проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" листопада 2018 р. Справа № 922/4587/13
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: Мартюхіна Н.О.,
судді: Геза Т.Д., Плахов О.В.
при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від апелянта від кредиторів ліквідатор розглянувши апеляційну скаргу Єлфімовій Ю.О. не з'явились; не з'явились; арбітражний керуючий Кошовський С.В. - особисто; ОСОБА_1, м. Полтава (вх.№823 Х/2)
на ухвалу Господарського суду Харківської області
від18.05.2018 року
у справі№922/4587/13 (суддя Усатий В.О.)
за заявою кредитора до боржника про Mramor LLP, Wales Фізичної особи-підприємця Бабича Ігоря Юрійовича, м. Харків банкрутство
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2018 року у справі №922/4587/13 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зустрічне зобов'язання.
Не погодившись з постановленою ухвалою, до Харківського апеляційного господарського суду звернувся Бабич Дмитро Ігорович з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2018 року у справі №922/4587/13 про відмову в задоволенні клопотання про зустрічне зобов'язання та ухвалити нове судове рішення про встановлення зустрічного забезпечення, яким зобов'язати ліквідатора ФОП Бабича І.Ю. - Кошовського С.В. внести на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області грошові кошти в сумі 200000,00 грн.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. Зазначає про наступні порушення, які на його думку допущені судом:
- суд помилково в резолютивній частині оскаржуваної ухвали відмовив у задоволенні клопотання про зустрічне "зобов'язання", зважаючи на те, що: по-перше, заявник не звертався з таким клопотанням, а просив задовольнити вимоги про зустрічне забезпечення; по-друге, положеннями чинного ГПК України не передбачено зустрічного "зобов'язання";
- не було повно та всебічно досліджено питання щодо можливих гарантій відшкодування ймовірних збитків ОСОБА_1. та суд першої інстанції не переконався, що ліквідатор Кошовський С.В. може забезпечити відшкодування можливих збитків ОСОБА_1., які можуть бути спричинені забезпеченням позову;
- відмовивши у задоволенні зустрічного забезпечення, суд залишив поза увагою негативні наслідки для ОСОБА_1., які відобразились у вигляді відмови ПАТ "Полтава-банк" переглянути умови кредитного договору та знизити відсоткову ставку ФОП ОСОБА_1 по взятим на себе кредитним зобов'язанням;
- надавши перевагу аргументам ліквідатора, в той же час судом не надано належної правової оцінки доказам заявника зустрічного забезпечення, чим порушено принцип змагальності сторін у господарському процесі, який закріплений в ст. 13 ГПК України.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2018 року та призначено розгляд апеляційної скарги на 16.07.2018 року об 12:00 год.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 року зупинено апеляційні провадження по розгляду апеляційної скарги Бабича Данила Ігоровича, в інтересах якого діє законний представник Нікіфорова Г.О., на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.01.2018 року та апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2018 року до розгляду Верховним Судом касаційної скарги Нікіфорової Г.О., законного представника малолітнього Бабича Данила Ігоровича, на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 року та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 року, та повернення справи №922/4587/13 до Харківського апеляційного господарського суду.
Указом Президента від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", крім іншого, ліквідовано Харківський апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області з місцезнаходженням у місті Харкові.
Указом Президента від 28.09.2018 року №295/2018 "Про переведення суддів" до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду переведено суддів.
Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018 року.
