Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" листопада 2018 р.Справа № 5023/9521/11 вх. № 9521/11
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
учасники процесу не з"явилися
розглянувши заяву ліквідатора про визнання договору купівлі-продажу майна банкрута недійсним та повернення його у власність банкрута
По справі за заявою ФОП Стеценко Сергій Володимирович, м. Харків
до ФОП Стеценко Сергій Володимирович, м. Харків
про визнання банкрутом
Постановою суду від 12.12.2011 р. фізичну особу - підприємця Стеценка Сергія Володимировича визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Фоміна Г.В., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, відповідно до ст. ст. 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою суду від 21.05.2014 р. звільнено арбітражного керуючого Фоміна Г.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута.
Ухвалою суду від 06.08.2014 р. призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Белікова О.П.
Ухвалою суду від 27.05.2015 р. усунено арбітражного керуючого Белікова О.П. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Губарєва Ю.М.
Розпорядженням керівника апарату суду від 29.01.2016 р., у зв'язку з відсутністю повноважень судді Дзюби О.А., відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 5023/9521/11.
02.02.2016 р. повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями справа № 5023/9521/11 призначена для розгляду судді Казарцевій В.В.
Розпорядженням керівника апарату суду від 02.09.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Казарцевої В.В. відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 5023/9521/11.
02.09.2016 р. повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями справа № 5023/9521/11 призначена для розгляду судді Усатому В.О.
Ухвалою суду від 18.04.2017 р. задоволено клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» (вх.№ 13018 від 18.04.17 р.), усунено арбітражного керуючого Губарєва Ю.М. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута; призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Кошовського С.В.
Ліквідатором Кошовським С.В. до суду подано заяву (вх. № 17298 від 14.06.2018 р.), в якій він просить суд визнати за Стеценком Сергієм Володимировичем (код НОМЕР_1, адреса: 61174, АДРЕСА_1) право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 47 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., адреса: АДРЕСА_1, витребувати у ОСОБА_6 (код НОМЕР_2, адреса: 61174, АДРЕСА_2) на користь Стеценка Сергія Володимировича (код НОМЕР_1, адреса: 61174, АДРЕСА_1) двокімнатну квартиру, загальною площею 47 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., адреса: АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_6 (код НОМЕР_2, адреса: 61174, АДРЕСА_3) передати двокімнатну квартиру, загальною площею 47 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., адреса: м. Харків, АДРЕСА_4, ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Кошовському Сергію Васильовичу (свідоцтво №923 від 14.05.2013).
Свою заяву ліквідатор Кошовський С.В. обґрунтовує тим, що правочини щодо відчуження майна банкрута в ліквідаційній процедурі (результати аукціону та укладений за його результатами договір купівлі-продажу) визнано у судовому порядку недійсними, отже вони не породжують правових наслідків, а тому майно не вибувало із власності банкрута, у зв'язку з чим є підстави для витребування цього майна з чужого незаконного володіння теперішнього (номінального) володільця.
Зазначену заяву суд призначив до розгляду, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки, на 04.09.2018 р. та залучив до розгляду заяви ОСОБА_6, оскільки прийняте по заяві судове рішення може вплинути на її права та обов'язки, яку зобов'язав надати відзив на заяву ліквідатора.
Крім того, ліквідатором було подано до суду заяву про забезпечення вимог кредиторів (вх. №17313 від 14.06.2018 р.), в якій він просив суд заборонити ОСОБА_6 відчужувати у будь-який спосіб спірне майно.
Ухвалою суду від 03.07.2018 р. задоволено заяву ліквідатора про забезпечення вимог кредиторів (вх. №17313 від 14.06.2018 р.), заборонено ОСОБА_6 відчужувати у будь-який спосіб двокімнатну квартиру, загальною площею 47 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., адреса: АДРЕСА_1, ухвалено внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про заборону відчуження зазначеного майна.
В судове засідання 04.09.2018 р. учасники процесу не з'явились, у зв'язку із чим судом було відкладено розгляд заяви ліквідатора Кошовського С.В. (вх. №17298 від 14.06.2018 р.) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння на 16.10.2018 р., зобов'язано ліквідатора надати суду інформацію щодо місця реєстрації (адреси) ОСОБА_6, повторно зобов'язано ОСОБА_6 надати відзив на заяву ліквідатора.
05.09.2018 р. ліквідатором Кошовським С.В. супровідним листом (вх. № 25740 від 05.09.2018 р.) надано до суду витяг Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС у Харківській області, згідно з яким ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: 61174, АДРЕСА_2.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 у зв'язку з неявкою учасників розгляд заяви ліквідатора (вх. № 17298 від 14.06.2018) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відкладено на 15.11.2018 р., вкотре зобов'язано ОСОБА_6 надати відзив на заяву ліквідатора.
