 22.03.13р. подібний до договору найму, адже визначає тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, на час звернення позивача з позовом до суду строк дії договору закінчився, однак, свої зобов'язання згідно умов договору відповідач своєчасно не виконав, плату за користування місцями розташування рекламних засобів у повному обсязі позивачеві не перерахував, доказів протилежного до справи не надав.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення відповідачем зобов'язання.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Перевіривши розрахунок суми основного боргу, суд дійшов висновку про його відповідність умовам договору та обставинам справи, з огляду на що позовні вимоги про стягнення 21279,72 грн. за період з 10.02.2017р. по 10.05.2017р. підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Так, за змістом п.6.4 договору за несвоєчасне або неповну сплату платежів за користування місцями розташування рекламних засобів розповсюджувач сплачує виконкому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Враховуючи, що домовленість позивача та розповсюджувача про застосування неустойки у разі прострочення оплати за користування місцями сформульована безпосередньо у п.6.4 договору №28 від 22.03.2013р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Проте, перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним з огляду на наступне:
Відповідно до вимог передбачених ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається з матеріалів справи розрахунок пені здійснений позивачем за період з 27.10.2017р. по 01.08.2018р., тоді як позивач звернувся з зазначеним позовом до суду - 02.10.2018р., що підтверджується відбитком штемпеля ПАТ «Укрпошта», отже, позивачем невірно визначений початок та кінець періоду нарахування пені - без врахування шестимісячного граничного строку нарахування пені та спеціальної позовної давності в один рік.
Таким чином, враховуючи дату надсилання позовної заяви, річний строк позовної давності сплинув відносно вимог про стягнення пені, нарахованої за періоди до 01.10.2017р.
За висновками суду, належним періодом нарахування пені є період з 02.10.2017р. по 11.11.2017р., що відповідає приписам ч.6 ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України.
Таким чином, здійснивши перерахунок пені відносно решти періоду (з 02.10.2017р. по 11.11.2017р.), суд встановив, що за вказаний період може бути правомірно (з урахуванням усунення арифметичних помилок) нарахована пеня в сумі 190,50 грн.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 190,50 грн.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стандарт ЛТД» про стягнення заборгованості за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів в розмірі 68881,35 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Стандарт ЛТД» (87520, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Рівна, 93-А, ЄДРПОУ 13415488) на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області (87555, м. Маріуполь, пр. Миру, 70, ЄДРПОУ 04052784) заборгованість за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів в розмірі 21 279,72 грн., пеню у розмірі 190,50 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 549,22 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через господарський суд Донецької області.
Суддя О.В. Чернова