проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" листопада 2018 р. Справа № 905/465/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С. , суддя Склярук О.І.
при секретарі Мальченко О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Рабко Т.О.
відповідача - Свістельник Г.О.
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Донецькій області м. Маріуполь, Донецька область (вх. № 324Д) на рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2018 (повний текст оформлено та підписано 31.07.2018 у м. Харкові суддею Лейба М.О.) у справі № 905/465/18
за позовом ПАТ "Укртелеком" м.Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" м. Дніпро
до Управління поліції охорони в Донецькій області м. Маріуполь, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на стороні відповідача - Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області м. Краматорськ, Донецька область
про стягнення 191 933,67грн.
Позивач, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" м. Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 191933,67грн., з яких: 142202,58грн. - основний борг, 41232,08грн. - інфляція, 8499,01грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №64-59 від 20.07.12 про надання телекомунікаційних послуг.
В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення статей 509, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статті 33 Закону України "Про телекомунікації".
Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.05.2018 по справі №905/465/18 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (т.1 а.с. 138-139).
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2018 по справі №905/465/18 позовні вимоги ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" м. Дніпро, до Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 191933,67грн., з яких: 142202,58грн. основний борг, 41232,08грн. інфляція, 8499,01грн. 3% річних, задоволені частково.
Стягнуто з Управління поліції охорони в Донецькій області на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" суму основного боргу в сумі 135217,78 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 39206,82 грн.; 3% річних у розмірі 8081,55 грн. та судовий збір у сумі 2737,60 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач, Управління поліції охорони в Донецькій області м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2018 по справі №905/465/18, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вказує порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що за специфікою укладеного з ПАТ "Укртелеком" договору про надання телекомунікаційних послуг, передбачено проведення ряду певних технічних дій оператором зв'язку, без здійснення яких надання послуг неможливе.
Судом першої інстанції, на думку скаржника, проігноровано, що жодних дій, направлених на реальну передачу прав та обов'язків за укладеним між сторонами договором №64-59 від 20.07.2012 від Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області до Управління поліції охорони в Донецькій області не проводилось.
Апелянт зазначає, що телекомунікаційні послуги надавались не УПО в Донецькій області, а УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, відповідно ПАТ "Укртелеком" не передавав жодних документів щодо обсягу, акти звірки розрахунків не укладались та не підписувались.
Скаржник вказує, що ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії звернувся з заявою до фактичного отримувача телекомунікаційних послуг - ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, якою були визнані вимоги позивача та віднесені до четвертої черги вимог кредиторів.
На думку апелянта, суд першої інстанції всупереч вимогам процесуального законодавства не дослідив та не прийняв до уваги Рішення ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в Донецькій області №37 лк від 26.02.2016 щодо визнання заявлених кредиторських вимог ПАТ "Укртелеком" в повному обсязі.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Зобов'язано позивача та третю особу до 02.10.2018 включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії, в якому останній погоджується з законністю та обґрунтованістю прийнятого судом першої інстанції рішення та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення (т.2, а.с. 39-40).
У відзиві позивач не погоджується із твердженням відповідача щодо відсутності в нього зобов'язання зі сплати спірної заборгованості через його визнання ліквідаційною комісією та включення до четвертої черги вимог кредиторів, оскільки в рішенні ліквідаційної комісії від 26.02.2016 №37 лк відсутні такі відомості.
Також угода від 01.01.2016 про заміну сторони в зобов'язанні відповідачем не оспорювалась, таким чином право та обов'язки, які існували у третьої особи, перейшли до відповідача за даним договором.
ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії не погоджується з УПО Донецької області, оскільки заміна сторони у зобов'язанні відбувалась не внаслідок правонаступництва, а внаслідок досягнення всіма сторонами згоди, щодо такої заміни, про що свідчить підписана угода від 01.01.2016.
Указом Президента України від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Донецький апеляційний господарський суд та Харківський апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №295/2018 переведено суддів Донецького апеляційного господарського суду та Харківського апеляційного господарського суду на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.
Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди, що ліквідуються, припиняють здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлень голів новоутворених судів про початок роботи новоутворених судів.
Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018 року.
Відповідно до ч.ч. 5,7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Слободін М.М., судді Терещенко О.І., Дучал Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2018, справу №905/465/18 прийнято до провадження та призначено на 19.11.2018.
На адресу суду надійшов відзив від третьої особи Управління Державної служби охорони ГУМВС України в Донецькій області, в якому зазначено про те, що рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2018 по справі 905/465/18 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також через невідповідність викладених в рішенні висновків фактичним обставинам справи (т.2 а.с. 56-60).
Третя особа зазначає, що неоплаченими лишилися послуги, отриманні Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області за договором №64-59 від 20.07.2012 з квітня 2015 по січень 2016 включно, проте позивач звертався до ліквідаційної комісії УДСО ГУМВС України в Донецькій області, як до фактичного отримувача телекомунікаційних послуг, в період заявлений до стягнення, та відповідно кредиторські вимоги були задоволенні в порядку, визначеному ч. 4 ст. 112 ЦК України, отже погашення існуючої заборгованості відбувалось у відповідності до законодавства.
За результатами протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями у зв'язку з перебуванням у відпустці членів колегії судді Терещенко О.І. та Дучал Н.М. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Слободін М.М. - головуючий суддя, судді Хачатрян В.С., Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2018, справу №905/465/18 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, ухвалено провести судове засідання 19.11.2018 року о 14:30 в режимі відеоконференції, та доручено її проведення Донецькому апеляційному суду, м. Маріуполь.
Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2018 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені а апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалась.
Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, колегія суддів встановила.
20.07.2012 між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (Укртелеком) та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (абонент) укладено договір №64-59 про надання телекомунікаційних послуг.
Відповідно до пункту 1.1 договору Укртелеком відповідно до умов договору зобов'язується надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених абонентом (послуги), а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов договору.
Згідно із пунктом 3.1.1 договору Укртелеком зобов'язаний надавати замовлені абонентом послуги цілодобово відповідно до вимог Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., та інших нормативно-правових актів України ( п.3.1.1 договору).
За змістом п.3.4.2 договору абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.
Надання послуг за договором є платним. Система розрахунків, що застосовується Укртелекомом: з надсиланням рахунків. Порядок оплати наданих послуг: в кредит. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Рахунок за отримані послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму (п.4.1, п.4.3, п.4.5, п.4.11, п.4.15 договору).
Договір набуває чинності з дня його підписання Укртелекомом та абонентом і діє протягом одного року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік (п.7.1, п.7.2 договору).
У додатку №1 до договору сторонами визначено перелік послуг, які надаються абоненту залежно від обраної категорії АВН, перелік платних додаткових послуг, що надаються абоненту, перелік інших платних послуг.
У додатку №2 до договору сторонами узгоджено тарифи, встановлені Укртелекомом на послуги, замовлені абонентом станом на 20.07.2012.
01.01.2016 між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (сторона 1), Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (сторона 2) та Управлінням поліції охорони в Донецькій області (сторона 3) підписано угоду про заміну сторони.
За змістом даної угоди сторона 2 передає, а сторона 3 набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань за договором №64-59 від 20.07.2012 та визнається стороною по договору замість сторони 2 (п.1 угоди).
Сторона 1 надає свою згоду на заміну сторони у договорі (п.2 угоди).
За змістом п.6 угоди остання набуває чинності з дати підписання і діє протягом усього періоду чинності договору №64-59 від 20.07.2012. На підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникла з березня 2015р. включно.