31.10.2018 року на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4587/13 про банкрутство Фізичної особи-підприємця Бабича Ігоря Юрійовича.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2018 року, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 року справу №922/4587/13 прийнято до свого провадження; поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2018 року; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2018 року об 10:00 год.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду від ліквідатора ФОП Бабича І.Ю., арбітражний керуючий Кошовський С.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги мотивуючи свою позицію наступними обставинами:
- з огляду на приписи ст.ст. 41, 98 Закону про банкрутство, ліквідатор як особа, яка здійснює свою діяльність на професійній основі, керується не власними інтересами, а виконує повноваження в силу Закону для задоволення вимог кредиторів, а не для створення нових зобов'язань, в тому числі по таких як внесення грошових коштів для зустрічного забезпечення;
- у даному випадку гарантією сумлінного виконання повноважень ліквідатора виступають власне приписи Закону про банкрутство (ст.ст. 41, 107, 109, 117), які передбачають можливість учасника справи подати скаргу на його дії, відповідальність арбітражних керуючих, а також наділяють суд повноваженнями відсторонити ліквідатора від займаної ним посади;
- єдиним встановленим Законом джерелом фінансування для зустрічного забезпечення є спеціальний рахунок для зарахування коштів, отриманих від реалізації ліквідаційної маси, але гроші на цьому рахунку у ліквідатора ФОП Бабича І.Ю. наразі відсутні, тому здійснити означені витрати об'єктивно не вбачається за можливе;
- відсутні доказів можливості завдання ОСОБА_1 будь-яких конкретних збитків або доказів достатньо обґрунтованої ймовірності їх понесення, у даному випадку виключають можливість встановлення судом зустрічного забезпечення.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, проведеному 19.11.2018 року, був присутній ліквідатор ФОП Бабича І.Ю. - арбітражний керуючий Кошовський С.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у своєму відзиві (копія також надана у судовому засіданні), просив суд залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2018 року у справі №922/4587/13 без змін.
Уповноважені представники апелянта (ОСОБА_1.) та кредиторів у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 19.11.2018 року, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників апелянта та інших учасників справи, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву на неї, заслухавши пояснення присутнього ліквідатора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, не оспорюється учасниками справи, та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2013 року порушено провадження у справі №922/4587/13 про банкрутство ФОП Бабича Ігоря Юрійовича.
Постановою Господарського суду Харківської області від 10.12.2013 року визнано ФОП Бабича Ігоря Юрійовича банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
З 22.12.2017 року ліквідатором ФОП Бабича І.Ю. призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В.
22.12.2017 року ліквідатор ФОП Бабича І.Ю. арбітражний керуючий Кошовський С.В. звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, в якій просив заборонити ОСОБА_1 відчужувати в будь-який спосіб нежитлові будівлі загальною площею 2883,1 кв.м., до яких входить: цех з обробки природного каменю літ. "А-1", загальною площею 392,7 кв.м, виробничий корпус літ. "Б-2" загальною площею 2424,2 кв.м., насосна станція літ. "В-1" загальною площею 15 кв.м., прохідна літ. "Г-1" загальною площею 9,8кв.м, бокс літ. "Д-1" загальною площею 32,9 кв.м., навіс літ. "Д", побутове приміщення літ. "Е-1" загальною площею 8,5 кв.м, навіс літ. "Ж", огорожа, хвіртка, ворота №1-3, підкранові колії, 4, замощення І, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначена заява мотивована наступними обставинами:
20.02.2007 року між ЗАТ "Банк НРБ" (правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк") (банком) та Бабичем І.Ю. (позичальником) укладений Договір про відкриття кредитної лінії №11-02-07/ФО, за умовами якого Банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, що надалі іменується «кредитна лінія», надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені у п. 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також здійснювати повернення наданого йому кредиту у розмірах та у строки, передбачені цим договором, і виконати інші умови цього договору. Пунктом 1.5 цього Договору встановлено, що кредит надається на його поточні потреби.
20.02.2007 року між тими ж сторонами укладений Договір іпотеки, у п. 3 якого встановлено, що предметом іпотеки за цим договором є: нежитлові будівлі загальною площею 2883,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року у справі №2-1053/11 задоволено позов ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії" до Бабича І.Ю. про стягнення заборгованості за Кредитним договором; стягнуто з Бабича І.Ю. на користь ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії" заборгованість за Кредитним договором у сумі 6433819,04 грн., судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.; в задоволенні зустрічного позову Бабича І.Ю. до ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії" про визнання недійсним договору відмовлено.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" задоволено позовні вимоги ФОП Бабича І.Ю.; визнано за ФОП Бабичем І.Ю. право власності на збудовані об'єкти нерухомого майна нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.09.2006 року №11977302 ФОП Бабичу І.Ю. належать на праві власності на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" нежитлові приміщення загальною площею 2883,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2015 року у справі №922/4587/13, яка набрала законної сили, задоволено заяву ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" з грошовими вимогами до банкрута в повному обсязі в сумі 17455594,98 грн.; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" в сумі 17455594,98 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, що є предметом застави ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії".
06.04.2017 року між ФОП Бабичем І.Ю. в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Белікова О.П. (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладений Договір купівлі-продажу, п. 1.1 якого встановлено, що продавець в порядку, встановленому для виконання постанови Господарського суду Харківської області від 10.03.2015 року у справі №922/4587/13 про визнання боржника банкрутом, передає у власність покупцеві нежитлові будівлі загальною площею 2883,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. (надалі об'єкт), а покупець приймає в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зазначений об'єкт у власність і зобов'язується сплатити продавцеві погоджену на підставі протоколу проведення відкритих торгів у формі аукціону від 27.03.2017 року №1, організованого Товарною біржею "Ресурс-Інформ+", ціну за нього. Об'єкт, що відчужується за цим договором, належить Бабичу І.Ю. на підставі рішення Постійно Діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 18.09.2006 року.
20.04.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про власника вищезазначеного майна - ОСОБА_1.
25.04.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію обтяження №20136041, згідно якого підставою виникнення обтяження є іпотечний договір, серії та номер: реєстровий №1088, виданий 25.04.2017 року, видавник: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набока Ю.В.; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб'єкта обтяження: ПАТ "Полтава-банк"; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1
11.08.2017 року ліквідатор боржника ФОП Бабича І.Ю. арбітражний керуючий Беліков О.П. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1. про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, укладеного між ліквідатором ФОП Бабича І.Ю. Беліковим О.П. та ОСОБА_1, посвідченого 06.04.2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим №747, з моменту його реєстрації, та застосування наслідків недійсності правочину, а саме: визнанням недійсним свідоцтва, виданого 27.04.2017 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Воронковою О.А., реєстровий №1109, та скасування запису про право власності №20061318 від 20.04.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
11.12.2017 року ПАТ "Сбербанк" звернулося до суду першої інстанції з заявою про визнання правочинів недійсними та скасування результатів аукціону, в якій Банк просив визнати недійсними результати проведення відкритих торгів у формі аукціону з продажу майна ФОП Бабича І.Ю., якій відбувся 27.03.2017 року, протокол проведення відкритих торгів у формі аукціону від 27.03.2017 року №1, складений ТОВ "Ресурс-Інформ+", яким оформлено продаж Лоту 1, а саме: нежитлових будівель, загальною площею 2883,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та розташовані на земельній ділянці площею 2,9 га, кадастровий номер НОМЕР_1; договір купівлі-продажу майна, укладений 06.04.2017 року між Беліковим О.П. ліквідатором ФОП Бабича І.Ю. та ОСОБА_1
Як вже зазначалось, в рамках розгляду позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, укладеного між ліквідатором ФОП Бабич І.Ю. арбітражним керуючим Беліковим О.П. та ОСОБА_1, ліквідатор ФОП Бабича І.Ю. арбітражний керуючий Кошовський С.В. звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, в якій просив заборонити ОСОБА_1 відчужувати в будь-який спосіб вищевказані нежитлові будівлі загальною площею 2883,1 кв.м.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.01.2018 року у справі №922/4587/13, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2018 року, задоволено заяву ліквідатора ФОП Бабича І.Ю. - арбітражного керуючого Кошовського С.В. щодо забезпечення вимог кредиторів; заборонено ОСОБА_1 відчужувати у будь-який спосіб нежитлові будівлі загальною площею 2883,1 кв.м., до яких входить: цех з обробки природного каменю літ. "А-1" загальною площею 392,7 кв.м, виробничий корпус літ. "Б-2" загальною площею 2424,2 кв.м, насосна станція літ. "В-1" загальною площею 15 кв.м, прохідна літ. "Г-1" загальною площею 9,8кв.м, бокс літ. "Д-1" загальною площею 32,9 кв.м, навіс літ. "Д", побутове приміщення літ. "Е-1" загальною площею 8,5 кв.м, навіс літ. "Ж", огорожа, хвіртка, ворота №1-3, підкранові колії, 4, замощення І, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
14.02.2018 року до місцевого господарського суду звернувся ОСОБА_1 із заявою (вих. б/н від 12.02.2018р.) про зустрічне забезпечення, в якій заявник просив винести ухвалу про зустрічне забезпечення, якою зобов'язати ліквідатора ФОП Бабича І.Ю. - арбітражного керуючого Кошовського С.В. внести на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області грошові кошти в сумі 200000,00 грн.
