21 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 914/88/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
за участю представників:
прокуратури - Голуб Є.В.,
позивача - Райчук О.С.,
відповідача - Стовповий С.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 (головуючий суддя Зварич О.В., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) та рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2018 (головуючий суддя Іванчук С.В., судді Бортник О.Ю., Рим Т.Я.) у справі № 914/88/17
за позовом Головного управління Національної гвардії України
до Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління - 62”
за участю Військової прокуратури Західного регіону України
про зобов'язання вчинити дії
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. В грудні 2016 року Головне управління Національної гвардії України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління - 62” (далі - відповідач) про спонукання до виконання певних дій, в якому просило зобов'язати відповідача надати на погодження та підписання Головному управлінню Національної гвардії України обґрунтовані пропозиції щодо передачі на користь Головного управління Національної гвардії України квартир загальною житловою площею 558,14 кв.м відповідно до Контракту № 84 від 19.01.2004, з урахуванням Додаткової угоди від 03.09.2011 №3/20/1-84/11Д2 у вигляді переліку житлових квартир у збудованих будинках або таких, що будуються, із зазначенням їх технічних характеристик, адреси розташування, термінів передачі, що підписаний та скріплений печаткою ПрАТ "Будівельне управління-62".
2. Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що виконав свої зобов'язання за контрактом №84 від 19.01.2004, однак, відповідачем передано позивачу лише житлову площу у розмірі 1 038,4 кв.м. Як стверджує позивач, відповідач у порушення вимог пункту 4.3.1 контракту не передав на користь замовника (позивача) 558,15 кв.м житлової площі.
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 у справі №914/88/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2017, повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2017 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі №914/88/17, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
5. Скасовуючи вищевказані рішення, Вищий господарський суд України визнав передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у захисті прав замовника способом спонукання підрядника до належного виконання договірних зобов'язань з узгодження інших адрес квартир (у збудованих будинках чи тих, що будуються), їх переліку та характеристик, що необхідні для подальшої передачі позивачу житлової площі за актами приймання-передачі шляхом додаткового погодження. Зокрема зазначив, що така відмова у судовому захисті суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, як наслідок, неправомірно звільняє боржника від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання зобов'язання за Контрактом № 84 на забудову території спортивного майданчика в/ч 4114 в кварталі вул. Тролейбусна-Наукова-Рубчака в м. Львові, укладеним між сторонами 19.01.2004. Окрім того, Вищий господарський суд України вказав, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (примусове виконання обов'язку в натурі) є єдино можливим правовим засобом спонукати підрядника до належного виконання зобов'язань за Контрактом. Разом з тим, врахував, що суди попередніх інстанцій не дослідили того, чи має місце порушення відповідачем приписів Цивільного та Господарського кодексів України, які регулюють відносини будівельного підряду (наявність ознак договору підряду та договору про спільну діяльність).
6. За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2018 у справі № 914/88/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 позов задоволено. Зобов'язано ПрАТ "Будівельне управління-62" надати на погодження та підписання Головному управлінню Національної гвардії України обґрунтовані пропозиції щодо передачі на користь Головного управління Національної гвардії України квартир загальною житловою площею 558,14 кв.м відповідно до Контракту № 84 від 19.01.2004, з урахуванням Додаткової угоди від 03.09.2011 №3/20/1-84/11/Д2, у вигляді переліку житлових квартир у збудованих будинках або таких, що будуються, із зазначенням їх технічних характеристик, адреси розташування, термінів передачі, що підписаний та скріплений печаткою ПрАТ "Будівельне управління-62".
7. Обгрунтовуючи зазначені рішення, господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись на встановлені обставини справи, дійшли висновку, що в порушення вимог пункту 4.3.1 Контракту підрядник не передав на користь замовника 558,14 кв.м житлової площі.
8. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2004 між Головним управлінням Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, правонаступником якого є Головне управління Національної гвардії України (замовник, позивач), та ЗАТ "Будівельне управління-62", правонаступником якого є ПрАТ "Будівельне управління-62" (підрядник, відповідач) укладено Контракт №84 на забудову території спортивного майданчика в/ч 4114 в кварталі вулиць Тролейбусна-Наукова-Рубчака в м. Львові.
9. Між сторонами також укладено Додаткові угоди № 1/346 від 03.12.2009 та №3/20/1-84/11/Д2 від 03.09.2011 до вказаного Контракту, які є невід'ємними частинами Контракту №84 від 19.01.2004.
10. Згідно з п. 1.1 Контракту (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 03.12.2009 №1/346) предметом Контракту є будівництво багатоповерхових багатосекційних житлових будинків з об'єктами громадського призначення на вул. Рубчака в м. Львові на території в/ч 4114 на 181 квартиру.
11. Відповідно до п. 1.2.1 Контракту замовник зобов'язаний забезпечити проведення заходів по під'єднанню новопрокладених електро-, водо-, тепломереж, каналізації, інших мереж і комунікацій до діючих мереж міста та прийняти від підрядника по Акту здачі в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт.
12. Відповідно до п. 3.3 Контракту, в редакції яка діяла на час укладення Контракту, сторони зафіксували, що підрядник планує вводити об'єкт в експлуатацію частинами починаючи з 2004 року (32-36 квартир).
13. Додатковою угодою № 1/346 від 03.12.2009 пункт 3.3 Контракту було викладено у наступній редакції: "Терміни будівництва об'єкта визначаються відповідно до вимог СНиП 1.04.03-85, які складають 36 місяців з моменту виконання сторонами п. 3.1. Контракту. У зв'язку з кризовими явищами у будівельній галузі, закінчення будівництва об'єкта може бути в 2013-1014."
14. У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 Контракту, сторони дійшли згоди, що замовник забезпечує безперервне фінансування будівництва об'єкту і своєчасну оплату виконаних підрядником робіт у відповідності з умовами цього Контракту. Фінансування будівництва проводиться Замовником грошовими коштами та іншими засобами по узгодженню сторін.
15. Пунктом 4.3 Контракту сторони передбачили, що при недостатньому фінансуванні з боку замовника підрядник має право вкласти власні кошти або залучити кошти дольовиків для фінансування будівництва. При цьому, в якості відшкодування витрат замовника на забудову території в/ч 4114 Підрядником згідно підпункту 4.3.1 пункту 4.3 Контракту зараховуються на користь замовника 25 відсотків квартир (житлової площі) від загальної кількості квартир (житлової площі) введених (ої) в експлуатацію.
16. Після закінчення будівництва дольовики отримують частину квартир пропорційно фінансовому вкладу в загальну вартість будівництва зменшеному на суму інвестицій на користь замовника (п. 4.4 Контракту).
17. Відповідно до п. 4.10 Контракту при неспроможності замовника оплатити виконані підрядником роботи за підзвітний квартал, а також провести розрахунки за цим Контрактом зверх встановленого терміну більш ніж на 30 календарних днів, підрядник стає власником певної кількості виконаних на об'єкті будівельно-монтажних робіт, що при кінцевих розрахунках між сторонами, відповідатиме певній кількості квартир будинку, що будується за цим контрактом (на умовах п. 4.3 Контракту).
18. Вартість квартир, які переходять у власність підрядника при неплатоспроможності замовника, визначається згідно кошторисної документації і з врахуванням коефіцієнтів інфляційного подорожчання робіт і повинна дорівнювати сумі заборгованості замовника перед підрядником на момент передачі цих квартир останньому (п. 4.11 Контракту).
19. Про своє рішення стати власником певної кількості виконаних на об'єкті БМР, підрядник письмово повідомляє замовника (п. 4.12 Контракту). Факт передачі квартир у власність підрядника підтверджується актом приймання-передачі, підписаним повноважними представниками сторін, який, одночасно, буде і підставою для зарахування вартості переданих квартир в погашення заборгованості замовника перед підрядником (п.4.13 Контракту).
