20 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/721/18
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Багрія В.М., Заверухи О.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РМФ» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (суддя - Подлісна І.М., м.Тернопіль, повне судове рішення складено 29 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РМФ» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «РМФ» 17.04.2018 звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, у якому просило визнати протиправним акт від 13.12.2017 №7655/19-00-14-06/22602774 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РМФ» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності класифікації товарів за кодом 9503005500 згідно УКТ ЗЕД «дитячий свисток…» та «свисток…», що оформлені за митними деклараціями №"403000009/2015/009600 від 06.10.2015 (товар №10), 403040001/2016/002507 від 24.05.2016 (товар №3), 403040001/2016/007977 від 26.09.2016 (товар №7), UA403030/2017/005118 від 08.08.2017 (товар №5)»; скасувати податкові повідомлення рішення від 05.01.2018 №№0000201406, 0000191406.В обґрунтування позовних вимог вказує, що не погоджується з висновками Акту перевірки в частині неправильного визначення позивачем при митному оформленні товару «дитячий свисток…» та «свисток…» коду вказаного товару - 9503, замість 9208. Позивач вважає, що при митному оформленні вказаного товару ним правильно було класифіковано вказаний товар за кодом 9503005500 згідно УКТЗЕД, як «інструменти та пристрої музичні іграшкові» (зі ставкою ввізного мита 0%). У митного органу при митному оформленні вказаного товару жодних претензій щодо його класифікації не виникало. Натомість, відповідачем при проведенні перевірки безпідставно було застосовано Пояснення до товарної позиції 9208 згідно з УКТЗЕД, та визначено код вказаного товару 9208900000: як «скриньки музичні, органи ярмаркові, шарманки механічні, птахи співучі механічні, пилки музичні та інші інструменти музичні, вабики всіх видів, свистки, ріжки та інші духові сигнальні інструменти». Зазначене потягло безпідставне нарахування ввізного мита за ставкою 5%, та ПДВ.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі №819/690/18 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені в позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 20.11.2017 по 29.11.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «РМФ» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності класифікації товарів, що оформлені за митними деклараціями №№403000009/2015/009600 від 06.10.2015 (товар№10), 403040001/2016/002507 від 24.05.2016 (товар № 3), 403040001/2016/007977 від 26.09.2016 (товар № 7), ІІА403030/2017/005118 від 08.08.2017 (товар № 5), результати якої оформлено Актом перевірки.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: - ч.1 ст.69, ч.1 ст.257 Митного кодексу України; правил 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, Примітки 1 (г) до товарної групи УКТЗЕД 95, пункту (В) Пояснень до товарної позиції 9208, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401, що призвело до неправильної класифікації товарів «дитячий свисток» та «свисток» за кодом УКТ ЗЕД 9503005500 (ставка ввізного мита 0 в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 7550,94 грн.; п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, а саме заниження бази оподаткування ПДВ через невірне визначення коду товару та відповідно, застосування ставки ввізного мита 0%, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 1510,19 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 №0000201406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму 9438,68 коп., в тому числі 7550,94 грн. за основним зобов'язанням та 1887,74 за штрафними (фінансовими санкціями); податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 №0000191406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів на суму 1887,74 грн., в тому числі 1510,19 грн. за основним зобов'язанням та 377,55 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 22.03.2018 №10210/6/999911030325 скаргу ТОВ «РМФ» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи вказані ППР протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду із цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 3 МК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян (частина четверта статті 3 МК).
Згідно з частиною першою статті 257 МК, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини першої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД (частина друга статті 69 МК України). Згідно із частиною четвертою статті 69 МК України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо (частина п'ята статті 69 МК України). Класифікація товарів згідно з УКТ ЗЕД проводиться з урахуванням визначальних характеристик товару, Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД і пояснень до УКТ ЗЕД. Товарна номенклатура Митного тарифу України складається з наступних складових частин - Основних правил інтерпретації класифікації товарів, приміток до розділів та груп безпосередньо номенклатури товарів (текстовий опис угруповань ТН (розділ, група - два знаки, позиція - чотири знаки, підпозиція - шість знаків, категорія - вісім знаків, під категорія - десять знаків та їх цифрове позначення - код товарів).
Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД керуються при віднесенні товару до певного класифікаційного угрупування. Перші чотири правила регламентують порядок визначення товарної позиції й визначають порядок віднесення товару до певної товарної позиції. П'яте правило стосується класифікації упаковки. Шосте правило застосовується після того, як визначена товарна позиція, й регулює віднесення товару до відповідних підпозицій, категорій і підкатегорій.
Відповідно до першого Основного правила інтерпретації класифікації товарів, для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарної позиції.
Згідно шостого Основного правила інтерпретації класифікації товарів, для юридичних цілей класифікація товарів у товарних позиціях, категоріях і підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищенаведених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації.
Таким чином, при розгляді судами справ щодо оскарження рішень митних органів, пов'язаних із класифікацією товарів згідно з УКТ ЗЕД, установленню підлягають, зокрема, правильність визначення митним органом характеристик заявленого до митного оформлення товару та правильність застосування ним Основних правил інтерпретації УКТЗЕД.
Спірні правовідносини у справі, що розглядається, стосуються коду класифікації наданого позивачем до митного оформлення товару -«дитячий свисток» та «свисток». Вищезазначений товар було ввезено за митними деклараціями, наведеними в Акті перевірки.
Вказаний товар було самостійно класифіковано декларантом за кодом 9503005500 згідно УКТЗЕД, а саме: 950300 - триколісні велосипеди, самокати, педальні автомобілі та аналогічні іграшки на колесах; лялькові коляски; ляльки; інші іграшки; моделі зменшеного розміру («у масштабі») та аналогічні моделі для розваг, діючи чи недіючі; головоломки різні;9503005500 - інструменти та пристрої музичні іграшкові
Відповідно до Загальних пояснень до Групи 95 «Іграшки, ігри та спортивний інвентар; їх частини і приладдя», до цієї групи включаються іграшки всіх типів, призначені для розваги дітей і дорослих. До неї також входить устаткування для кімнатних ігор або ігор на відкритому повітрі, снаряди і пристрої для спорту, гімнастики чи атлетики, деякі приладдя для рибної ловлі, полювання і стрільби, каруселі та інші предмети для ярмаркових розваг.
Згідно з Приміткою 1 (r) до групи 95 УКТЗЕД «Іграшки, ігри та спортивний інвентар; їх частини та приладдя», до цієї групи не включаються «вабики та свистки» (товарна позиція 9208). Саме на Примітку 1 (r) посилається відповідач, не погоджуючись з класифікацією вказаного товару за кодом 9503005500. Так, відповідно до висновків Акту перевірки, товар «дитячий свисток» та «свисток» віднесено до товарної позиції 9208. При цьому, аргументуючи висновок щодо зміни коду УКТЗЕД цього товару з 9503005500 на 9208900000, відповідач посилається на застосування Примітки l ( r) до групи 95 УКТЗЕД «Іграшки. Ігри та спортивний інвентар; їх частини та приладдя», а саме: «до цієї групи не включаються: «вабики та свистки (товарна позиція 92080)».
З такими висновками відповідача суд апеляційної інстанції не може погодитися, з огляду на таке.
Класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД: 1. Назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: 2. а) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу, за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило застосовується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; б) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товари, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, проводиться відповідно до Правила 3.
У разі коли згідно з Правилом 2 б) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд можна віднести до двох або більше товарних позицій, класифікація таких товарів проводиться таким чином: а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Однак, у разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише до окремих частин товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, тоді ці товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; б) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися відповідно до Правила 3 а) або 3 б), класифікуються відповідно до матеріалу чи складових, які визначають основний характер цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; с) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до Правила 3 а) або 3 б), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед товарних позицій, що розглядаються. 4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищенаведеними Правилами, класифікуються в товарній позиції, яка відповідає найбільш подібним товарам, що розглядаються.
