Справа № 513/899/17
Провадження № 2/513/98/18
Саратський районний суд Одеської області
09 листопада 2018 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., представника позивачів адвоката ОСОБА_1, позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника Саратської районної державної адміністрації Стоянової Т.А.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Забарівської сільської ради Саратського району Одеської області, Саратської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
14 вересня 2017 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 25 червня 2018 року (а.с. 101-104) просять:
1. Продовжити їм процесуальний строк на звернення до суду за захистом порушеного земельного права.
2. Встановити факт вступу їх матір'ю ОСОБА_6 в управління та володіння майном після смерті батька ОСОБА_7.
3. Визнати за кожним із них право на земельну частку (пай) в розмірі по 2,25 умовних кадастрових гектарів, розташовану у межах земель села Забари Саратського району Одеської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_9, та ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_10.
Позовні вимоги мотивують тим, що їх дід ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1947 року був членом колгоспу імені Шевченка села Забари Саратського району Одеської області, який у 1992 році реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка. ІНФОРМАЦІЯ_9 дід помер. Його дружина ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_11.
Сертифікат на право власності на земельну частку (пай) діду не видавали. На підставі рішення VI сесії XXII скликання Ройлянської сільської ради від 16 травня 1995 року КСП ім. Шевченка було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ОД-22-ООІ. В списках, доданих до державного акту, є прізвище ОСОБА_7 Розмір паю складає 4,5 умовних кадастрових га, вартість складає 74242, 08 грн.
Мати позивачів та дочка ОСОБА_7, ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_10 і не встигла оформити спадщину на вказану земельну частку (пай).
На думку позивачів, вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, наглядала за будинком діда, обробляла присадибну ділянку та поділила з братом врожай.
Рідний брат ОСОБА_6, ОСОБА_9 мешкав в селі Шабо Білгород-Дністровського району, та помер ІНФОРМАЦІЯ_12.
На час передачі землі у колективну власність дід не виключався з членів підприємства та мав право на земельну частку (пай), однак в результаті смерті це право не оформив. Про те, що прізвище діда знаходиться в списках, позивачам стало відомо лише в 2017 році від родичів, які отримували відповідну довідку в земельному відділі та бачили прізвище діда в списках.
Позивачі вважають, що їх мати прийняла спадщину, а строк для звернення до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину законодавством не встановлений. Те, що дід не виключався з колективного сільськогосподарського підприємства, їм стало відомо в результаті отримання 12 липня 2017 року довідки № 281 в трудовому архіві. У зв'язку з цим, просили суд визнати поважною причину пропуску процесуального строку на звернення до суду за захистом порушеного земельного права.
Під час розгляду справи позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_1 підтримали позов та просили його задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 пояснила, що вони з позивачем ОСОБА_3 в 2016 році випадково дізнались від родича про те, що їх дід ОСОБА_7 був в списках членів КСП ім. Шевченко, що додавався до державного акту на право колективної власності на землю. ОСОБА_7 належав будинок, розташований по АДРЕСА_1. Зазначеним будинком після смерті діда розпоряджався брат матері ОСОБА_9. У матері з братом через спадщину склались неприязні відносини і вони майже не спілкувались. На час смерті діда ОСОБА_6 проживала в м.Білгород-Дністровський Одеської області і заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подавала. За життя мати забороняла їм займатись питанням спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 Позивачка зазначила, що якесь майно після смерті ОСОБА_7 мати отримала, але що конкретно, не знає.
Позивач ОСОБА_3 пояснив, що після смерті діда ОСОБА_7, будинок останнього, розташований в АДРЕСА_1, лишився сину ОСОБА_9, який всім розпоряджався. Йому не відомо, яке конкретно майно отримала їхня матір після смерті діда.
Представник відповідача Саратської районної державної адміністрації Стоянова Т.А. позов не визнала. У відзиві на позовну заяву зазначила, що Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлений Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720/95. Відповідно до даного Указу та Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», паюванню підлягали землі колективної власності, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам. Однак, в матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності земель колективної власності на території Забарівської сільської ради.
Вважає, що строк для звернення до суду з даним позовом вже минув, так як сплинуло більше 20 років як пройшло розпаювання земель колективної власності. Онуки мали реальну можливість довідатися про можливе своє право на землю та звернутися з позовом в межах відповідних строків, а причини пропуску, зазначені в позовній заяві не підтверджені належними доказами (а.с. 77-78).
