номер провадження справи 4/75/18
16.11.2018 Справа № 908/1391/18
м. Запоріжжя Запорізької області
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1)
до відповідача Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)
про стягнення 14691230,20 грн. за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16
Суддя Зінченко Н.Г.
секретар судового засідання Петриченко А.Є.
За участю представники сторін:
від позивача - Вагнер Д.В., довіреність № 1-12 від 24.05.2018;
від відповідача - Корнієць О.А., довіреність № 229/20-19 від 01.03.2018;
17.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ до Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя про стягнення 20807494,42 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, в тому числі: 18684831,90 грн. основного боргу, 1642828,53 грн. пені, 145871,87 грн. 3 % річних та 333962,12 грн. інфляційних втрат.
17.07.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1391/18 розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 відкрито провадження у справі № 908/1391/18 за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/75/18, призначено підготовче засідання на 04.09.2018.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі до 22.10.2018, відкладено підготовче судове засідання на 09.10.2018.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.10.2018 підготовче судове засідання відкладено на 16.10.2018.
В судовому засіданні 16.10.2018 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/1391/18 та призначено справу № 908/1391/18 до судового розгляду по суті на 16.10.2018 о15 год.55 хв.
В судовому засіданні 16.10.2018 оголошувалася перерва до 12.11.2018.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2018 розгляд справи по суті відкладено до 16.11.2018.
В судовому засіданні 16.11.2018 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
В підготовчому судовому засіданні 16.10.2018 позивач звернувся до суду з письмовою заявою (вих. № 2103вих-18-1181 від 11.10.2018) про уточнення розміру позовних вимог, якою, посилаючись на приписи ст. 46 ГПК України, просить суд стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" 14691230,20 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, в тому числі: 10761982,27 грн. основного боргу, 3305996,72 грн. пені, 289289,09 грн. 3 % річних та 333962,12 грн. інфляційних втрат. Відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача заява (вих. № 2103вих-18-1181 від 11.10.2018) про уточнення розміру позовних вимог 11.10.2018 АТ «Укртрансгаз» була направлена засобами поштового зв'язку на адресу господарського суду Запорізької області та адресу відповідача, однак станом на час проведення судового засідання 16.10.2018 відповідна заява судом отримана не була.
Заява про уточнення розміру позовних вимог мотивована тим, що станом на час звернення АТ «Укртрансгаз» до суду з позовом за відповідачем рахувалася заборгованість за надані послуги транспортування природного газу за січень - квітень 2018 року в розмірі 18684831,90 грн. Станом на 05.10.2018 заборгованість відповідача перед позивачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016 за березень та квітень 2018 року становить 8099771,13 грн. Крім того, станом на 05.10.2018 у відповідача утворилася заборгованість за надані за цим же договором послуги за травень - серпень 2018 року в розмірі 2662211,14 грн. Отже, загальна сума заборгованості Концерну "Міські теплові мережі" за надані послуги транспортування природного газу за січень - серпень 2018 року станом на 05.10.2018 становить 10761982,27 грн. Оскільки відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо повної оплати позивачу наданих послуг за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016 за спірний період, на підставі п. 7.3 договору, ст., ст. 536, 625 ЦК України, ст. 198 ГК України позивачем відповідачу за загальний період березень - серпень 2018 року нараховано 3305996,72 грн. пені, 289289,09 грн. 3 % річних та 333962,12 грн. інфляційних втрат.
Відповідач заперечив проти зміни позивачем періоду, за який стягується заборгованість, оскільки вважає, що в даному випадку позивачем збільшено кількісний показник за вимогою, яка не була заявлена в позовній заяві.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву АТ «Укртрансгаз» (вих. № 2103вих-18-1181 від 11.10.2018) про уточнення розміру позовних вимог та матеріали справи № 908/1391/18, суд дійшов висновку, що фактично ця заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка подана позивачем до закінчення підготовчого засідання у справі № 908/1391/18, що відповідає приписам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.
Доводи відповідача щодо поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог судом відхиляються як безпідставні, виходячи з наступного.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Як в первісній позовній заяві, так і в заяві про уточнення розміру позовних вимог позивачем ставляться вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016. Таким чином, нової вимоги в заяві про уточнення розміру позовних вимог позивачем не заявлено, і хоча період нарахування змінився, в цілому сума заборгованості зменшилася, тобто змінилися в бік зменшення кількісні показники, в яких виражається позовна вимога.