З долучених до матеріалів справи фотознімків видно, що товар «свисток» та «дитячий свисток» виготовлений з пластику, має властивості та кольоровий дизайн іграшки. Отже, викладене у сукупності свідчить про призначення ввезеного позивачем товару саме як дитячої іграшки. Характеристика цього товару саме, як дитячої іграшки є визначальною для вказаного товару, та повністю відповідає опису товару до товарної позиції 95. Окремо суд зазначає, що у відповідності до Примітки 1 (с) до групи 92 УКТЗЕД «Музичні інструменти; їх частини та приладдя» зазначено: «до цієї групи не включаються: «інструменти та апаратура іграшкові (товарна позиція 9503)». Однак, відповідачем всупереч наведеним вище вимогам законодавства в обґрунтування зміни коду УКТЗЕД товару - «свисток» та «дитячий свисток» зазначено, що він має класифікуватися за кодом 9208900000 згідно з УКТЗЕД (ставка мита 5%), що має наступну структуру побудову коду: 9208 Скриньки музичні, органи ярмаркові, шарманки механічні. Птахи співучі механічні, пилки музичні та інші інструменти музичні, в іншому місці не зазначені; вабики всіх видів; свистки, ріжки та інші духові сигнальні інструменти: 9208 90 00 00 - інші. Тобто, відповідачем при класифікації спірного товару було безпідставно надано перевагу його характеристикам, які не є визначальними для цього товару.
Суд також враховує, що при митному оформленні вказаного товару у Тернопільської митниці ДФС жодних сумнівів у правильності класифікації цього товару не виникло та наголошує на наступному.
За приписами пункту 3 частини третьої статті 345 МК (в редакції, чинній на час проведення органами Головного управління ДФС у Тернопільській області перевірки) органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.
Згідно із частиною першою статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. У частині другій статті 351 МК визначено дві підстави, за наявності яких може бути проведена документальна невиїзна перевірка.
Зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 МК, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.
Аналіз змісту вищенаведених норм МК дає підстави для висновку, що наказ про призначення документальної невиїзної перевірки обов'язково має містити визначені частиною другою статті 351 МК підстави для її проведення, які зі змісту такого наказу можливо було чітко ідентифікувати.
Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні наказ «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «РМФ» від 15.11.2017 №2274, ні Акт перевірки, складений за наслідками проведення такої перевірки, не містять жодних фактів про виявлення контролюючим органом ознак, що свідчать про можливе порушення позивачем законодавства України з питань державної митної справи та в чому саме вони полягають. Також у вказаних документах відсутні відомості про отримання інформації про такі порушення підприємства від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів або ж із висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.
При цьому посилання в наказі від 15.11.2017 №2274 лише на пункт 1 частини другої статті 351 МК не дає можливості ідентифікувати визначену вказаною нормою фактичну підставу для призначення документальної невиїзної перевірки позивача, що суперечить положенням МК.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 07 серпня 2018 рокуу справі №808/2133/17.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що класифікацію товарів за УКТЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження контролюючого органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №П/811/849/17 (К/9901/11284/18).
У даному випадку, визначення суми грошових зобов'язань позивачу згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відбулось за відсутності результатів митного контролю, а також рішення компетентного органу про зміну класифікації товару, отриманих після закінчення процедури митного оформлення та випуску товару, тобто за відсутності правових підстав, всупереч вимог частин четвертої та сьомої статті 69 МК. Зазначені помилкові висновки відповідача потягли за собою безпідставне нарахування позивачу ставки ввізного мита в розмірі 5% (замість 0%), та ПДВ. Таким чином, колегія суддів вважає, що прийняті Головним управлінням ДФС у Тернопільській області податкові повідомлення рішення від 05.01.2018 №№0000201406, 0000191406 є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги апелянта про скасування Акта перевірки, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України , не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Разом з тим, сам акт не може підлягати скасуванню, оскільки це не приведете до захисту прав позивача, що підтверджується усталеною судовою практикою, зокрема, аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13, від 07 липня 2015 року у справі № 21-334а15, а також Верховним Судом у постанові від 09 серпня 2018 року у справі №826/5302/14.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним Акту перевірки задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги позивача являються частково підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує, що згідно з пп. «б» ч.4 ст.322 КАС України, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення. З матеріалів справи видно, що при зверненні позивача до суду з адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн., при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 2643 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 цієї статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РМФ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області судових витрат у розмірі 2937,00 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РМФ» задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РМФ» до Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 05.01.2018 №0000201406 та від 05.01.2018 №0000191406.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РМФ» (код ЄДРПОУ 22602774) судові витрати в розмірі 2937,00 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень) сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді В. М. Багрій
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.