Звертаючись з заявою про зустрічне забезпечення ОСОБА_1 зазначив, що зустрічне забезпечення надасть можливість відновлення відповідачем своїх охоронюваних прав або інтересів, порушених внаслідок вжиття відповідних заходів забезпечення позову, шляхом отримання відшкодування збитків, заподіяних таким забезпеченням позову, за рахунок позивача (в особі ліквідатора). Зокрема, як вказано заявником, внаслідок забезпечення позову ОСОБА_1 спричинені збитки, які відобразились у відмові ПАТ "Полтава-банк" переглянути умови Кредитного договору від 25.04.2017 року та зменшити відсоткову ставку за кредитними зобов'язаннями у зв'язку з накладенням Господарським судом Харківської області на його майно заборони вчиняти певні дії. Крім того, зважаючи на наявність судового спору щодо нерухомого майна з ОСОБА_1 відмовляються співпрацювати ряд комерційних установ в м. Полтава. Свої можливі збитки, спричинені забезпеченням позову заявник оцінює у 200000,00 грн., вважає їх співрозмірними з вжитим за заявою ліквідатора заходами забезпечення його позову та просив зобов'язати останнього внести цю суму на депозитний рахунок суду першої інстанції.
Приймаючи оскаржувану ухвалу від 18.05.2018 року, суд першої інстанції виходив з відсутності належних доказів в обґрунтування підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1. про зустрічне забезпечення, а саме лише посилання заявника на те що зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків, без обґрунтування підстав для вжиття такого заходу з посиланням на відповідні докази та за відсутності достатнього обґрунтування необхідності вжиття зустрічного забезпечення, за його висновком не може бути підставою для винесення ухвали про зустрічне забезпечення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених у ст. 269 ГПК України, колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Згідно приписів ст. 141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:
1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;
2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
В силу принципу диспозитивності, викладеного у ст. 74 ГПК України, збирання доказів у справі не є обов'язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В обґрунтування вимог про встановлення зустрічного забезпечення, заявник ОСОБА_1 вказує на те, що у зв'язку із задоволенням заяви ліквідатора про забезпечення вимог кредиторів, яким заборонено ОСОБА_1 відчужувати у будь-який спосіб нежитлові приміщення загальною площею 2883,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, йому спричинені збитки. Зокрема, заявник зустрічного забезпечення стверджує, що з кінця січня 2018 року між ним та ПАТ "Полтава-банк" велись переговори щодо зменшення відсоткової ставки за Кредитним договором від 25.04.2017 року. Проте, 05.02.2018 року ОСОБА_1 довідався про відмову Банку у задоволенні його заяви про перегляд умов Кредитного договору з тих підстав, що на його майно Господарським судом Харківської області накладена заборона вчиняти певні дії. Тому визначена сума зустрічного забезпечення в розмірі 200000,00 грн. є вартістю можливих збитків, і таке зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих для ОСОБА_1. збитків та має на меті забезпечити баланс сторін і уникнути негативних наслідків, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечуваних заходів.
