номер провадження справи 17/101/18
21.11.2018 Справа № 908/1759/18
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.
при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.
розглянувши матеріали справи № 908/1759/18:
за позовною заявою: концерну "Міські теплові мережі",
юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137
фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, 7
до відповідача: комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29 А
про стягнення 30 816,84 грн.
У засіданні приймали участь:
від позивача: Прокоп'єва Т.О., довіреність від 11.07.16 № 254/20-19
Гнатенко Н.І., довіреність від 12.09.18 № 344/20-19
від відповідача: Брусняк Л.А., довіреність від 17.10.18 № 18-23
Ніколаєнко О.О., розпорядження від 08.06.16 № 1440к/тр
05.09.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 03.09.18 № 06/03-юр з вимогами концерну "Міські теплові мережі" (далі концерн "МТМ") до комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (надалі КП "Наше місто" ЗМР) про стягнення 30 816,84 грн. згідно із договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 30.12.16 № 402225. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, умовами договору, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.05 за № 2633-IV, "Правилами користування тепловою енергією", ст.ст. 1, 2, 12, 162-164, 171, 247, 249, 252 ГПК України, Законом України "Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
05.09.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 10.09.18 по справі № 908/1759/18 позовну заяву концерну "Міські теплові мережі" від 03.09.18 № 06/03-юр залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує 7 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
19.09.18 до суду надійшов лист від 19.09.18 № 06/49-юр про усунення недоліків, в якому зазначено про усунення недоліків відповідно до ухвали суду від 10.09.18.
Ухвалою від 24.09.18 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1759/18 за правилами спрощеного позовного провадження, якій присвоєно номер провадження 17/101/18. Судове засідання призначено на 23.10.18.
Ухвалою від 23.10.18 судом оголошено перерву в розгляді справи до 21.11.18.
08.11.18 до суду надійшли заяви від 01.11.18 № 06/75-юр, в яких концерн "МТМ" просить суд долучити до матеріалів справи новий розрахунок пені за договором від 30.12.16 № 402225, зменшити позовні вимоги на 12 952,84 грн. в частині стягнення пені, тобто, замість пені в розмірі 13 811,52 грн. стягнути 858,68 грн., закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 16 717,50 грн. та застосувати судом ч. 3 ст. 130 ГПК України.
Розглядаючи вказані заяви судом враховано наступне.
Частиною 2 ст. 207 ГПК України унормовано, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Згідно із ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Оскільки, ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.09.18 розгляд справи призначено на 23.10.18 та саме в цей день було судове засідання, то розгляд справи по суті розпочався саме з 23.10.18, а заяви концерну «МТМ» за вих. від 01.11.18 № 06/75-юр про доручення до матеріалів справи розрахунку пені, зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 16 717,50 грн. та застосувати судом ч. 3 ст. 130 ГПК України, надійшли до суду 08.11.18, тобто після того як вже було розпочато перше судове засідання по цій господарській справі за правилами спрощеного позовного провадження, вказані заяви судом залишено без розгляду з підстав визначених ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Також, 08.11.18 до суду надійшло клопотання від 07.11.18, в якому КП "Наше місто" ЗМР просить суд поновити строк для подання доказів у справі № 908/1759/18, прийняти до розгляду, долучивши до матеріалів справи, контррозрахунок суми пені за прострочення виконання зобов'язань за договором від 30.12.16 № 402225.
Розглядаючи вказане клопотання судом враховано наступне.
Частиною 2 ст. 207 ГПК України унормовано, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Згідно із ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Оскільки, ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.09.18 розгляд справи призначено на 23.10.18 та саме в цей день було судове засідання, то розгляд справи по суті розпочався саме з 23.10.18, а клопотання КП "Наше місто" ЗМР за вих. від 07.11.18 про прийняття до розгляду контррозрахунку суми пені за прострочення виконання зобов'язань за договором від 30.12.16 № 402225, надійшло до суду 08.11.18, тобто після того як вже було розпочато перше судове засідання по цій господарській справі за правилами спрощеного позовного провадження, вказане клопотання судом залишено без розгляду з підстав визначених ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".