20. 03.09.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3/20/1-84/11/Д2 до Контракту, пунктом 1 якої сторони погодили доповнити розділ 4 "Розрахунки і платежі" Контракту пунктом 4.14 наступного змісту: "п. 4.14 за взаємною згодою сторін, передача замовнику загальної житлової площі відповідно до пункту 4.3.1 Контракту може бути здійснена підрядником за іншими адресами шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі загальної житлової площі та оформлення права власності (оперативного управління) на зазначену площу за замовником. Адреса, перелік квартир, їх характеристика буде погоджуватись додатково."
21. Ухвалою Львівської міської ради №1178 від 25.10.2007 затверджено військовій частині 4114 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України проект відведення зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,81 га для будівництва житлових будинків та соціальної інфраструктури та 03.04.2008 видано Державний акт про право постійного користування такою земельною ділянкою з цільовим призначенням - будівництво житлових будинків та соціальної інфраструктури.
22. Судами встановлено, що на виконання умов договору відповідач протягом 2008-2015 років збудував 9 секцій будинку на вул. І.Рубчака у м. Львові та згідно з Деклараціями про готовність об'єктів до експлуатації, зареєстрованих Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 07.06.2011, 30.12.2013 та від 25.09.2015 в експлуатацію введено 180 квартир за адресою будівельного майданчика вул. Рубчака у м. Львові сумарною житловою площею 6715,8 кв.м.
23. За результатами завершення будівництва будинку позивач та відповідач склали та підписали Акти прийому-передачі квартир, Акти розподілу квартир та Акт передачі житла. На підставі Актів від 07.07.2011, 03.09.2011, 22.01.2014, 14.08.2015 відповідачу передано 31 квартиру житловою площею - 1120,8 кв.м.
24. З метою спонукання підрядника до виконання своїх обов'язків, замовник направив підряднику Акт звірки безоплатної передачі житла за Контрактом № 84 від 19.01.2004, однак підрядник не погодив та не підписав його.
25. Також господарськими судами встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.02.2016 у справі №914/487/15, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, відмовлено в задоволенні позову Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України до ПрАТ "Будівельне управління-62" про зобов'язання виконати умови договору щодо передачі Головному управлінню Національної гвардії України 855,35 кв.м житлової площі у багатоповерхових багатосекційних житлових будинках на 181 квартиру по вул. Рубчака в м. Львові на території військової частини НОМЕР_1 .
26. При вирішенні господарської справи № 914/487/15 судами встановлено наявність у відповідача обов'язку передати 25% житлової площі позивачу на підставі п.4.3.1 Контракту №84 від 19.01.2004. Крім того, у вказаних судових рішеннях, надано правову оцінку Контракту №84 від 19.01.2004 та зазначено, що даний Контракт за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 875-886 Цивільного кодексу України та статей 317-324 Господарського кодексу України.
27. 11.06.2016 позивач надіслав відповідачу лист № 27/34/1-4690 про виконання умов договору, в якому пропонував невідкладно надати на погодження до Головного управління НГУ обґрунтовані пропозиції щодо повного виконання ПрАТ "БУ-62" своїх зобов'язань шляхом передачі житлової площі за іншими адресами в порядку, визначеному Додатковою угодою № 3/20/1-84/11/Д2 від 03.09.2011, на який відповідач відповів відмовою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
29. При повторному розгляді справи, господарськими судами всупереч вимогам ст. 316 ГПК України не дотримано висновків Вищого господарського суду України від 06.11.2017 у даній справі.
30. При розгляді даної справи судами не взято до уваги істотні умови договору, пункти 1.2.1, 1.2.2, 1.3, 4.1, 4.2, 4.3 - 4.5, 4.10, неправильно застосовані умови Контракту № 84.
31. Суди не врахували положення ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України і не застосували при розгляді справи, не врахували, що позивачем допущено неналежне виконання своїх зобов'язань за Контрактом № 84 від 19.01.2004 щодо фінансування будівництва об'єкту, оплати виконаних підрядником робіт при повній відсутності витрат на забудову території в/ч 4114.
