14 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1195/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,
представника відповідачів Гарголи О.А.,
представника третьої особи Петрунів Т.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2018 року (прийняте у м. Луцьку суддею Крупінською С.С.) в адміністративній справі № 803/1383/17, провадження № 2-а/161/57/18 за позовом ОСОБА_4 до Волинської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із цим позовом та просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації (далі - Волинська ОДА) та Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації (далі - Департамент соцзахисту) щодо не вжиття достатніх заходів, спрямованих на погашення бюджетної заборгованості, тобто виплати належних йому коштів в сумі 352 408 грн;
- зобов'язати Волинську ОДА, Департамент соцзахисту та Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКС України у Волинській області) вчинити дії, а саме: виплатити йому кошти в сумі 352 408 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно підпункту 6 статті 4 та пункту 3 статті 32 Закону України від 28.12.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), як особа, яка відповідно до направлення переселилася з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, і перебуває на квартирному обліку, має право на відшкодування коштів за самостійно збудоване житло - будинок у с. Зміїнець Луцького району Волинської області. Проте, Волинська ОДА та Департамент соцзахисту тривалий період не вживають достатніх заходів щодо погашення цієї заборгованості.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2018 року позов задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність Волинської ОДА та Департаменту соцзахисту щодо вжиття достатніх заходів, спрямованих на відшкодування ОСОБА_4 вартості самостійно збудованого житла в розмірі 352 408 грн.
Зобов'язано Волинську ОДА, Департамент соцзахисту та ГУ ДКС України у Волинській області за рахунок коштів Міністерства соціальної політики України виплатити ОСОБА_4 кошти в сумі 352 408 грн за самостійно збудоване ним житло відповідно до положень статті 32 Закону № 796-XII.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив Департамент соцзахисту, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; та за неправильного застосування норм матеріального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до Департаменту соцзахисту у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обставини справи вказують на те, що він не допускав протиправної бездіяльності; ним виконано усі передбачені чинним законодавством дії, необхідні для отримання позивачем коштів для відшкодування вартості самостійно збудованого житла, а за відсутності належного бюджетного фінансування у нього були відсутні повноваження та правові механізми для відшкодування цих сум.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не розмежував ступінь відповідальності Міністерства соціальної політики України, Волинської ОДА, Департаменту соцзахисту та ГУ ДКС України у Волинській області, а також не зазначив, яким чином і на підставі яких норм чинного законодавства мають бути вчинені дії щодо виплати коштів позивачу.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник третьої особи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
Статтею 4 Закону № 796-XII визначено підстави для відселення та право на самостійне переселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення.
Так, кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про дальше проживання на цій території чи відселення.
Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення.
Громадяни, які відселяються або самостійно переселяються, користуються компенсаціями, передбаченими цим Законом.
Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 року за № 706 було затверджено Порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Порядок № 706).
Згідно із пунктом 3 Порядку № 706 громадяни, які самостійно переселяються із зон безумовного (обов'язкового), гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, одержують направлення для переселення та працевлаштування за зразком, що додається. Направлення видається на підставі заяви громадянина за підписом усіх повнолітніх членів сім'ї та довідки з місця проживання про склад сім'ї.
У направлення вписуються всі члени сім'ї, які проживають у будинку (квартирі).
Направлення видається відповідною обласною державною адміністрацією за попереднім оформленням його районною державною адміністрацією або виконкомом міської (міста обласного підпорядкування) Ради народних депутатів.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 706 громадянам, які виявили бажання побудувати житлові будинки садибного типу з надвірними будівлями або одержати приміщення в будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кошти виділяються обласними державними адміністраціями за новим місцем проживання виходячи з нормативної житлової площі не більше 13,65 кв. метра на кожного члена сім'ї, а також вартості 1 кв. метра житлової площі нового будівництва в даній місцевості, вартості відповідної частини надвірних будівель.
Порядок і розмір виділення коштів для будівництва житла встановлюються обласними державними адміністраціями.
Як встановлено судом, позивач віднесений до першої категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 408169, виданого 21.08.2002.
В 1993 році він звернувся до Волинської ОДА із заявою про вирішення питання щодо переселення його та членів його сім'ї із зони радіоактивного забруднення.