Виходячи зі змісту позовної заяви, у зв'язку з наданням позивачем телекомунікаційних послуг за період з березня 2015 по січень 2016 відповідно до рахунків-актів у відповідача існує зобов'язання сплатити заборгованість в сумі 142202,58грн.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 142202,58 грн., інфляції в сумі 41232,08грн. та 3% річних в сумі 8499,01 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Юридична особа вважається створеною згідно із ст.87 Цивільного кодексу України з дня її державної реєстрації.
Управління поліції охорони в Донецькій області утворене відповідно до п.4 ст.3, ст.13, ч.1 ст.15, п.п.19, 20 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», наказом голови Національної поліції України від 06.11.2015р. №48 «Про затвердження Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області».
07.11.2015 відбулась державна реєстрація створеного розпорядчим актом органу державної влади Управління поліції охорони в Донецькій області (відповідача).
Згідно Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області, затверджене наказом Національної поліції №48 від 06.11.2016, останнє є територіальним органом Національної поліції, що здійснює свою діяльність за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, оперативно підпорядковуючись Департаменту поліції охорони. Управління поліції охорони в Донецькій області є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, до основних видів діяльності якого відноситься охорона об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами; охорона на договірних засадах фізичних осіб та об'єктів права приватної і комунальної власності, здійснення технічних заходів охоронного призначення, технічний захист інформації, реагування на спрацювання технічних засобів охоронного призначення тощо.
Таким чином, внаслідок проведення 07.11.2015 державної реєстрації Управління поліції охорони в Донецькій області останнє стало здатним набувати цивільні права та відповідні обов'язки, бути суб'єктом цивільних відносин.
Як було зазначено вище, 01.01.2016 між позивачем, третьою особою та відповідачем підписано угоду про заміну сторони, за змістом якої відповідач фактично замінив третю особу у зобов'язаннях, що виникли з договору про надання телекомунікаційних послуг №64-59 від 20.07.2012.
При цьому, як було узгоджено сторонами, на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з березня 2015р. включно.
За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідачем угода про заміну сторони у зобов'язанні від 01.01.2016 не оспорюється, доказів незаконності змісту угоди, недотримання форми, невідповідності волі та волевиявлення, наявності дефектів суб'єктного складу не надано.
Таким чином, за висновками колегії суддів, у зв'язку з укладанням сторонами угоди від 01.01.2016 до договору №64-59 від 20.07.2012 права та обов'язки, які існували у третьої особи за даним договором з 01.03.2015 перейшли до відповідача.
Посилання відповідача на відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області колегія суддів до уваги не приймає.
Зокрема, у даному випадку відбулась заміна сторони у зобов'язанні не внаслідок правонаступництва, а саме у зв'язку з досягненням всіма сторонами згоди на таку заміну сторони у зобов'язанні. Відповідач, підписуючи дану угоду, погодився з набуттям прав та обов'язків третьої особи за договором №64-59 від 20.07.2012 починаючи з 01.03.2015 Відповідні оригінал договору №64-59 від 20.07.2012 та укладені на його виконання документи були передані третьою особою відповідачу разом з підписанням угоди, про що зазначено у п.4 угоди. Будь-яких застережень, зауважень відповідача з цього приводу, надана угода не містить.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами про стягнення заборгованості за певний період саме позивач має надати відповідний розрахунок, а також довести наведені у цьому розрахунку нарахування.
Виходячи зі змісту наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №64-59 від 20.07.2012, наявні відомості про заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 142202,58 грн. за період з 01.07.2014 по 01.2016. При цьому, згідно розрахунку крім спірного періоду березень 2015р.- січень 2016р. позивачем також враховано заборгованість в сумі 31157,55 грн. станом на 01.07.2014.
В підтвердження даних нарахувань позивачем до справи додано рахунки-акти від 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015, 31.01.2016.
Згідно із п.72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі здійснення розрахунків за отримані телекомунікаційні послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Вказані рахунки-акти виставляються (формуються) авторизованим програмним забезпеченням згідно вимог ст. 24 Закону України «Про телекомунікації» щодо відповідності стандартам і технічним регламентам технічних засобів телекомунікацій. Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій здійснюється із Законом України «Про підтвердження відповідності» відповідно до вимог НКРЗІ.