32. Судами не відхилено доводи відповідача щодо поширення на спірні правовідносини положень ст.ст. 1132, 1133 Цивільного кодексу України.
33. Господарськими судами не враховано істотні умови контракту №84 та пов'язаних з ними обставин щодо невиконання замовником своїх договірних зобов'язань.
34. Суттєвим порушенням процесуальних норм є невзяття до уваги приєднаних відповідачем до матеріалів справи актів розподілу квартир в 1-9 блок секціях житлового будинку.
35. Апеляційним судом не надано оцінки з приводу відмови у відводі судді Іванчук С.В. з врахуванням ймовірності її упередженості при прийнятті оскаржуваного рішення.
Позиція учасників справи
36. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про необгрунтованість її доводів та наголошує на неналежному виконанні відповідачем умов Контракту та додаткової угоди до нього.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
37. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
38. У даному спорі обґрунтування позовних вимог зводиться до неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Контракту в частині передачі обумовленої відсоткової кількості квартир.
39. Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
40. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
41. У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
42. За змістом статей 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
43. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
44. Як вірно визначили господарські суди попередніх інстанцій, укладений між сторонами Контракт №84 від 19.01.2004 за своє правовою природою є договором будівельного підряду.
45. Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
46. Відповідно до частини 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
47. Господарські суди попередніх інстанцій дослідили умови контракту та додаткові угоди до нього та встановили, що відповідно до положень Контракту (пункт 4.3.1) частка житлової площі 25%, яка підлягала до передачі замовнику, складає 1 678,95 кв. м (6 715,8/100х25=1 678,95 кв.м), передано на підставі Актів приймання-передачі житла 1 120,8 кв.м., тобто, підрядник не передав на користь замовника 558,14 кв.м житлової площі.
48. При цьому, господарськими судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували фінансування замовником будівництва грошовими коштами, водночас, передача визначеної п.п. 4.3.1 відсоткової кількості квартир не поставлена в залежність від фінансування будівництва замовником, що спростовує доводи скаржника, викладені в пунктах 31, 33 даної постанови.
49. Згідно п. 4.14 Додаткової угоди від 03.09.2011р. № 3/20/1-84/11/Д2 до Контракту, за взаємною згодою сторін передача замовнику загальної житлової площі відповідно до пункту 4.3.1 Контракту може бути здійснена підрядником за іншими адресами шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі загальної житлової площі та оформлення права власності (оперативного управління) на зазначену площу за замовником. Адреса, перелік квартир, їх характеристика буде погоджуватись додатково.
50. Виходячи з умов укладеного між сторонами Контракту та додаткової угоди від 03.09.2011 № 3/20/1-84/11/Д2, врахувавши ту обставину, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем умов контракту в частині передачі позивачу обумовленої житлової площі, врахувавши положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України та встановивши, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права як то спонукання до виконання обов'язку в натурі, відповідає способу захисту цивільних прав, передбаченому п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України, господарські суди попередніх інстанції обгрунтовано та правомірно задовольнили позовні вимоги у даній справі.
51. Доводи касаційної скарги відповідача, викладені в п. 29, 30, 34 даної постанови, на переконання колегії суддів зводяться до спонукання касаційного суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі його повноважень, обумовлених ст. 300 ГПК України, з огляду на що такі докази відхиляються, як необгрунтовані.
52. Стосовно доводів касаційної скарги, викладених в п. 32 цієї постанови та які стосуються помилковості незастосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1132, 1133 Цивільного кодексу України та доводів скаржника, викладених в п. 35 постанови, колегія суддів зазначає, що аналогічні доводи були зазначені в апеляційній скарзі та їм була надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції, з огляду на що вони відхиляються колегією суддів як необгрунтовані.
53. Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарських судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановленого судами.
54. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.
56. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Будівельне управління-62” - залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2018 у справі №914/88/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.