15 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/187/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Рогатинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семен Мирослави Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року (суддя першої інстанції Григорук О.Б., м. Тернопіль, повний текст складено 23.03.2018),
5 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Рогатинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семен М.М. про визнання протиправним та скасування рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у Рогатинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області НОМЕР_2 від 11.01.2018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено у внесені відомостей до Державного земельного кадастру з мотивів невідповідності електронного документа установленим вимогам без зазначення норм законодавства, які передбачають невідповідність поданих документів вимогам законодавства.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у Рогатинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семен М.М. НОМЕР_2 від 11.01.2018. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного упраління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.
Із таким судовим рішенням не погодилося Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Обгрунтовуючи незгоду, зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах населеного пункту підлягає погодженню структурним підрозділом районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, відповідно відмова у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за відсутності цього обов'язкового елементу є законною. Оскаржуване судове рішення впливає на обов'язки Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, оскільки саме цей державний орган відповідальний за ведення Державного земельного кадастру, а тому внесення до нього інформації без належних на те підстав порушує принцип законності у ввіреній апелянту сфері. Також апелянт зауважив, що суд внаслідок задоволення позову стягнув з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній викладені.
Представник позивача ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення апеляцінйої скарги. Наполягав на законності і обгрунтованності оскаржуваного судового рішення.
Відповідач вважає апеляційну скаргу обгрнутованою та дала пояснення, аналогічні, викладеним у ній доводам.
Дослідивши письмові докази, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до Чесниківської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га (гектари) в урочищі «Грида» для ведення особистого селянського господарства.
26.04.2017 Чесниківською сільською радою Рогатинського району Івано-Франківської області, з врахуванням змін відповідно до рішення від 02.11.2017, надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачу для ведення особистого селянського господарства площами 1,600 га та 0,4000 га, які розташовані по вул. Хліборобська в с. Чесники.
05.05.2017 ОСОБА_1 звернувся з заявою до ТОВ «Геоіфбуд» про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
ТОВ «Геоіфбуд» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в розмірі 1,6000 га.
Експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області складено висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 30.11.2017 №11952, підсумковою оцінкою якого є погодження вказаного проекту землеустрою.
11.01.2018 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.12.2017 (реєстраційний номер НОМЕР_1) разом з доданими документами Державним кадастровим реєстратором відділу у Рогатинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру НОМЕР_2 у зв'язку з невідповідністю документа установленим вимогам, а саме зазначено, що у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутнє погодження в структурних підрозділах районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність такої відмови з наступних підстав.
Визначення державного кадастрового реєстратора сформульовано в ст. 9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», відповідно до якої встановлено його спеціальний статус у сфері державної реєстрації земельних ділянок.
Основними повноваженнями кадастрового реєстратора є: здійснення реєстрації заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевірка на відповідність поданих документів вимогам законодавства; формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання цих книг; внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надання відмови щодо внесення; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; надання відомостей із Державного земельного кадастру й відмови в наданні; виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передання органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомостей про земельні ділянки.
Отже, державний кадастровий реєстратор - це службова особа, суб'єкт владних повноважень, що здійснює всі необхідні дії з ведення Державного земельного кадастру.
Частинами 5, 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Згідно з ч. 2 та 3 ст. 39 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» дії або бездіяльність реєстратора може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законом. Шкода, яку Державний кадастровий реєстратор заподіяв фізичним чи юридичним особам під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню за рахунок держави відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Кабінет Міністрів України постановою №1051 від 17.10.2012 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру, згідно з пунктом 5 якого, до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.
Згідно пункту 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.
Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр».
Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.
У відповідності до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
завдання на розроблення проекту землеустрою;
пояснювальну записку;
копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;
розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
кадастровий план земельної ділянки;
матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
матеріали погодження проекту землеустрою.
Згідно частини 2 статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Частиною 6 статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Отже, цією нормою чітко встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту подається на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін , спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту - у селі Чесники, вул. Хліборобська.
Отже, даний поект мав отримати погодження структурного підрозділу районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури.
Оскільки такого заходу здійснено не було, відповідач на законних підставах відмовив у здійсненні реєстрації земельної ділянки.
Доводи позивача про те, що дана земельна ділянка є сільськогосподарського призначення і на ній не розташовано об'єкт будівництва і не планується розташування такого об'єкта, є безпідставними, адже таке обмеження стосується лише земельних ділянок, які знаходяться за межами населеного пункту.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржуване судове рішення з прийняттям нового про відмову в позові.
Керуючись ч. 3 ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області задовольнити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у справі № 809/201/18 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст складено 23 листопада 2018 року.