У засіданні суду 21.11.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представників сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.
Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 03.09.18. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 30.12.16 № 402225, а саме: інфляційні витрати - 204,00 грн., 3 % річних - 83,82 грн. та пені - 13 811,52 грн. Крім того, представник позивача в судовому засіданні 21.11.18 зазначив, що сума основного боргу в розмірі 16 717,50 грн. сплачена відповідачем 17.10.18, що підтверджується банківською випискою.
Відповідач в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях підтримав свої заперечення з підстав викладених у відзиві за вих. від 17.10.18. Просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
30.12.16 між концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та комунальним підприємством "Наше місто" Запорізької міської ради (Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 402225, за умовами якого (п.1.1. договору), Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
У відповідності із п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;
- кондиціювання - по замовленню Споживача;
- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.
Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно із положеннями п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затверджених в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.).
Пунктом 6.3. договору визначено, що підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.
Відповідно до п. 6.4. договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, сплатити на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання Теплопостачальної організації за спожиту в розрахунковому періоді теплову енергію, гарячу воду та суму авансового платежу, розрахованого у відповідності до п. 6.5.
Пунктом 6.5. договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються:
- за наявності приладів комерційного обліку - обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються на підставі показів приладів обліку, а при визначені авансового платежу згідно із середньомісячними показаннями приладу обліку за попередній опалювальний сезон, з урахуванням затверджених в установленому порядку тарифів та діючих на момент складання рахунку;
- за відсутності приладів комерційного обліку - обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді. При визначені авансового платежу - обсяг спожитої теплової енергії визначається розрахунковим методом згідно теплового навантаження з урахуванням планової середньомісячної температури зовнішнього повітря та з урахуванням затверджених в установленому порядку тарифів та діючих на момент складання рахунку.
У відповідності до п. 6.6. договору, при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначити район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним тепловим договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди, у випадку відсутності у платіжному документі споживача у реквізиті «призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду.
Згідно із п. 6.7 договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Новгородська, буд. № 15, тел. 277-22-02, документи:
- рахунок на сплату за розрахунковий період з урахуванням суми авансового платежу;
- акт приймання-передачі теплової енергії за розрахунковий місяць (далі - Акт).
Теплопостачальна організація надає складені в електронній формі, зареєстровані та оформлені відповідно до вимог податкового законодавства податкові документи на всю суму зобов'язань, що виникли не пізніше 10- ти календарних днів від дати виникнення податкових зобов'язань, згідно вимог Податкового кодексу України.
Умовами п. 6.7.1. договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).
Пунктом 6.7.2. договору передбачено, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем в судовому порядку.
Згідно із п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.03.17. Умови договору застосовуються до відносин між Споживачем і Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання з 01.09.16. Термін дії договору, а також його певні умови можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до діючого законодавства України.
Пунктом 10.4. договору закріплено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.
Судом прийнято до уваги те, що як вказує позивач, вказаний договір був автоматично пролонгований відповідно до п. 10.4. договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 30.12.16 № 102225. Крім того, в установленому законом порядку він не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.
Оцінивши надані докази суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Як свідчить позовна заява позивача в цій справі, на виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 16 717,50 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказані періоди (копії яких долучені до матеріалів справи).
На підставі зазначених актів приймання-передачі теплової енергії концерном "МТМ" виставлено відповідачу рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.
Також, позивачем зазначено, що вищевказані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені позивачем на юридичну адресу відповідача, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями реєстрів на відправлення рекомендованих листів із замовленням.
Споживач на адресу позивача підписаних актів приймання-передачі теплової енергії не повернув, заперечень щодо їх підписання не надав.
Згідно із п. 6.7.2. договору, зазначені вище акти приймання-передачі теплової енергії є погодженими та являються підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.