У судовому засіданні 15.11.2018 р. ліквідатор Кошовський С.В. свою заяву підтримав, просив задовольнити.
У судовому засіданні 15.11.2018 р. представник ПАТ "УКРГАЗБАНК" заяву ліквідатора Кошовського С.В. підтримав, просив задовольнити.
У судовому засіданні 15.11.2018 р. представник ОСОБА_6 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.
Судом оголошено перерву до 20.11.2018 для надання можливості представнику ОСОБА_6 ознайомитися з матеріалами справи та надати відзив на заяву.
Представник ОСОБА_6 з матеріалами справи ознайомилася, через канцелярію суду надала письмові пояснення, в яких проти заяви ліквідатора заперечує з підстав добросовісності набуття майна відповідачем та неможливості застосування положень ст. 388 ЦК України щодо витребування майна з чужого незаконного володіння останньої, просить суд у заяві ліквідатора відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні 20.11.2018 р. представник ОСОБА_6 надала пояснення по суті, проти заяви ліквідатора заперечувала.
В судовому засіданні ліквідатор Кошовський С.В. надав пояснення по суті, свою заяву підтримав, просив задовольнити.
В судовому засіданні оголошено перерву до 14:30.
Після перерви учасники процесу не з"явилися.
Щодо створення умов для забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду справи суд зазначає наступне.
Згідно з п. 4, 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ч. 9. ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з метою забезпечення повного та всебічного встановлення об'єктивних обставин справи розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі для надання можливості всім учасникам спору висловити свою позицію та надати відповідні докази.
Зважаючи на викладені обставини, враховуючи те, що усі учасники справи висловити свою позицію, суд вважає можливим розглянути заяву ліквідатора Кошовського С.В. по суті за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши думку учасників судового процесу, судом встановлено наступне.
Постановою Господарського суду Харківської області від 12.12.2011 ФОП Стеценко Сергій Володимирович визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
До складу ліквідаційної маси було включено нерухоме майно: двокімнатна квартира, загальною площею 47 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., адреса: АДРЕСА_5, що було предметом забезпечення вимог ПАТ "УКРГАЗБАНК" за договором іпотеки №17/08-9 від 07.05.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В., зареєстрованим в реєстрі за №2276.
Зазначене нерухоме майно було реалізовано попереднім ліквідатором Фоміним Г.В. ОСОБА_8 на підставі протоколу аукціону №1 від 16.01.2012 Товарної біржі «Всеукраїнський торгівельний центр», договору купівлі-продажу, посвідченого 16.02.2012 ПН ХМНО Гуревічовим О.М., реєстровий №95.
ОСОБА_8 продала зазначене майно ОСОБА_10 (код НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_6) на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2012, реєстровий №1459, ПН ХМНО Слоневська Д.В.
ОСОБА_10 продав зазначене майно ОСОБА_6 (код НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2013, реєстровий №2169, ПН ХМНО Слоневська Д.В.
На теперішній час право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_6 (код НОМЕР_2, адреса: 61174, АДРЕСА_2), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №127636989 від 14.06.2018р.
Ухвалою суду від 03.04.2018 визнано недійсними результати аукціону з продажу зазначеного майна банкрута, проведеного Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр», оформлених протоколом №1 від 16.01.2012; визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеного майна банкрута, укладеного між ліквідатором ФОП Стеценко С.В. арбітражним керуючим Фоміним Грантом Валерійовичем та переможцем аукціону ОСОБА_8, посвідченого 16.02.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. за реєстровим №95.
Ухвала набрала законної сили.
Отже, судовим рішенням встановлено незаконність відчуження майна банкрута (вибуття майна з його власності).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 1, 2, 4 частини 2 цієї статті).
Визнання прилюдних торгів недійсними, як самостійна позовна вимога, не має наслідком відновлення порушених прав позивача, як власника спірного нерухомого майна, у зв'язку з чим ліквідатором Кошовським С.В. правильно обрано спосіб захисту порушеного права згідно зі ст. 15, 16 ЦК України та пред'явлено віндикаційну вимогу про витребування спірного майна у ОСОБА_6, як його добросовісного набувача та фактичного володільця у порядку ст. 388 ЦК України (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду, прийнятій у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 р., справа №910/16594/15).
З огляду на ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 216 ЦК України, передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України такий правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача (позиція Верховного Суду України згідно з постановою від 29 квітня 2015 року у справі №3-62гс15).
Згідно зі статтею 346 ЦК України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Отже, наведена норма не передбачає підстав припинення права власності у разі, коли майно вибуло із володіння власника та в подальшому було відчужене за правочинами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника, а також зареєстроване за іншими особами без достатніх правових підстав.
Оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 визнано недійсними результати аукціону з продажу спірного майна банкрута, проведеного Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр», оформлених протоколом №1 від 16.01.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного майна банкрута, укладеного між ліквідатором ФОП Стеценко С.В. арбітражним керуючим Фоміним Грантом Валерійовичем та переможцем аукціону ОСОБА_8, посвідченого 16.02.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. за реєстровим №95, єдиним власником спірного майна згідно з вимогами ЦК України є Стеценко Сергій Володимирович.
Однак, наразі спірне майно зареєстроване та перебуває у фактичному володінні іншої особи - ОСОБА_6.
Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 р. (справа № 6-1203цс15) зазначено, що оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України у справі №6-2723цс16 (постанова від 18 січня 2017 р.) положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
У постанові Верховного Суду, прийнятій у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 р. (справа №910/16594/15), зазначено, що, виходячи з аналізу ст. 387, 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.
Згідно з висновком, який міститься у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 р. (справа №6-140цс) захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Судом встановлено, що останнім набувачем та фактичним (титульним) володільцем спірного майна на цей час є ОСОБА_6
Це означає, що ліквідатором Кошовським С.В. правильно пред'явлено вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння саме ОСОБА_6
Враховуючи, що правочини, згідно з якими майно вперше вибуло з власності боржника, визнано у судовому порядку недійсними з причин грубого порушення вимог закону при їх укладанні, і відповідно до ст. 216, 236 вони не створюють юридичних наслідків з моменту їх укладання (у тому числі, не породжують переходу права власності до набувача), спірне майно вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, і останній не втрачав своє право власності на нього, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування цього майна в порядку ст. 388 ЦК України у особи, яка на даний час володіє цим майном - ОСОБА_6.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
Щодо вимог про визнання права власності на спірне майно, то відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі витрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (аналогічний правовий висновок міститься у Постановах Верховного Суду України від 07.11.2012 у справі №6-107цс12, від 04.12.2012 у справі №26/133, від 29.04.2015 у справі №903/134/13-г).
Судовою палатою у цивільних справах ВСУ в іншій постанові від 07 жовтня 2015 р. (справа № 1622цс15) висловлено позицію, що відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1. ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Позивач у позові про визнання права власності - це особа, яка вже є власником, відповідач - будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, яка має до майна власний інтерес.
Судом встановлено, що Стеценко Сергій Володимирович не втрачав своє право є власником спірного майна.
Однак, у зв'язку з укладенням від його імені правочину щодо відчуження його майна, визнаного судом недійсним, належне йому на праві власності майно на цей час зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою - ОСОБА_6, до якої і пред'являється вимога.
Враховуючи, що наявність достатніх підстав для задоволення віндикаційного позову не виключає можливість власника вимагати захисту інших своїх порушених прав, і обраний ним спосіб захисту майнового права прямо передбачено ст.16, 392 ЦК України, а також те, що застосування судом такого способу захисту прав Стеценка Сергія Володимировича не породжує у нього права власності, як нового права, а лише підтверджує належне йому право власності, яке набуте ним на законних підставах, однак зареєстроване за іншою особою - ОСОБА_6 (отже, фактично оспорюється та не визнається останньою), суд визнає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне майно за Стеценком Сергієм Володимировичем в порядку ст. 392 ЦК України.
Керуючись положеннями ст.ст.236-238 ГПК України, ст. 15, 16, 216, 236, 328, 330, 346, 387, 388, 392 ЦК України, ст. 23, 25, 26, 41 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що застосовується до правовідносин), суд
Заяву ліквідатора фізичної особи-підприємця Стеценка Сергія Володимировича Кошовського Сергія Васильовича (вх. № 17298 від 14.06.2018 р.) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (в межах справи про банкрутство) задовольнити.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 (код НОМЕР_2, адреса: 61174, АДРЕСА_2) на користь Стеценка Сергія Володимировича (код НОМЕР_1, адреса: 61174, АДРЕСА_5) двокімнатну квартиру, загальною площею 47 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., адреса: 61174, АДРЕСА_5, яку передати ліквідатору фізичної особи-підприємця Стеценка Сергія Володимировича (код НОМЕР_1, адреса: 61174, АДРЕСА_5) арбітражному керуючому Кошовському Сергію Васильовичу (свідоцтво №923 від 14.05.2013, код НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_7) двокімнатну квартиру, загальною площею 47 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., адреса: АДРЕСА_5.
Визнати за Стеценком Сергієм Володимировичем (код НОМЕР_1, адреса: 61174, АДРЕСА_5) право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 47 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., адреса: АДРЕСА_5.
Ухвалу направити ліквідатору, ОСОБА_6
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 256 ГПК України, шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Усатий В.О.