За таких обставин, заява АТ «Укртрансгаз» про уточнення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, судом розглядаються зменшені позовні вимоги про стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" 14691230,20 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, в тому числі: 10761982,27 грн. основного боргу, 3305996,72 грн. пені, 289289,09 грн. 3 % річних та 333962,12 грн. інфляційних втрат.
18.10.2018 поштою до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшла заява АТ «Укртрансгаз» (вих. № 2103вих-18-1181 від 11.10.2018) про уточнення розміру позовних вимог з відповідними додатками до неї, яка залучена судом до матеріалів справи № 908/1391/18.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві. Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст. ст. 526, 530, 536, 612, 625, 953 ЦК України, ст., ст.193, 198 ГК України та умови договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що позивачем та відповідачем укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, за умовами якого позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у січні - квітні 2018 року на загальну суму 65058538,15 грн. та у травні - серпні 2018 року на загальну суму 2662211,14 грн., що підтверджується актами наданих послуг за спірні періоди. Відповідач в порушення умов договору та положень чинного законодавства не виконав свої зобов'язання щодо повної оплати позивачу наданих послуг, у зв'язку із чим за березень та квітень 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 8099771,13 грн. та за травень - серпень 2018 року - заборгованість становить 2662211,14 грн. Отже, загалом відповідач має перед позивачем заборгованість за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016 в розмірі 10761982,27 грн. У зв'язку із тим, що відповідач оплатив надані послуги не в повному обсязі та з порушенням строків, йому нараховано пеню згідно з п. 7.3 договору, а також втрати від інфляції та 3 % річних відповідно до вимог чинного законодавства. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" 10761982,27 грн. основного боргу, 3305996,72 грн. пені, 289289,09 грн. 3 % річних та 333962,12 грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 3315/20 від 09.08.2018. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що відповідно до умов п. 1.1 укладеного позивачем та відповідачем договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016 позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, отриманого від ПАТ «НАК «Нафтогаз України», від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язався внести плату за надані послуги в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Відповідно до вимог Закону України «Про теплопостачання» постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу із спеціальними обов'язками, газотранспортним підприємством, газорозподільним підприємством, яким встановлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів «населення», «бюджетні установи», «інші споживачі» зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків, втому числі з позивачем. Тож, кошти, майже 100 %, що надійшли від споживачів відповідача перераховуються в першу чергу за спожитий природний газ, послуги з його транспортування та розподілу, у відповідності та в порядку, встановленими Постановою КМУ № 217 від 18.06.2014. Право власності на кошти, що надходять від споживачів теплової енергії відповідач набуває тільки після здійснення розподілу коштів і повернення їх у відсотку, що залишився на його поточному рахунку. Таким чином, специфіка законодавчого регулювання діяльності підприємства, Порядок розподілу коштів, затверджений постановою КМУ від 18.06.2014 № 217, який обмежує можливість відповідача розпоряджатися коштами, негативний стан проведення розрахунків споживачів за теплоносії, функціонування в умовах жорсткого державного регулювання проведення розрахунків за спожитий природний газ та відсутність, у зв'язку з цим, джерел для покриття штрафних та фінансових санкцій, нестача обігових коштів для виплати зарплати, податків, зборів, інших обов'язкових платежів та складна фінансова ситуація Концерну «МТМ» в цілому, позбавляє відповідача можливості сплачувати пеню. Враховуючи зазначене, а також тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер правовідносин сторін, виникнення прострочки з об'єктивних причин, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України відповідач просить суд зменшити суму пені на 90%, а також розстрочити виконання рішення у справі на 12 місяців.
Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив вих. № 1001Вих-18-4123 від 31.08.2018, в якій, зокрема, зазначив, що вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність його вини в порушенні зобов'язань по оплаті наданих йому за договором № 1604000137/685/ЗП-16 послуг. Посилання відповідача, що він не має права власності на кошти, які потраплять на його розподільчий рахунок, жодним чином не стосується обов'язків відповідача в межах проведення власної господарської діяльності здійснювати заходи щодо отримання коштів за надані ним послуги. Крім того, відповідач жодним чином не заперечує факт наявності у нього прострочених зобов'язань щодо оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Також позивач зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 %, то позивач вважає, що відповідачем не доведені виняткові підстави, як це передбачено чинним законодавством, для зменшення пені, тому позивач повністю заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 %.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
31.03.2016 Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", найменування якого в подальшому змінено на Акціонерне товариство "Укртрансгаз", (Газотранспортне підприємство, позивач у справі) та Концерном "Міські теплові мережі" (Замовник, відповідач у справі) укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника отриманого від ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору (п. 1.1.).
Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника складає 168036,18 тис.куб.м., у тому числі по місяцях, згідно переліку. (п. 1.2. Договору).
Відповідно до пункту 11.1 Договору, він укладений на строк з 01 квітня 2016 року і діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Приймаючи до уваги, що ні позивач, ні відповідач у встановленому в п. 11.1 Договору порядку не заявляли один одному про припинення його дії або про перегляд умов Договору, дія Договору пролонгована до 31.12.2018.
Порядок розрахунків встановлено розділом 5 Договору. Так, згідно з п. 5.1 розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.
Розрахунковий період за договором становить один місяць з 7-00 години першого дня місяця до 7-00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділами 3, 4 Договору, та податку на додану вартість. (пункт 5.3 Договору).
В пунктах 5.4, 5.5 Договору сторонами узгоджено, що вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п. 5.6 Договору у випадку, якщо Замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Умовами п. 7.1 Договору визначено, що Газотранспортне підприємство і Замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.
Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов Договору у період з січня по серпень 2018 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 67720749,29 грн. відповідно до наступних актів наданих послуг:
- акт наданих послуг б/н від 31.01.2018 за січень 2018 року на загальну суму 21877742,47 грн.;
- акт наданих послуг б/н від 28.02.2018 за лютий 2018 року на загальну суму 19565057,12 грн.;
- акт наданих послуг б/н від 31.03.20187 за березень 2018 року на загальну суму 20087734,30 грн.;
- акт наданих послуг б/н від 30.04.2018 за квітень 2018 року на загальну суму 3528004,26 грн.;
- акт наданих послуг № 5-4185 від 31.05.2018 за травень 2018 року на загальну суму 456820,98 грн.;
- акт наданих послуг № 6-4185 від 30.06.2018 за червень 2018 року на загальну суму 783525,70 грн.;
- акт наданих послуг № 7-4185 від 31.07.2018 за липень 2018 року на загальну суму 774712,06 грн.;
- акт наданих послуг № 8-4185 від 31.08.2018 за серпень 2018 року на загальну суму 647152,40 грн.
Всі вищезазначені акти наданих послуг за спірний період підписані без зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що Концерн «МТМ» здійснював часткові оплати за надані за Договором послуги у спірний період.
Станом на час вирішення спору судом розрахунки за надані за Договором послуги за січень і лютий 2018 року відповідачем здійснені у повному обсязі. За період з березня по серпень 2018 року за відповідачем утворилася заборгованість за Договором в загальній сумі 10761982,27 грн.
Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п.1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів погашення заборгованості за Договором № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016 за березень - серпень 2018 року в повному обсязі суду не надав.
Платіжні документи, які подавалися відповідачем в судовому засіданні 16.11.2018 у підтвердження часткової оплати заборгованості за Договором № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, яка не врахована позивачем, до розгляду судом не приймаються, оскільки зазначені докази подані відповідачем після початку вирішення справи по суті без обґрунтування поважності причин їх неподання раніше.
Крім того, з наданих платіжних документів суд не може ідентифікувати, що ці оплати здійснені саме на виконання Договору № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, оскільки в призначенні платежу відсутні посилання на Договір. Натомість в абз. 3 п. 5.5 Договору сторони встановили, що у платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 10761982,27 грн. основного боргу пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Доводи відповідача стосовно того, що правовідносини сторін у справі щодо проведення розрахунків за Договором № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016 визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014, а тому відповідач позбавлений реальної можливості здійснювати розрахунки власними коштами через їх відсутність та специфіку розрахунків із позивачем, що свідчить про відсутність вини відповідача у недотримання умов Договору щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги, судом відхиляються, з огляду на наступне.
У відповідності до статті 1 зазначеного вище Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Отже, вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.
Обов'язок з оплати наданих позивачем відповідачу послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, відповідно до умов Договору № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, покладено саме на відповідача як Замовника цих послуг; відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу за спірний період не заперечував та здійснював оплату за послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу. Згідно пункту 6.3.2 Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами Договору.
Таким чином, зазначені відповідачем обставини не були фактичною перешкодою для оплати відповідачем отриманих від позивача послуг у спірний період.