Відповідно до п. 6.4. договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, сплатити на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання Теплопостачальної організації за спожиту в розрахунковому періоді теплову енергію, гарячу воду та суму авансового платежу, розрахованого у відповідності до п. 6.5.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином виконав лише після подачі позовної заяви в цій справі позивачем та сплатив 17.10.18 суму основного боргу за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 рік у розмірі 16 717,50 грн., що підтверджується банківською випискою за 17.10.18.
Таким чином, вбачається, що на час розгляду вказаної справи у позивача відсутній предмет спору щодо стягнення основного боргу у розмірі 16 717,50 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. ч. 3, 4 ст. 231 ГПК України).
З урахуванням наведеного, суд вважає що провадження у справі № 908/1759/18 в частині стягнення з КП "Наше місто" ЗМР на користь концерну «МТМ» 16 717,50 грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 30.12.16 № 402225 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Згідно з приписами ст. ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 13 811,52 грн. пені за період прострочення.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.10. договору передбачено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у п. 6.4. цього договору, останній сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
У відповідності з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленої теплової енергії за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. включно, позивачем заявлено до стягнення 13 811,52 грн. пені (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії матеріалами справи № 908/1759/18 доведено.
Разом з тим, судом встановлено, що під час здійснення розрахунку пені позивачем зазначено зовсім інші суми заборгованості, а саме:
- за жовтень 2017 р. зазначено 7 812,12 грн., замість реальної заборгованості в 241,30 грн.;
- за листопад 2017 р. зазначено 41 325,30 грн., замість реальної заборгованості в 2 702,45 грн.;
- за грудень 2017 р. зазначено 36 430,06 грн., замість реальної заборгованості в 2 695,56 грн.;
- за січень 2018 р. зазначено 59 130,05 грн., замість реальної заборгованості в 3 919,79 грн.;
- за лютий 2018 р. зазначено 78 765,94 грн., замість реальної заборгованості в 3 397,02 грн.;
- за березень 2018 р. зазначено 50 919,38 грн., замість реальної заборгованості в 3 217,56 грн.;
- за квітень 2018 р. зазначено 13 357,07 грн., замість реальної заборгованості в 543,82 грн.
З огляду на викладене, суд зазначає, що за заявлений позивачем період часу та на заявлені суми боргу, виходячи з дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 83,82 грн. (розрахунок міститься в матеріалах цієї справи).
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та визнано його частково невірним через невірний підрахунок кількості днів просрочки в період нарахування 3 % річних з 20.03.18 по 20.04.18 на суму заборгованості у розмірі 3 397,02 грн. за лютий 2018 року. Так, кількість днів за вказаний період просрочки повинно становити 32 дня, а відповідно до розрахунку позивачем кількість днів становить 51. Тому, 3 % річних за вказаний період повинні становити 8,93 грн., а відповідачем нараховано відповідачу 14,24 грн.
В інші періоди позивачем нараховано 3 % річних вірно.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 78,51 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відхиляються судом через необґрунтованість.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 204,00 грн. індексу інфляції (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Перевіривши (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство») наданий позивачем розрахунок індексу інфляції за загальний період прос рочки встановлено, що він здійснений у відповідності до чинного законодавства, а тому, перевіривши даний розрахунок, суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в повному розмірі - 204,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, сума судового збору у розмірі 955,85 грн. може буди повернута позивачу з Державного бюджету України у випадку надходження до суду відповідного клопотання позивача про таке.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, п. 2 ч. 1, ч. 4, ч. 5 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29А, код ЄДРПОУ 40545596) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поточний рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - 78 (сімдесят вісім) грн. 51 коп. 3 % річних, 204 (двісті чотири) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 16 (шістнадцять) грн. 15 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Закрити провадження у справі № 908/1759/18 в частині вимог концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради 16 717,50 грн. основного боргу за відпущену теплову енергію за договором від 30.12.16 № 402225.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
Повний текст рішення складено 26.11.18
Суддя В.Л. Корсун