Справа № 806/2393/16
Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Л.А.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
23 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року ( ухвалене в м. Житомирі) у справі за адміністративним позовом приватної комерційної фірми "Інтерпродукт" до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвернтаризації" Житомирської обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та незаконними дій,
Позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
16 травня 2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про обґрунтованість доводів апеляційної скарги.
19 листопада 2018 року до суду від представника апелянта надійшли заяви про закриття провадження у справі та про розгляд справи без їх участі.
Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 19 листопада 2018 року було прийнято протокольну ухвалу.
За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, вважає, що апеляційну скарги необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - скасувати, а провадження у справі - закрити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.10.1999 між ТОВ "Терцет" в особі директора ОСОБА_3 (продавець) та ПКФ "Інтерпродукт" в особі директора ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 140,8 кв.м загальною вартістю 42240 грн. (а.с.14).
Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 20.10.1999 року проведено реєстрацію приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 140,8 кв.м за ПКФ "Інтерпродукт" на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.1999, про що здійснено запис в реєстрову книгу №103 стор.144 за реєстровим №140, інв. справа №14700 та видано реєстраційне посвідчення (а.с.15,107).
Вищевказаний договір від 01.10.1999 не визнаний недійсним та є чинним, його реєстрація не скасована.
Водночас, 28.07.2010 року Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради зареєстровано право власності на нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 140,8 кв.м реєстраційний номер 2377919 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №3271 від 03.09.2003 та акту приймання-передачі від 04.09.2003, про що видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.135-137).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують майнові права на вказаний об'єкт нерухомості, приватна комерційна фірма "Інтерпродукт" звернулась до суду за захистом своїх порушених прав
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність його дій при реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає наявність підстав для закриття провадження справі, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З установлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що спір у ній виник між ПКФ "Інтерпродукт" та суб'єктом владних повноважень з приводу неправомірності, на думку позивача, прийняття рішення щодо державної реєстрації права власності третьої особи - ОСОБА_2 на об'єкт нерухомості. При цьому, таке рішення, як випливає із наведених у позові мотивів, порушує їх право власності на спірне майно.
Таким чином, у цій справі існує невирішений спір про право на об'єкт нерухомості, а тому подальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об'єкт нерухомого майна. А отже, виникає спір про право цивільне, який вирішується за правилами цивільного судочинства.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людин.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки перегляд законності реєстраційних дій ґрунтується на обставинах, стосовно яких існує спір про право власності на нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 140,8 кв.м загальною вартістю 42240 грн. між ПКФ "Інтерпродукт" та ОСОБА_2.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по даній справі - закриттю.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року скасувати, а провадження у справі за позовом приватної комерційної фірми "Інтерпродукт" до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвернтаризації" Житомирської обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та незаконними дій - закрити.
Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного законодавства.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.