На підтвердження викладених доводів, ОСОБА_1 до своєї заяви додано ксерокопію листа (вих.№003/010-444 від 09.02.2018р.), як єдиний доказ на підтвердження необхідності зустрічного забезпечення, за змістом якого Банк повідомив, що кредитним комітетом ПАТ "Полтава-банк" розглянуто питання та прийнято рішення про відмову щодо пониження процентної ставки за користування кредитом ФОП ОСОБА_1 (3074922551) за кредитним договором №4593 від 25.04.2017 року.
Проаналізувавши зміст поданого ОСОБА_1 клопотання про зустрічне забезпечення у даній справі, колегія суддів не може дійти беззаперечного висновку про наявність ймовірності виникнення у заявника збитків у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, оскільки:
По-перше, лист (вих.№003/010-444 від 09.02.2018р.) ПАТ "Полтава-банк" не свідчить про відмову Банку у зменшенні відсоткової ставки за Кредитним договором від 25.04.2017 року саме у зв'язку з накладенням Господарським судом Харківської області на нерухоме майно заборони на відчуження, адже в цьому листі взагалі відсутнє будь-яке посилання на причини та підстави такої відмови; в ньому лише зазначено про результат розгляду такого питання та прийняття відмови у пониженні процентної ставки для ФОП ОСОБА_1;
По-друге, вказаний лист поданий до суду не в оригіналі та не в засвідченій належним чином копії, що в світлі положень ч. 2 ст. 91 ГПК України взагалі не дає суду підстави вважати його доказом;
По-третє, ухвалою про забезпечення вимог кредиторів від 18.01.2018 року накладено заборону на відчуження у будь-який спосіб спірне нерухоме майно, що не виключає право ОСОБА_1. володіння та право користування цим майном, що є предметом спору, а така заборона спрямована на створення та забезпечення об'єктивних умов та можливості реального виконання рішення (у разі задоволення вимог).
Крім того, як слідує із змісту листа ПАТ "Полтава-банк", в ньому відмовлено у перегляді умов за кредитним договором та зменшення відсоткової ставки за кредитними зобов'язаннями саме ФОП ОСОБА_1 Тобто, як фізичній особі-підприємцю, яка реалізує свою здатність до праці шляхом самостійної, на власний ризик діяльності з метою отримання прибутку.
За висновком суду апеляційної інстанції, заявник помилково пов'язує заборону у будь-який спосіб реалізовувати спірне нерухоме майно, яка встановлена ухвалою про забезпечення позову, а також можливі (непідтверджені належними доказами) похідні від цього наслідки у вигляді відмови ПАТ "Полтава-банк" у зниженні відсоткової ставки за кредитним договором, із необхідністю застосування приписів ст. 141 ГПК України щодо встановлення зустрічного забезпечення, оскільки у даному випадку відмова ПАТ "Полтава-банк" у перегляді умов кредитного договору кваліфікується судом як власні ризики господарської діяльності ФОП ОСОБА_1
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного залучення фінансових ресурсів, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
За таких обставин, як до заборони в будь-який спосіб відчужувати нерухоме майно так і в період чинності заходів до забезпечення позову, ОСОБА_1. ніхто не міг примусити до залучення кредитних коштів від ПАТ "Полтава-банк" і передачу в іпотеку спірну нерухомість у якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань, оскільки дії останнього з цього приводу ґрунтуються передусім на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Положення чинного ГПК та інших нормативно-правових актів України не передбачають можливість встановлення судом зустрічного забезпечення за для гарантування відшкодування збитків власних комерційних ризиків суб'єкта господарювання. Тому аргументи скаржника щодо неврахування судом першої інстанції гарантій відшкодування ймовірних збитків ОСОБА_1., а також доводи про те, що суд залишив поза увагою відмову Банку у зменшенні відсоткової ставки за кредитним договором, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги у якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Заявник зазначає, що збитки на заявлену суму виникли у зв'язку з задоволенням необґрунтованого клопотання ліквідатора про забезпечення вимог кредиторів.
У цьому зв'язку судова колегія вважає за необхідне відзначити, що діяльність та повноваження ліквідатора реалізується відповідно до приписів Закону про банкрутство, зокрема ліквідатор формує ліквідаційну масу (ст. 42), а після її реалізації задовольняє вимоги кредиторів (ст. 44) в порядку та черговості визначеній ст. 45 цього Закону.