За результатами розгляду його заяви, відповідно до статті 4 Закону № 796-XII та Порядку № 706, згідно з направленням Волинської ОДА від 18.06.1993 ВЛ № 391 ОСОБА_4, у складі сім'ї із чотирьох чоловік, переселився із зони гарантованого добровільного відселення з с. Зміїнець Луцького району Волинської області та йому було надано право на одержання, будівництво або придбання житла в Луцькому районі Волинської області (а.с. 17).
У цьому селі, за адресою: вул. Зелена, 17, позивач збудував житловий будинок, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 13 - 15).
03.12.2013 ОСОБА_4 звернувся із заявою до Луцької районної державної адміністрації (далі - Луцька РДА) щодо вирішення питання про відшкодування коштів, затрачених ним на будівництво житлового будинку.
Згідно акта оцінки вартості збудованого позивачем житлового приміщення в с. Зміїнець Луцького району, по вул. Зеленій, 17 від 12.12.2013 року № 422 вартість житлового будинку житловою площею 124,2 кв.м в діючих цінах становить 800 850 грн (а.с. 18 - 19).
З урахуванням приписів статті 32 Закону № 796-XII сума відшкодування вартості побудованого житлового будинку з розрахунку 13,65 кв. м житлової площі на кожного члена сім'ї, які переселилися з забрудненої території, становить 352 408 грн, з розрахунку:
282,9 кв. м / 124,2 кв. м = 2,28 (співвідношення між загальною і житловою площею);
800 850 грн / 282,9 = 2830,86 грн/кв. м (ціна за квадратний метр загальної площі);
2830,86 грн/кв. м * 13,65 кв. м * 4 чол. * 2,28 = 352 408 грн.
Згідно з вимогами частин третьої та четвертої статті 32 Закону № 796-XII для забезпечення житлом сімей, які відселяються або самостійно переселяються відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями обласних державних адміністрацій, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, підприємства, установи та організації, а також самі громадяни можуть купувати в будь-якому населеному пункті України (крім м. Києва та курортних місцевостей) за договірними цінами жилі будинки та квартири у громадян, яким вони належать на праві особистої власності, а також будинки і квартири державного і громадського житлового фонду, що не використовуються, - за їх залишковою балансовою вартістю.
Якщо жила площа будинку (квартири), що купується, перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї, вартість зайвої площі і частини надвірних будівель, збудованих не за встановленими проектами, сплачує громадянин.
Громадянам, які збудували чи купили за власні кошти жилі будинки садибного типу з надвірними будівлями, а також жилі приміщення в будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, відшкодовується їх вартість у розмірах, визначених місцевими радами за обраним місцем проживання.
Кабінет Міністрів України виділяє Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям, на територію яких самостійно переселяються (переселилися) громадяни відповідно до статті 4 цього Закону, капіталовкладення для придбання житла.
Громадяни мають право на індивідуальне житлове будівництво з позачерговим одержанням земельних ділянок з гарантованим забезпеченням необхідними будівельними матеріалами, укладанням договорів з підрядними організаціями на будівництво будинків садибного типу, а також на позачерговий вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів незалежно від строків проживання і реєстрації місця проживання у даному населеному пункті. При цьому громадянам Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем будівництва житла виділяються кошти з розрахунку 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї.
Розмір і порядок виділення коштів для будівництва житла встановлюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями. Кошти на будівництво житла відраховуються з загальних капіталовкладень, які виділяються Кабінетом Міністрів України для будівництва житла.
Відповідно до цих приписів Луцька РДА звернулася з клопотанням до Департаменту соцзахисту (як головного розпорядника бюджетних коштів за програмою «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») про виділення коштів для відшкодування вартості збудованого житлового будинку ОСОБА_4, який переселився із забрудненої зони згідно направлення Волинської ОДА від 18.06.1993 № 391 (а.с. 22).
Станом на час звернення до суду з позовом позивачу не було відшкодовано вартість збудованого ним за власні кошти житлового будинку.
Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - бюджетні кошти) визначає Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1198 (далі - Порядок № 1198).