У запереченнях на відповідь позивачів на відзив представник відповідача зазначила, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що ОСОБА_7 був членом КСП ім.Шевченко. Позивачі не надали належних доказів факту прийняття матір'ю позивачів ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_7, а саме: вступу в управління або володіння спадковим майном відповідно до вимог Цивільного кодексу діючого на той час. Позивачі не зазначили поважні причини пропуску строку позовної давності та не надали належних доказів.
Представник Забарівської сільської ради Саратського району Одеської області, якого належним чином повідомили про день, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, надав заяву, в якій заперечував проти задоволення позову та повідомив суд, що на території Забарівської сільської ради землі колективного значення та невитребувані паї відсутні (а.с. 144).
Вислухавши позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника адвоката ОСОБА_1, представника відповідача Саратської РДА Стоянову Т.А., свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. ст.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 16 січня 2003 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Правовідносини між сторонами щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 виникли до набрання чинності ЦК України (в редакції 16 січня 2003 року) та пов'язані з визнанням права власності на майно в порядку спадкування за законом, тому при вирішенні спору в цій частині слід керуватись ст.ст. 524-527, 529, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 18 липня 1963 року).
Згідно ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Ст.529 ЦК України встановлює, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти померлого.
Згідно копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2, виданих Забарівською сільською радою Саратського району Одеської області, та копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3, виданого Білгород-Дністрвським відділом ЗАГС Одеської області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є дітьми ОСОБА_12 та ОСОБА_6 (а.с. 9-11).
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, вбачається, що ОСОБА_6 03 листопада 1957 року уклала шлюб з ОСОБА_12 та після одруження обрала прізвище ОСОБА_6 (а.с. 16).
В архівній довідці Державного архіву Одеської області від 03.04.2017 року за № К-1228 зазначено, що в метричній книзі про народження Св.-Дмитрівської церкви с. Ройлянка за 1937 р. є запис № 66 від 10 жовтня 1937 року про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13. Батько ОСОБА_7, мати ОСОБА_14 (а.с. 14-15).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого Ройлянською сільською радою Саратського району Одеської області, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.105).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_9, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, виданого Ройлянською сільською радою Саратського району Одеської області (а.с.12).
Ст.2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року N 720/95, установлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарсь кого акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Згідно зі ст.5 Указу від 8 серпня 1995 року N 720/95, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективнувласністьсільськогосподарськимпідприємствамі організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" член колективного сільськогосподарського підприємства включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Згідно архівної довідки відділу районний трудовий архів Комунальної організації "Саратагоспархів" від 12.07.2017 року № 281, у книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспника , справа № 5, СВК ім.Шевченка (колгосп ім.Шевченка) с.Забари Саратського району Одеської області, у ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, нараховано трудоднів за 1947-1954 роки, 1955-1966 роки. З 1972 року він рахується пенсіонером (а.с.17-18).
Згідгно інформації відділу у Саратському районі Головного управління Днержгеокадастру в Одеській області, державний акт на право колективної власності на земелю КСП ім.Шевченко серії ОД-22-001 від 22.08.1995 року за № 1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю на підставі рішення УІ сесії ХХІІ скликання Ройлянської сільської ради від 16.05.1995 року. Розмір паю КСП ім.Шевченко на території Забарівської сільської ради Саратського району Одеської області складає 4,50 умовних кадастрових гектарів (а.с. 20-21).
В Списку громадян-членів колективного сілськогосподарського підприємства ім.Шевченко (додаток до державного акту) в розділі Пенсіонери під номером 91 зазначений ОСОБА_7, мешканець с.Забари Саратського району (а.с. 92-97).
Зазначені докази підтверджують, що ОСОБА_7 вважається таким, що на законних підставах набув право на земельну частку (пай), а тому це майно увійшло до складу спадщини, яка відкрилсь після його смерті.
Тому суд відкидає ствердження представника Саратської районної державної адміністрації в частині того, що ОСОБА_7 не мав права на земельну частку (пай).
