ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2018Справа № 910/10706/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10706/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36020, Полтавська обл., м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд. 14-А22; 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, офіс 414)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72)
про відшкодування в порядку регресу 13 649,92 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (далі - відповідач) про відшкодування збитків в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу належить право вимоги страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово", яким виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та договору про надання фінансових послуг факторингу № 01/11.02.2018 від 11.02.2018, перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених таким страховиком фактичних затрат до відповідача, як до страховика особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: поданням до суду належним чином засвідчених доказів, доданих до позовної заяви; поданням до суду заяви із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; подання до суду оригіналу довіреності б/н від 04.07.2018.
31.08.2018 від позивача надійшов супровідний лист з додатками, якими останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/10706/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 13.10.2018.
01.10.2018 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в кому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що заяву про страхове відшкодування подано більше ніж через рік з моменту скоєння дорожньо - транспортної пригоди, у зв'язку з чим на підставі п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та повідомлено позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Як підтверджено матеріалами справи, 16.11.2016 у м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "БМВ", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Ленд Ровер", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 26.12.2016 у справі № 760/20127/16-п ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Судом установлено, що транспортний засіб "БМВ", державний номер НОМЕР_1, застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» згідно з договором № 1613775 добровільного страхування наземного транспорту за програмою «Європейське каско» від 21.05.2016, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) (далі - договір).
Згідно рахунку фактури № 128 від 29.11.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто - Юніт» вартість ремонту автомобіля "БМВ", державний номер НОМЕР_1 складає 13 649, 92 грн.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» на підставі наданих ОСОБА_1 документів з урахуванням умов договору, укладеного ним зі страхувальником було складено страховий акт № 1613775/1 від 09.12.2016 та призначено до виплати страхового відшкодування у загальному розмірі 13 649, 92 грн.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово», згідно з платіжним дорученням № 1235 від 22.12.2016, копія якого наявна в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 13 649, 92 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто - Юніт».
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Ленд Ровер", державний номер НОМЕР_2 на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом № АЕ/9769356, який діяв станом на 16.11.2016.
11.02.2018 між позивачем, як фактором, та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово», як клієнтом, укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/11.02.2018 (далі - договір факторингу), відповідно до п. 1.1. якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (надалі - регресні вимоги, перелік яких визначено в додатку № 1 до договору.
Згідно додатку № 1 до договору факторингу Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» було передано позивачу, окрім інших, право вимоги до боржника - ОСОБА_2/відповідача в розмірі 13 649, 92 грн.
В травні 2018 року позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 13 649, 92 грн (вих. № 1613775/АК від 25.04.2018), в якій вимагав здійснити відшкодування протягом 30 - ти робочих днів в розмірі 13 649, 92 грн на розрахунковий рахунок позивача. До претензії позивачем додані документи на підтвердження відповідного права вимоги.
09.08.2018 відповідач, розглянувши претензію позивача, прийняв рішення про відмову № ГО - 12024/КВ4.Р по договору страхування № АЕ 9769356 від 05.06.2016, в якому зазначив, що у страховика не виникає зобов'язань по виплаті страхового відшкодування на підставі ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Про результати розгляду претензії відповідач повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» направивши останньому листа вих. № 18/08/09-09 від 09.08.2018.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві, який за договором факторингу набув права вимоги до відповідача, в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої з урахуванням ліміту відповідальності відповідача та франшизи становить 13 649, 92 грн.
Відповідно до положень ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "БМВ", державний номер НОМЕР_1.
Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Ленд Ровер", державний номер НОМЕР_2 на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом № АЕ/9769356.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн та франшизу у розмірі 0, 00 грн згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.
Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного "Ленд Ровер", державний номер НОМЕР_2.
Доказів відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного "Ленд Ровер", державний номер НОМЕР_2 власнику автомобіля "БМВ", державний номер НОМЕР_1 та/або Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Здорово» матеріали справи не містять.
Положеннями ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" внормовано, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (37.1.4.).
Доказів звернення потерпілим таабо Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди матеріали справи не містять.
Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі №3-49гс15 висловлено правовий висновок, що норма п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, переглядаючи постанову Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі №910/17223/13, прийняту за результатом розгляду аналогічних правовідносин, Верховний Суд України у постанові від 04.11.2014 у справі №3-165гс14 дійшов правового висновку, що наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора, з огляду на що до нового кредитора обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
В обґрунтування вказаної позиції Верховний Суд України зазначив, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене Верховний Суд України у справі №3-165гс14 від 04.11.2014 дійшов висновку, що позивач у справі (страховик за договором добровільного страхування) отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Втім, суд вважає за необхідне відступити від деяких правових позицій, викладених Верховним судом України у постановах від 15.04.2015 у справі № 3-49гс15, від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
При цьому, визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування або особа, яка набула відповідних прав.
Зазначеної позиції притримується і Велика Палата Верховного суду у постанові від 05.06.2018 по справі № 910/7449/17.
Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судом обставини неподання позивачем, або потерпілим, або Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» заяви на виплату страхового відшкодування за полісом № АЕ/9769356 протягом одного року з моменту ДТП, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач скористався наданим йому правом та прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово».
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача, з огляду на відмові у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36020, Полтавська обл., м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд. 14-А22; 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, офіс 414; ідентифікаційний код 37686922) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72; ідентифікаційний код 32638319) про відшкодування в порядку регресу 13 649,92 грн відмовити.
2. Покласти витрати по сплаті судового збору на Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36020, Полтавська обл., м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд. 14-А22; 04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, офіс 414; ідентифікаційний код 37686922).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 23.11.2018.
Суддя Г.П. Бондаренко