Надані до матеріалів справи рахунки-акти роздруковані із автоматизованого програмного забезпечення згідно вимог ст. 24 Закону України «Про телекомунікації».
Відповідно до п.5.15 Умов порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком», що оприлюднені на офіційному web-сайті http://www.ukrtelecom.ua, кількість та вартість послуг телекомунікаційних послуг, наданих абоненту в розрахунковому періоді, визначається відповідно до показників автоматизованої системи розрахунків за послуги, що належить позивачу, та тарифу/тарифного плану на кожну окрему послугу.
Відповідачем відомості, викладені у актах-рахунках, не спростовані.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вказувалось вище, згідно п.4.15 договору рахунок за отримані послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати).
При цьому, за висновками колегії суддів, враховуючи відсутність у відповідача прав та обов'язків за договором №64-59 від 20.07.2012 до 01.03.2015, відсутні й відповідні правові підстави для виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати надані послуги до цієї дати.
Так, відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність обов'язку у відповідача сплатити вартість наданих позивачем послуг за період з березня 2015р. по січень 2016р.
Як встановлено, згідно розрахунку позивача за період з липня 2014р. по січень 2016р. нараховано заборгованість в сумі 308058,57 грн. У графі 3 розрахунку (т. 1 а.с.21) містяться відомості щодо проведених третьою особою оплат на загальну суму 165855,99 грн.
Згідно відомостей інформаційної таблиці, наданої третьою особою до пояснення по справі №82л/к від 06.06.2018р., вбачається нарахування позивачем за послуги зв'язку за період з січня 2014р. по січень 2016р. на суму 369328,94 грн. та сплата третьою особою вказаних послуг на суму 234554,15 грн., а також 4460,10 грн. пені.
В якості доказів сплати позивачу грошових коштів в сумі 239014,25 грн. за договором №64-59 від 20.07.2012 третьою особою до матеріалів справи надано копії платіжних доручень:
- №7308 від 25.03.2014 на суму 15408,98 грн. за рахунком №64-59.1.2014 від 31.01.2014 за послуги зв'язку;
- №7309 від 25.03.2014 на суму 78,98 грн. за рахунком №64-59.1.2014 від 31.01.2014 за послуги зв'язку - пеня;
- №10131 від 18.04.2014 на суму 15600,51 грн. за рахунком №64-59.2.2014 від 28.02.2014 за послуги зв'язку;
- №10132 від 18.04.2014 на суму 91,92 грн. за рахунком №64-59.2.2014 від 28.02.2014 за послуги зв'язку - пеня;
- №12779 від 16.05.2014 на суму 15297,34 грн. за рахунком №64-59.3.2014 від 31.03.2014 за послуги зв'язку;
- №12780 від 16.05.2014 на суму 146,63 грн. за рахунком №64-59.3.2014 від 31.03.2014 за послуги зв'язку - пеня;
- №15422 від 16.05.2014 на суму 15513,90 грн. за рахунком №64-59.4.2014 від 30.04.2014 за послуги зв'язку;
- №15423 від 16.05.2014 на суму 93,80 грн. за рахунком №64-59.4.2014 від 30.04.2014 за послуги зв'язку - пеня;
- №20685 від 30.09.2014 на суму 15897,26 грн. за рахунком №64-59.5.2014 від 31.05.2014 за послуги зв'язку;
- №20686 від 30.09.2014 на суму 107,37 грн. за рахунком №64-59.5.2014 від 31.05.2014 за послуги зв'язку - пеня;
- №20693 від 30.09.2014 на суму 15152,92 грн. за рахунком №1401010064000593.6.2014 від 30.06.2014р. за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №20694 від 30.09.2014 на суму 103,78 грн. за рахунком №1401010064000593.6.2014 від 30.06.2014 за послуги зв'язку - пеня згідно дог.№64-59;
- №23168 від 26.11.2014р. на суму 16179,68 грн. за рахунком №1401010064000593.7.2014 від 31.07.2014р. за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №23169 від 26.11.2014 на суму 203,61 грн. за рахунком №1401010064000593.7.2014 від 31.07.2014 за послуги зв'язку - пеня згідно дог.№64-59;
- №22289 від 04.11.2014 на суму 16075,18 грн. за рахунком №1401010064000593.8.2014 від 31.08.2014 за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №22290 від 04.11.2014 на суму 391,05 грн. за рахунком №1401010064000593.8.2014 від 31.08.2014 за послуги зв'язку - пеня згідно дог.№64-59;
- №22524 від 07.11.2014 на суму 15736,44 грн. за рахунком №1401010064000593.9.2014 від 30.09.2014 за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №22525 від 07.11.2014 на суму 540,73 грн. за рахунком №1401010064000593.9.2014 від 30.09.2014 за послуги зв'язку - пеня згідно дог.№64-59;
- №7873 від 29.07.2015 на суму 15592,50 грн. за рахунком №1401010064000593.10.2014 від 31.10.2014 за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №7874 від 29.07.2015 на суму 405,35 грн. за рахунком №1401010064000593.10.2014 від 31.10.2014 за послуги зв'язку - пеня згідно дог.№64-59;
- №252 від 20.01.2015 на суму 15483,65 грн. за рахунком №1401010064000593.11.2014 від 30.11.2014 за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №253 від 20.01.2015 на суму 276,28 грн. за рахунком №1401010064000593.11.2014 від 30.11.2014 за послуги зв'язку - пеня згідно дог.№64-59;
- №1641 від 24.02.2015 на суму 15754,70 грн. за рахунком №1401010064000593.12.2014 від 31.12.2014 за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №1642 від 24.02.2015 на суму 251,55 грн. за рахунком №1401010064000593.12.2014 від 31.12.2014 за послуги зв'язку - пеня згідно дог.№64-59;
- №6697 від 30.06.2015 на суму 15560,16 грн. за рахунком №1401010064000593.01.2014 від 31.01.2015 за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №6698 від 30.06.2015 на суму 371,82 грн. за рахунком №1401010064000593.01.2015 від 31.01.2015 за послуги зв'язку - пеня згідно дог.№64-59;
- №8003 від 31.07.2015 на суму 15567,44 грн. за рахунком №1401010064000593.2.2015 від 28.02.2015 за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №8004 від 31.07.2015 на суму 484,96 грн. за рахунком №1401010064000593.2.2015 від 28.02.2015р. за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №9212 від 01.09.2015 на суму 15733,49 грн. за рахунком №1401010064000593.3.2015 від 31.03.2015 за послуги зв'язку згідно дог.№64-59;
- №9213 від 01.09.2015 на суму 912,27 грн. за рахунком №1401010064000593.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку - пеня згідно дог.№64-59.
Однак, копії платіжних доручень №7308 від 25.03.2014, №7309 від 25.03.2014, №10131 від 18.04.2014, №10132 від 18.04.2014, №12779 від 16.05.2014, №12780 від 16.05.2014, №15422 від 16.05.2014, №15423 від 16.05.2014, №20685 від 30.09.2014, №20686 від 30.09.2014, №20693 від 30.09.2014, №20694 від 30.09.2014, №23168 від 26.11.2014, №23169 від 26.11.2014, №22289 від 04.11.2014, №22290 від 04.11.2014, №22524 від 07.11.2014, №22525 від 07.11.2014, №7873 від 29.07.2015, №7874 від 29.07.2015, №252 від 20.01.2015, №253 від 20.01.2015, №1641 від 24.02.2015, №1642 від 24.02.2015, №6697 від 30.06.2015, №6698 від 30.06.2015, №8003 від 31.07.2015, №8004 від 31.07.2015 не беруться колегією суддів до уваги як докази сплати основного боргу по договору №64-59 від 20.07.2012, оскільки, вказаними платіжними дорученнями третьою особою сплачені послуги не в спірний період (з березня 2015р. по січень 2016р.), який є предметом розгляду справи №905/465/18.