З урахуванням викладеного, суд зауважує, що Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, не змінює порядок та строки проведення розрахунків між сторонами, а визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, і не впливає на зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016.
Із змісту позовних вимог слідує, що у зв'язку зі здійсненням відповідачем оплат вартості наданих послуг з порушенням строків, обумовлених Договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 3305996,720 грн. пені за загальний період з 21.02.2018 по 04.10.2018, 333962,12 грн. інфляційних втрат за загальний період лютий - квітень 2018, 289289,09 грн. 3 % річних за загальний період з 21.02.2018 по 04.10.2018.
На обґрунтування своїх вимог позивач надав розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в якому відображено дати надходження від відповідача платежів та хронологію їх зарахування позивачем в рахунок погашення заборгованості.
В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 7.3 Договору сторони узгодили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язання за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016 позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 3305996,72 грн., яка розрахована з урахуванням часткових оплат за загальний період з 21.02.2018 по 04.10.2018.
Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за вказаний вище період, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконано вірно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3305996,72 грн. пені за порушення строків оплати по Договору за спірний період заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Заперечення відповідача про відсутність його вини у недотриманні умов Договору щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги, що виключає нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, за неналежне виконання умов Договору, із посиланням на та Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014, судом вже раніше оцінені та відхилені як необґрунтовані.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, на 90 %.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, значну дебіторську заборгованість споживачів фізичних та юридичних осіб перед Концерном та специфіку законодавчого регулювання сфери комунальних послуг в цілому та сфери теплопостачання зокрема (затверджені для споживачів тарифи на теплову енергію значно менші, ніж затрати на її виробництво; постійна заборгованість держави перед теплопостачальними підприємствами з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та її фактичною вартістю, несвоєчасне виділення і перерахування субвенцій з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій; визначення першочерговості поточних платежів за природний газ, доведення на виконання Порядку № 217 нормативів перерахування).
Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за спірним Договором.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість Замовника належним чином виконати свої зобов'язання за Договором. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням.
Водночас, політична та економічна ситуація в країні в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні.
Відтак, враховуючи у сукупності викладені вище фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені не підлягає задоволенню.
Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання за Договором № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.
Так, позивачем заявлені вимоги про стягнення 289289,09 грн. 3 % річних, які розраховані з урахуванням часткових оплат за загальний період з 21.02.2018 по 04.10.2018.
Судом було перевірено розрахунок 3 % річних за вказаний вище період, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний вірно. Отже, позовні вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 333962,12 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період лютий - квітень 2018.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Судом було перевірено розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний не вірно. Як вбачається з розрахунку позивача ним інфляційне нарахування на суму боргу здійснено окремо по кожному місяцю, без вирахування сукупного індексу інфляції за період прострочення платежу, що суперечить вище викладеним приписам законодавства. Крім того, відповідно до умов Договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Таким чином, при нарахуванні інфляційних втрат за послуги надані в січні 2018 року, нарахування повинно здійснюватися з березня 2018 року (позивачем неправильно здійснено з лютого 2018 року), за послуги надані в лютому 2018 року - з квітня 2018 року (позивачем неправильно здійснено з березня 2018 року), за послуги надані в березні 2018 року - з травня 2018 року (позивачем неправильно здійснено з квітня 2018 року).
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат не підлягає задоволенню судом.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на 12 місяців.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов'язання. Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, в цілому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачем згідно з платіжним дорученням № 8079 від 05.07.2018 при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 312112,42 грн. Враховуючи зменшення розміру позовних вимог ціна позову склала 14691230,20 грн. Судовий збір, що належить до сплати, в даному випадку, становить 220368,45 грн. (1,5 % від ціни позову). Таким чином, переплата складає 91743,97 грн.
Згідно з п.1 ч. 1, ч., ч. 2, 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі зменшення розміру позовних вимог, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотання про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 91743,97 грн. в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ до Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя про стягнення 14691230,20 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, в тому числі: 10761982,27 грн. основного боргу, 3305996,72 грн. пені, 289289,09 грн. 3 % річних та 333962,12 грн. інфляційних втрат, задовольнити частково.
2. Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз", (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 10761982 (десять мільйонів сімсот шістдесят одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 27 коп. основного боргу, 3305996 (три мільйони триста п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 72 коп. пені, 289289 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 09 коп. три відсотки річних від простроченої суми та 215359 (двісті п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 02 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України "26" листопада 2018.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.