Головуючий І інстанції: Бондарь В.А.
23 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 538/1342/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Курило Л.В.,
суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора відділу БДР Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Дзюбана Едуарда Вікторовича на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.10.2018р. по справі № 538/1342/18
за позовом ОСОБА_2
до інспектора відділу БДР Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Дзюбана Едуарда Вікторовича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
14.09.2018р. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до інспектора відділу БДР Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Дзюбана Едуарда Вікторовича (далі - відповідач), в якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.10.2018р. адміністративний позов задоволено.
Визнано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 430362 від 05.09.2018 р., винесену інспектором ВБДР УПП в Полтавській області ДПП старшим лейтенантом поліції Дробан Едуардом Вікторовичем, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП - протиправною та скасовано її.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем відзив на апеляційну скаргу не надано.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялися належним чином.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 05.09.2018 р. інспектором відділу БДР Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Дзюбан Е.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №430362, згідно з якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 150 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн.
За змістом вищевказаної постанови 05.09.2018 року о 15 год. 10 хв. на а/д Т-17-05 Лохвиця-Гадяч-Охтирка-КПП "Велика Писарівка", ОСОБА_2, будучи посадовою особо, відповідальною за експлуатаційний стан, не вжив заходів щодо ліквідації напливів висотою 18 см довжиною 12 метрів на 12 кілометрі (вимірювання проводилися лінійкою ДСТУ 17435-72), не огородив її та не позначив дорожніми знаками, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг, п.3.1.1 ДСТУ 3587-97, ст. 12 Закону України "Про дорожній рух", п. 1.5 ПДР України (а.с. 6).
Не погоджуючись з постановою від 05.09.2018р. серії НК №430362, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача, як заступника начальника філії "Лохвицький райавтодор" Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню як незаконна.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина перша, друга і третя статті 140). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Згідно з ч.3 вказаної статті, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 - 3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення ( частина 5 статті 258 КУпАП).
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначені Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853) ( далі - Інструкція № 1395).
Пунктом 4 р.1 Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Відповідно до п.1 р. ІІІ Інструкції № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 2 р. ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення апеляційний суд звертає увагу на таке.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Статтею 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць.
Частиною 1 статті 140 КУпАП встановлено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом правопорушень, передбачених цією статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1 коментованої статті, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Закон України від 8 вересня 2005 року N 2862-IV "Про автомобільні дороги" (далі- Закон №2862-IV) визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Частиною другою статті 7 Закону № 2862-IV передбачено, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.
Відповідно до статті 10 Закону №2862-IV державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 12 Закону України від 30.06.1993р. №3353-XII "Про дорожній рух" посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Колегія суддів враховує, що на виконання покладених державою функцій, з метою забезпечення економічних інтересів та задоволення потреб держави та населення в удосконаленні та розвитку автомобільних доріг загального користування у сфері дорожнього руху, зокрема щодо забезпечення безпеки дорожнього руху було створено філію "Лохвицький райавтодор", як відокремлений структурний підрозділ ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"".
Відповідно до п.3.1 Положення філії "Лохвицький райавтодор" дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", затвердженої наказом ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" №157 від 06.07.2011р., філія є відособленим підрозділом Підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення.
Предметом діяльності філії є, зокрема, виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг (п.2.2. Положення).
Посадова інструкція №3 заступника начальника з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг філії "Лохвицький райавтодор" затверджена наказом начальника філії "Лохвицький райавтодор" 20.03.2015р. №71-В.
Згідно з п.п. 4.1, 4.2 п. 4 Посадової інструкції заступник начальника персонально відповідає за забезпечення інженерною підготовкою будівельного виробництва, недотримання посадових обов'язків, передбачених цією інструкцією та не використання своїх прав.
З посадової інструкції заступника начальника філії не вбачається, що позивач є посадовою особою, відповідальною за забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Заперечуючи проти встановлених відповідачем обставин щодо скоєння ним адміністративного правопорушення, позивач вказував, що не порушував правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження: оскаржувати постанову у справі.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів , приватного права, що знаходяться в нерівному положення по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Отже, відповідачем всупереч вимогам ч.1,2 ст.77 КАС України, не надано належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що обов'язок у позивача як у посадової особи, відповідальної за утримання доріг у належному стані встановлений Законом України "Про дорожній рух" та Положенням філії Лохвицький райавтодор" колегія суддів вважає не обгрунтованими, оскільки згідно з посадовою інструкцією, заступник начальника, як посадова особа філії, на виконання покладених на нього обов'язків, закріплених в посадовій інструкції, не несе персональну відповідальність за роботу філії.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 430362 від 05.09.2018 р.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора відділу БДР Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Дзюбана Едуарда Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.10.2018р. по справі № 538/1342/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк