Справа № 369/11435/15-ц
Провадження №8/369/8/18
05.11.2018 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Головатюк В.В.
за участі ОСОБА_1
засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за період затримки виплати при розрахунку, компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди та надання довідки про нараховану та не виплачену заробітну плату, -
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувсь із заявою про перегляд рішення районного суду від 25 квітня 2016 року. Свої вимоги мотивував тим, що рішенням суду йому було відмовлено в задоволенні його позову, оскільки він не надав суду доказів на підтвердження наявної заборгованості з виплати заробітної плати. Згодом йому стало про перевірку на підприємстві, за результатами якої було встановлена заборгованість перед ним в розмірі 8 049,71 грн. Він звернувся до відповідача з листом про погашення заборгованості та виплати йому коштів, надав рахунок на сплату. Але в добровільному порядку вони відмовились погасити борг. Тому дана обставина є нововиявленою та позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо причини пропуску строку звернення до суду з даною заявою вказав наступне. 11 жовтня 2017 року ухвалою суду порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, 22 листопада було розміщено на сайті дане оголошення. Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ним подано заяву до господарського суду як кредитор з грошовими вимогами до боржника про виплату йому заборгованості по заробітній платі. Але постановою апеляційної інстанції було скасовано ухвалу про порушення провадження про банкрутство, а його заяву повернуто без розгляду. Вважає дані причини поважними, тому просив також поновити пропущені строки.
Просив суд поновити строки звернення до суду із заявою про перегляд рішення за ново виявленими обставинами та ухвалити нове рішення по справі, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 заяву підтримав. Просив задоволити заяву на зазначених в ній підставах та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши думку учасників розгляду, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
В силу п. 6 ч. 3 ст. 426 до заяви додається у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.
При розгляді заяви встановлено, що 19 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з позовом. Просив стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» на свою користь нараховану, але невиплачену заробітні плату при звільненні у розмірі 8 049,71 грн., середній заробіток за період затримки виплати коштів при розрахунку з 04 листопада 2013 року по 15 жовтня 2015 року - 59 657,50 грн., компенсацію за затримку виплати заробітної плати - 5 343,21 грн., моральної шкоди - 10 000 грн., та зобов'язати відповідача надати йому довідку про нараховану та невиплачену йому заробітну плату станом на 07 липня 2015 року ( а.с. 1-4 т. 1 ).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2016 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 березня 2017 року, в задоволенні названих позовних вимог відмовлено повністю ( а.с. 52-56, 101-103, 146-147 т. 1 ).
Разом з тим, 26 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, де просив поновити строк подання цієї заяви, скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ( а.с. 149-151 т. 1 )
Фактично, заявник зазначає, що на його думку, нововияленими обставинами по справі є матеріали перевірки Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» з приводу додержання законодавства про працю на підприємстві, які отримані ним 15 грудня 2017 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» та ОСОБА_2 була подана до цього ж суду заява з грошовими вимогами до боржника з виплати заборгованості по заробітній платі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16, 18 січня 2018 року заяву позивача повернуто без розгляду.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, зокрема, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За таких обставин, суд приходить до висновку про поважні причини пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, та на підставі ст. 427 ЦПК України поновлює ОСОБА_2 відповідний строк.
Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Як зазначалось вище, підставою для відмови, з чим погодилась апеляційна та касаційна інстанція, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення своїх вимог. При первісному розгляді справи ОСОБА_2 надав суду довідку №25 від 12 березня 2014 року (а.с.7) та наказ про припинення трудового договору №88-к від 01 листопада 2013 року (а.с.6), копію трудової книжки (а.с. 8-9). Інших доказів позивач не надав та не витребував.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Разом з тим, судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами, у разі якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, відсутні, а є підстави для пред'явлення нової вимоги, а також якщо обставини виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення.
Як на нововиявлену обставину ОСОБА_2 посилається на те, що Головним управлінням Держпраці в Київській області була проведена перевірка Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» з приводу додержання законодавства про працю на підприємстві. На думку заявника результати даної перевірки мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, так як на їх підставі можна зробити висновок, що ДП дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» має заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_2 в розмірі 8049 грн. 71 коп.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Тлумачення норми ЦПК свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Христов проти України» (Khristovv. Ukraine, заява № 24465/04) від 19.02.2009, де в п. 33 зазначено, що «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). 34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Встановлено, що 21 лютого 2017 року Головним управлінням держпраці у Київській області був складений протокол №26-186/112 про адміністративне правопорушення про виявлені порушення законодавства про працю, в тому числі й щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 8 049,71 грн.
Суд вважає, що дані обставини, які вказав ОСОБА_2, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК, оскільки процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, неподання сторонами доказів на підтвердження вимог та заперечень) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Даний доказ є новим доказом, виник після ухвалення судового рішення та не міг бути відомий ні сторонам, ні суду на час ухвалення рішення.
У зв'язку суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду від 25 квітня 2016 року за нововиявленими обставинами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 423-429 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за період затримки виплати при розрахунку, компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди та надання довідки про нараховану та не виплачену заробітну плату.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 12 листопада 2018 року.
Суддя Н.С. Пінкевич