Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"21" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/834/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретар судового засідання: Гекалюк О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Лущай Р.І., представник за довіреністю від 14.10.2018р,
від відповідача: Філобок О.Л., представник за довіреністю №15/05 від 12.04.2016р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмежеою відповідальністю "Август - Кий" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" (смт. Яблунець, Ємільчинський район, Житомирська область)
про стягнення 2646493,76грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Август-Кий" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" про стягнення 2646493,76грн, з яких: 2314200,00грн основного боргу та 332293,76грн пені, а також судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.09.2018р зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 23.10.2018р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 23.10.2018р до 05.11.2018р.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.11.2018р закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.11.2018р.
Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2018р позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, а також відповіді на відзив на позовну заяву №117 від 22.10.2018р та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.11.2018р заборгованість в сумі 2314200,00грн визнала, проти позовних вимог в частині заявлених вимог щодо стягнення пені заперечила, просила у позові відмовити в цій частині з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву від 10.10.2018р (а.с.53). Зокрема, просила до вимог про стягнення неустойки застосувати строк позовної давності, оскільки вважає, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки закінчився 20.09.2018р, а позовну заяву подано до суду 24.09.2018р.
Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2017р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Август - Кий" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" (продавець/відповідач) укладено договір поставки №05092017-250 (далі - договір) (а.с.11-13).
Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.1.1 договору, продавець продає покупцеві на умовах, обумовлених в цьому договорі: - Лляну олію, українського походження, іменовану в подальшому товар, в кількості і за ціною, зазначеною в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору, ціна на товар вільно-відпускна і визначається за згодою сторін в окремих специфікаціях.
Загальна сума цього договору складається з суми специфікацій (пункт 2.2 договору).
Згідно п.3.1 договору, при поставці товару згідно цього договору продавець бере на себе зобов'язання вантажовідправника за Контрактом поставки товару №05/09-2017 від 05.09.2017 року, укладеного між ТОВ "Август-Кий", Україна і THE BEST PARTNER INTERNATIONAL TRADING LTD, Китай, і бере на себе зобов'язання по оформленню комерційного інвойсу, фітосанітарного сертифіката, сертифіката походження, посвідчення якості, пакувального листа, зобов'язання за свій рахунок здійснити митне оформлення товару.
Відповідно до п.3.3 договору, продавець зобов'язаний поставити товар і передати покупцеві копії всіх передбачених цим договором документів не пізніше 3 (трьох) робочих днів, після відвантаження і виконанням покупцем вимог п.4.1. цього договору.
Термін поставки товару зазначений в Специфікаціях до даного договору (пункт 3.4 договору).
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості товару в такий спосіб - 100% передоплата на розрахунковий рахунок продавця.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань (пункт 9.1 договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
До договору поставки №05092017-250 від 05.09.2017р сторонами було підписано Специфікацію №1 від 05.09.2017р, відповідно до п.1 якої сторони погодили поставку товару: лляну олію, в кількості 182,40 тонн, вартість за одиницю 20300,00грн з ПДВ, всього з ПДВ 3702720,00грн (а.с.58).
Пунктом 2 Специфікації №1 сторони погодили: термін поставки Продукції: -68,40 МТ - розрахунковий час відправлення з 07 до 13 вересня 2017 року; -114,00 МТ - розрахунковий час відправлення з 13 до 20 вересня 2017 року.
Позовними вимогами, що розглядаються у даній справі є стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 2314200,00грн, на яку відповідачем не було поставлено товар за укладеним між сторонами договором поставки №05092017-250 від 05.09.2017р, а також стягнення 332293,76грн пені, що загалом складає 2646493,76грн.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом з поданих до справи доказів, на виконання умов договору поставки №05092017-250 від 05.09.2017р, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000167 від 05.09.2017р на загальну суму 3702720,00грн з ПДВ (а.с.59).
Позивачем відповідно до пункту 4.1. договору поставки №05092017-250 від 05.09.2017р було здійснено проплати на загальну суму 3702720,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №5067 від 05.09.2017р на суму 300000,00грн, №5065 від 05.09.2017р на суму 600000,00грн, №5066 від 05.09.2017р на суму 600000,00грн, №5390 від 12.09.2017р на суму 140000,00грн, №5389 від 12.09.2017р на суму 600000,00грн, №5453 від 13.09.2017р на суму 279256,00грн, в т.ч. за олію лляну 262450,00грн, №5451 від 13.09.2017р на суму 600000,00грн, №5452 від 13.09.2017р на суму 600000,00грн, №5504 від 15.09.2017р на суму 480420,00грн, в т.ч. за олію лляну 270,00грн (а.с.61-69).