Відповідно до пунктів 2, 4, 10 Порядку № 1198 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є МНС, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації…
Бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на:
відшкодування витрат громадянам, які переселилися за направленнями облдержадміністрацій з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, за самостійно придбане (збудоване) ними житло…;
виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.
З урахуванням зазначених приписів та норм бюджетного законодавства у спірний період головним розпорядником коштів по програмі «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є Міністерство соціальної політики України, а розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня по відшкодуванню вартості витрат громадянам за самостійно придбане (збудоване) житло на території Волинської області є Волинська ОДА.
Як видно із матеріалів справи та пояснень представника відповідачів, Департамент соцзахисту та Волинська ОДА вживали заходи для погашення бюджетної заборгованості по виплаті коштів ОСОБА_4, в т.ч.: зверталися до Міністерства соціальної політики України, як головного розпорядника коштів, стосовно сприяння у виділенні коштів, щодо відновлення фінансування бюджетної програми, що передбачає забезпечення житлом пільгових категорій громадян, зокрема, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; зареєстрували заборгованість за бюджетною програмою «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в т.ч. й кошти на відшкодування спірної заборгованості) тощо, проте кошти їм виділено не було.
Відмову у відшкодуванні коштів з призначенням «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Міністерство соціальної політики України мотивує тим, що питання надання соціальних гарантів громадянам має вирішувати комплексно з урахуванням фінансових можливостей держави та забезпечення своєчасним і в повному обсязі фінансуванням уже прийнятих рішень щодо соціального захисту населення.
Кошти для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» за вказаною бюджетною програмою було знято, у 2015 - 2017 роках видатки на такі цілі не було передбачено, тобто, видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, фінансуються в межах коштів, передбачених Законом України «Про державний бюджет України».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що позивач має право на відшкодування вартості збудованого ним житлового будинку, а відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідачів від установленого законом обов'язку здійснити таке відшкодування.
Разом з тим, матеріали справи підтверджують, що Волинська ОДА та Департамент соцзахисту вживали залежних від них заходів для виплати заборгованості, проте таку не було погашено з незалежних від них причин; у зв'язку з цим визнання їх бездіяльності протиправною не грунтується на доказах, які були досліджені в ході судового розгляду.
Крім того, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції спосіб захисту у виді зобов'язання Волинської ОДА, Департаменту соцзахисту та ГУ ДКС України у Волинській області за рахунок коштів Міністерства соціальної політики України виплатити ОСОБА_4 кошти в сумі 352 408 грн за самостійно збудоване житло відповідно до положень статті 32 Закону № 796-XII є протирічивий, незрозумілий та фактично невиконуваний, при тому, що судом не зазначено - яка участь кожної із осіб у виконанні цього рішення.
Як зазначила представник третьої особи, ГУ ДКС України у Волинській області взагалі не може мати таких коштів, оскільки воно лише забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів, зокрема: здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на регіональному рівні, тому воно не має доступу до коштів Міністерства соціальної політики України, через що воно не зможе виконати судове рішення ні за яких умов.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_4 необхідно задовольнити частково, зобов'язавши Волинську ОДА (яка відповідно до приписів статті 32 Закону № 796-XII та Порядку № 1198 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та згідно із цими нормативно-правовими актами має необхідні повноваження) та Департамент соцзахисту (який відповідно до розпорядження Волинської ОДА від 27.05.2013 № 204 визначений розпорядником бюджетних коштів, передбачених у Волинській ОДА на погашення кредиторської заборгованості за бюджетною програмою «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») відшкодувати позивачу витрати в сумі 352 408 грн за самостійно збудоване ним житло відповідно до положень статті 32 Закону України від 28.12.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити із зазначених вище підстав.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є частково суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2018 року в адміністративній справі № 803/1383/17, провадження № 2-а/161/57/18 скасувати.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Зобов'язати Волинську обласну державну адміністрацію та Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації відшкодувати ОСОБА_4 витрати в сумі 352 408 (триста п'ятдесят дві тисячі чотириста вісім) грн за самостійно збудоване ним житло відповідно до положень статті 32 Закону України від 28.12.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 23 листопада 2018 року.