В цьому випадку гарантіями відшкодування ймовірних збитків виступають саме приписи Закону про банкрутство. Так, у ст. 107 Закону визначено відповідальність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) за свої дії та заподіяну третім особам шкоду. Тобто у випадку наявності будь-яких обґрунтованих сумнівів у діяльності ліквідатора або підстав стверджувати щодо діями арбітражного керуючого Кошовського С.В. заявнику завдано або може бути завдано збитки, останній не позбавлений можливості звернутись до уповноважених державних органів із відповідним повідомленням (заявою, скаргою, тощо) про притягнення ліквідатора до відповідальності або до суду з вимогами про відшкодування арбітражним керуючим зазначеної суми грошових коштів.
В той же час, ст. 110 Закону про банкрутство передбачено необхідність страхування відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Відтак, у випадку належного доведення та документального підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 шкоди діями арбітражного керуючого Кошовського С.В., внаслідок неумисних дій або помилки під час здійснення повноважень ліквідатора ФОП Бабича І.Ю., заявник не позбавлений права отримати страхове відшкодування, що в цілому виключає необхідність встановлювати зустрічне забезпечення.
Щодо доводів апелянта про надання місцевим судом переваги доказам заявника забезпечення позову, тоді як його доводи про необхідність встановлення зустрічного забезпечення та докази нібито залишено без належного дослідження, апеляційний господарський суд зазначає наступне .
Виходячи із системного аналізу положень ст. 141 ГПК України можна зробити висновок, що вжиття заходів зустрічного забезпечення та встановлення його розміру законом покладено на розсуд суду, який розглядає відповідну заяву. Застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов'язком суду. При цьому, для вжиття заходів зустрічного забезпечення необхідно враховувати обставини справи, а також співмірність вжитих заходів із заявленими вимогами та можливими збитками осіб щодо яких такі заходи вживаються.
Разом з тим, матеріали розглянутої справи не містять доказів реальної можливості завдання ОСОБА_1 збитків внаслідок вжиття заходу забезпечення позову, або ж доказів блокування його господарської діяльності як фізичної особи-підприємця, а сам лише лист Банку, яким заявник обґрунтовує необхідність встановлення зустрічного забезпечення, по своїй суті та змісту не може бути доказом ймовірності виникнення у заявника збитків саме у зв'язку з забезпеченням позову.
При цьому, судова колегія з огляду на доводи апелянта про те, що в описовій частині оскаржуваної ухвали від 18.05.2018 року судом помилково зазначено про надходження від ОСОБА_1. клопотання про зустрічне зобов'язання, а в її резолютивній частині відображено висновок про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1. про зустрічне "зобов'язання", а також враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, які визначені в ст. 269 ГПК України, зазначає, що помилкове зазначення в оскаржуваній ухвалі суду про зустрічне зобов'язання не є тим фундаментальним порушенням, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, а відповідно до приписів ст. 243 ГПК України може бути підставою для виправлення технічної описки. Вказана обставина жодним чином не впливає на правильність висновку місцевого суду, оскільки норми процесуального закону, зокрема, ст.ст. 86, 141 ГПК України, застосовані правильно. Тобто, по суті спір вирішений правильно та не порушено норми процесуального права.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини у своїй судовій практиці … судове рішення може бути скасовано винятково для виправлення помилки дійсно істотного значення для судової системи; … принцип правової визначеності можна відкласти осторонь не заради правового пуризму, а для того, щоб виправити помилку, що має істотне значення для судової системи.
Таким чином, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для встановлення зустрічного забезпечення та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1. не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 18.05.2018 року у справі №922/4587/13 підялгає залишенню без змін.
Відмова у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України є підставою для віднесення судового збору за її подання на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2018 року у справі №922/4587/13 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2018 року у справі №922/4587/13 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Т.Д. Геза
Суддя О.В. Плахов
(У судовому засіданні 19.11.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано суддями 26.11.2018 року).