Відповідачем на виконання умов договору поставки №05092017-250 від 05.09.2017р було поставлено товар - олію лляну в кількості 68.400тон на суму 1388520,00грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000072 від 12.09.2017р (а.с.25). На решту суми 2314200,00грн, яка була перерахована відповідачу за вищевказаними платіжними дорученнями, відповідач товар не поставив, зазначену суму коштів позивачу не повернув.
Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Судом встановлено, що у даному випадку, згідно з умовами п.2 специфікації №1 від 05.09.2017р було визначено строк поставки товару: -114,00 МТ - розрахунковий час відвантаження з 13 по 20 вересня 2017 року.
У матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу товару - олії лляної в кількості 114,00тон на суму здійсненної позивачем оплати в розмірі 2314200,00грн у строк визначений договором - до 20.09.2017р, а відтак, факт поставки відповідачем товару на суму зазначену суму не підтверджується належними та допустимими доказами.
З поданих позивачем матеріалів вбачається, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по поставці товару на суму 2314200,00грн, позивач направляв відповідачу претензію №62 від 18.05.2018р в якій фактично відмовився від поставки товару та вимагав повернути суму попередньої оплати в розмірі 2314200,00грн і сплатити пеню в розмірі 332293,76грн (а.с.44-46, докази направлення - а.с. 60).
Однак, зазначену претензію залишено відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару на суму 2314200,00грн не виконав, суму попередньої оплати 2314200,00грн, позивачу не повернув.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 №3-127гс11.
Тобто, у даному випадку, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.
Проте, станом на час розгляду справи сума попередньої оплати відповідачем не повернута. Тоді як, в силу приписів ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" заборгованості в сумі 2314200,00грн, яка фактично є поверненням попередньої оплати, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить також стягнути з відповідача 332293,76грн пені.
Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №05092017-250 від 05.09.2017р.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку (а.с.5-6), позивачем нараховано 332293,76грн пені за порушення строків поставки оплаченого товару, які заявлено до стягнення з відповідача.
Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми пені, господарський суд враховує таке.
Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару продавець виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відзиві від 10.10.2018р на позовну заяву відповідач вказав, що за умовам договору датою виконання зобов'язання у повному обсязі є 20.09.2017р, а тому вважає, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки закінчився 20.09.2017р, у зв'язку з чим просив застосувати до вимог про стягнення пені строк позовної давності.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У даному випадку, договір поставки №05092017-250 від 05.09.2017р не передбачає іншого періоду нарахування пені, ніж визначено ч.6 ст.232 ГК України.
Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення терміну поставки оплаченого позивачем товару на суму 2314200,00грн за договором поставки №05092017-250 від 05.09.2017р починаючи з 21.09.2017р. Відповідно, перебіг позовної давності для стягнення пені за недопоставку товару на суму 2314200,00грн закінчився 21.09.2018р.
Як вбачається з відтиску штампу на поштовому конверті, в якому надійшли позовні матеріали до суду (а.с.50) та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0407134103801 (а.с.72), позивач передав позовну заяву до відділення поштового зв'язку для направлення до суду 19.09.2018р.
Таким чином, судом встановлено, що позивач направив до суду позовну заяву 19.09.2018р, а тому вимоги щодо стягнення пені з відповідача заявлені в межах річного строку позовної давності.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд встановив, що позивач вірно визначив початок періоду нарахування пені та кількість днів прострочення у відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України та умов договору, тобто за 182 дні відповідно. Проте, в розрахунку позивач помилково вказав кінцеву дату нарахування пені - 22.03.2018р, однак фактично позивачем проведено нарахування пені за 182 дні, тобто за період з 21.09.2017р - 21.03.218р.
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 332293,76грн, нарахованої за період з 21.09.2017р - 21.03.218р на суму 2314200,00грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 332293,76грн пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2314200,00грн основного боргу та 332293,76грн пені є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" (11250, Житомирська область, Ємільчинський район, смт.Яблунець, вул.Героїв України, буд.81; ідентифікаційний код 00954030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Август - Кий" (04074, м.Київ, вул.Лугова, буд.9; ідентифікаційний код 24582550):
- 2 314 200,00грн основного боргу,
- 332 293,76грн пені,
- 39 697,41грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.11.18
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - в справу,
2,3 - сторонам (рек. з повід.).