При цьому, з копії платіжного доручення №9212 від 01.09.2015 вбачається сплата третьою особою на користь позивача грошових коштів за березень 2015 (тобто, за місяць, що входить до спірного періоду) на суму 15733,49 грн.
Платіжне доручення №9213 від 01.09.2015р. колегією суддів не враховуються, оскільки даним платежем третьою особою сплачувалась на користь позивача пеня, а не основний борг.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Крім цього, загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р. (Інструкція).
При цьому, відповідно до п.1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункових документів як платіжне доручення.
За змістом п.1.30 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.1.4 Інструкції платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Виходячи зі змісту наданого третьою особою платіжного доручення №9212 від 01.09.2015 на суму 15733,49 грн. в графі призначення платежу третьою особою було зазначено: «Оплата рах. №1401010064000593.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку згідно дог.№64-59».
Одночасно матеріали справи містять розрахунок суми заборгованості за договором №64-59 від 20.07.2012 про надання телекомунікаційних послуг (т. 1 а.с.102) з відображенням позивачем проведених третьою особою оплат та місяця боргу, за який оплати були зараховані.
Так, позивачем враховано оплати, проведені 12.10.2014, 13.10.2014, 01.09.2015, за послуги зв'язку за зобов'язанням березня 2015 у загальній сумі 8748,69 грн. (8580,69 грн. + 84,00 грн. + 84,00 грн.).
Проте, платіжним дорученням №9212 від 01.09.2015 послуги, надані позивачем у березні 2015, оплачені у сумі 15733,49 грн., тобто у повному обсязі.
Таким чином, приймаючи до уваги зазначені позивачем у розрахунку відомості щодо проведених платежів, які відповідачем та третьою особою не спростовані, виходячи з того, що позивачем при нарахуванні не враховано проведений третьою особою платіж у повному обсязі за зобов'язанням березня 2015, а також відсутність обов'язку у відповідача сплачувати початкове сальдо, яке нараховано до передачі останньому прав та обов'язків за договором №64-59 від 20.07.2012, за висновками колегії суддів, заборгованість відповідача перед позивачем за період з березня 2015р. по січень 2016р. становить 135217,78грн. (308058,57 грн. (загальна сума нарахувань, зазначена позивачем) - 157107,30грн. (заборгованість станом на 01.03.2015р.) - 15733,49 грн. (платіж за зобов'язанням березня 2015р.)).
Посилання відповідача у відзиві та апеляційній скарзі на неотримання Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області послуг від позивача у повному обсязі, внаслідок його знаходження та реєстрації до листопада 2014р. в місті Донецьку, втрати частини майна внаслідок проведення антитерористичної операції колегія суддів відхиляє, враховуючи, що в період безпосереднього отримання даних послуг відповідач ще не набув прав та обов'язків сторони за договором №64-59 від 20.07.2012 та, як наслідок, не може знати про стверджуванні обставини. При цьому, третьою особою будь-яких доказів щодо звернення до позивача з вимогою про припинення договору, відмови від отримання послуг в період з липня 2014р. по листопад 2014р., наявності претензій щодо якості, обсягу наданих послуг до справи не надано.
Відповідач у відзиві на позов та апеляційній скарзі також стверджує про відсутність в нього зобов'язання зі сплати спірної заборгованості внаслідок визнання даного боргу ліквідаційною комісією третьої особи та включенням вимог позивача до четвертої черги вимог кредиторів та про їх задоволення в порядку визначеному ч.4 ст.112 Цивільного кодексу України.