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Заповіту ОСОБА_7 не залишив, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори). З відповіді Саратської районної державної нотаріальної контори від 07.08.2018 року № 901/01-16, убачається, що згідно перевірки у Сппадковому реєстрі спадкова справа після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_9, не заводилась (а.с. 135-137). Таким чином, ОСОБА_6 заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 до нотаріальної контори не подавала.
На момент смерті ОСОБА_7 проживав в АДРЕСА_1, що підтверджено інформацією Забарівської сільської ради Саратського району за № 93 від 23 жовтня 2018 року (а.с.161).
Судом достовірно встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, окрім права на земельну частку (пай), увійшов також вищевказаний будинок.
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_7 є діти спадкодавця: ОСОБА_9 та ОСОБА_6.
Ст.548 ЦК УРСР визначає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно частин 1- 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачами не додано суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що їх мати ОСОБА_6 фактично вступила в управління або володіння спадковим майном свого батька ОСОБА_7 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Так, допитана за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_10 пояснила, що з 1970 року вона зареєстрована та проживає АДРЕСА_2. ОСОБА_6 була її сусідкою, проживала по тій же вулиці в будинку НОМЕР_6. Їй відомо, що в с.Забари Саратського району Одеської області у власному будинку проживали батьки ОСОБА_6, яка їх відвідувала, допомагала по господарству. В селі Забари Саратського району Одеської області у батьків ОСОБА_6 свідок була 2 рази. Яке конкретно майно лишилось після смерті ОСОБА_7 та чи вступила ОСОБА_6 в управління або володіння будь-яким майном померлого батька, свідок не пояснила.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що з 1966 року вона проживає АДРЕСА_2. Її батьки підтримували дружні відносини з ОСОБА_6, оскільки до переїзду в м.Білгород-Дністровський Одеської області, проживали в с.Забари Саратського району Одеської області. Свідку відомо, що після смерті дружини ОСОБА_7 проживав один у власному будинку в с. Забари Саратського району Одеської області. ОСОБА_6 його вівідувала, готувала їжу, допомагала по господарству. На похоронах ОСОБА_7 свідок не була та після його смерті в с.Забари Саратського району жодного разу не приїжджала. Яке конкретно майно увійшло до складу спадщини та яким чином ОСОБА_6 вступила в управління або володіння цим майном, свідок не знає.
Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР 1963 року вважається, що відмовився від спадщини спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Згідно інформації виконкому Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області інший спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_9 мешкав за адресою: АДРЕСА_3, та помер ІНФОРМАЦІЯ_14 (а.с.108).
Згідно інформації Білгород-Дністровського міськрайонного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану син ОСОБА_9 -ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_15 (а.с.162).
ІНФОРМАЦІЯ_16 ОСОБА_6 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області (а.с. 13).
Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй на момент смерті майно.
Заповіту ОСОБА_6 не залишила, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), тому відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України ( в редакції 16 січня 2003 року) право на спадкування одержують спадкоємці за законом першої черги, тобто діти спадкодавця: позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Як видно з відповіді Білгород-Дністровської міськрайонної державної нотаріальної контори, заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 надійшли до державної нотаріальної контори від спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3. 18 вересня 2009 року, 14 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_4 та грошові кошти, що знаходяться на рахунках ПАТ «Ощадбанк» (а.с. 46-52).
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 протягом шести місяців з часу відкриття спадщини (з 23 листопада 1995 року) не подала до Саратської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, та не вступила в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суду не надано належних та допустимих доказів про фактичний вступ нею в управління або володіння всім спадковим майном або його частиною, суд приходить до висновку, що вона не вчинила жодної з дій, які свідчать про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7. (стаття 549 цього Кодексу), тобто фактично відмовилась від спадщини у розумінні ст. 553 ЦК УРСР.
З пояснень позивачів встановлено, що після смерті ОСОБА_7 належним його будинком, розташованим по АДРЕСА_5, володів та розпоряджався син покійного ОСОБА_9 Оскільки після смерті ОСОБА_7 належне йому майно: будинок та право на земельну частку (пай) не було прийнято ОСОБА_6, тому воно їй не належить та не входить до складу спадщини, яка відкрилась після її смерті. Отже, відсутні підстави для визнання за позивачами права на вищевказане майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6
Таким чином, в задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 524-527, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 2-13, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Забарівської сільської ради Саратського району Одеської області, Саратської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2018 року.
Суддя А. І. Бучацька