23 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5640/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі:
головуючого судді: Присяжнюк О.В.
суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 р. (ухвалене суддею Сагайдак В.В., повний текст якого складено 20.08.2018 р.)
по справі № 2040/5640/18за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) розташованої за межами населених пунктів на території Семенівської сільської ради Шевченківського району Харківської області поблизу с. Новий Лиман; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про надання дозволу на розроблення вищевказаної технічної документації та видати відповідний наказ.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 р. та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Земельного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося та справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Семенівської сільської ради Шевченківського району Харківської області поблизу с. Новий Лиман.
Листом № С-7293/0-5675/0/95-18 від 06.07.2018 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області повідомлено позивачку про неможливість задоволення її заяви, у зв'язку з тим, що вказана нею земельна ділянка не входить до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2018 року, затверджений наказом ГУ Держгеокадастру в Харківській області № 131 від 20.06.2018 р.
Позивачка, не погодившись з такою відмовою, звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача № С-7293/0-5675/0/95-18 від 06.07.2018 р. не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновокм суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Тобто, вищезазначеною нормою встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист відповідача С-7293/0-5675/0/95-18 від 06.07.2018 р. у відповідь за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за змістом та формою не може вважатись "відмовою" у розумінні частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, тобто, відповідачем за заявами позивача не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені у частині 7 статті 118 Земельного Кодексу України, у визначений законом строк.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 7 статті 118 Земельного Кодексу України, у визначений законом строк, то належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти відповідне рішення, тобто, рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області рішення про відмову в наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою не приймалося.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 по справі № 2040/5640/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Курило В.Б. Русанова