Матеріали справи містять заяву про визнання поточних кредиторських вимог №12С000-194 від 10.02.2016, за змістом якої позивач просив визнати Дніпропетровську філію ПАТ «Укртелеком» кредитором Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області на загальну суму 142202,58 грн. за період березень 2015р.-січень 2016р. за договором №64-59 від 20.07.2012р.
У рішенні голови ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в Донецькій області №37л/к від 26.02.2016. вказано, що викладені у заявах від 10.02.2016 №12С000-192, №12С000-193, №12С000-194 вимоги на загальну суму 303696,22 грн. будуть задоволені в порядку, визначеному ч.4 ст.112 Цивільного кодексу України.
Проте, з наведеного рішення не вбачається розмір боргу, визнаного Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області саме за заявою №12С000-194 від 10.02.2016. Заяви від 10.02.2016 №12С000-192, №12С000-193 ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Одночасно, як було зазначено вище, угода про заміну сторони у зобов'язанні від 01.01.2016 до договору №64-59 від 20.07.2012 не оспорюється, доказів незаконності змісту угоди, недотримання форми, невідповідності волі та волевиявлення, наявності дефектів суб'єктного складу не надано.
Проте, зі змісту копії рішення ліквідаційної комісії від 26.02.2016 № 37 л/к вбачається, що в ньому відсутні будь-які відомості щодо визнання кредиторських вимог позивача саме за договором № 64-59 від 20.07.2012. Інших доказів в підтвердження викладених обставин відповідачем чи третьою особою до матеріалів справи не надано, як і доказів сплати зазначеної заборгованості.
Відтак, рішення голови ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в Донецькій області №37л/к від 26.02.2016 колегією суддів до уваги не береться.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.
Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст.262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Як було встановлено вище, зобов'язання березня 2015р. погашено третьою особою у повному обсязі платіжним дорученням №9212 від 01.09.2015р.
Приймаючи до уваги умови договору №64-59 від 20.07.2012 щодо проведення розрахунку не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем послуг, за зобов'язанням квітня 2015р. не пізніше 20.05.2015, за зобов'язанням травня 2015р. - 20.06.2015р., за зобов'язанням червня 2015р. - 20.07.2015р., за зобов'язанням липня 2015р. - 20.08.2015р., за зобов'язанням серпня 2015р. - 20.09.2015р., за зобов'язанням вересня 2015р. - 20.10.2015р., за зобов'язанням жовтня 2015р. - 20.11.2015р., за зобов'язанням листопада 2015р. - 20.12.2015, за зобов'язанням грудня 2015р. - 20.01.2016р., за зобов'язанням січня 2016р. - 20.02.2016.
Як наслідок, право позивача на відповідний позов виникло з 21.05.2015, з 21.06.2015 та т.д.
Виходячи з того, що позовна заява направлена до господарського суду Донецької області 06.03.2018, колегією суддів встановлено відсутність порушень з боку позивача встановленого ст.257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за надані послуги підлягає частковому задоволенню в сумі 135217,78 грн. за період з квітня 2015р. по січень 2016р.
За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 41232,08 грн. за період з березня 2016р. по січень 2018р. та три проценти річних в сумі 8499,01 грн. за період з 01.03.2016р. по 26.02.2018р.
Враховуючи висновки колегії суддів про часткове задоволення позовних вимог щодо суми основного боргу, внаслідок проведеного перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляція в сумі 39206,82 грн. за період з березня 2016р. по січень 2018р. та 3% річних в сумі 8081,55 грн. за період з 01.03.2016 по 26.02.2018.
Перевірку розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань колегією суддів здійснено за допомогою програмного забезпечення "Ліга Закон".
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статями 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Донецькій області м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2018 у справі № 905/465/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2018 у справі № 905/465/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 26.11.2018.
Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.І. Склярук