Справа № 802/1458/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
20 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивача: Пинзар О.Г.,
представника відповідача: Сивого М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" до Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в травні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, 16 квітня 2018 року Головним управлінням державної фіскальної служби у Вінницькій області проведено камеральну перевірку щодо порушення правил реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" за лютий, червень, листопад, серпень, грудень 2017 року, за листопад 2016 року та за листопад 2015 року.
За результатами даної перевірки складено акт № 8806/02-32-53-01/31380537 від 16 квітня 2018 року, у висновках якого встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" термінів реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість за лютий, червень, листопад, серпень, грудень 2017 року, за листопад 2016 року та за листопад 2015 року.
На підставі виявлених порушень відповідачем 26 квітня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017605301, яким до позивача застосовано штраф в загальній сумі 10887,69 грн.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" звернулось до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції частково задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0017605301 від 26 квітня 2018 року підлягає скасуванню в частині податкового зобов'язання, визначеного за порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних за листопад 2016 року та листопад 2015 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки у відповідача були відсутні повноваження на перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних за вищевказані періоди в межах камеральної перевірки.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, сам факт порушення позивачем податкового законодавства щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовується позивачем, а також не оскаржується правильність розрахунку розміру штрафу. Спірним є питанням наявності повноважень у відповідача перевірити, під час перевірки, своєчасність реєстрації податкових накладних.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що право проводити камеральні перевірки щодо дотримання термінів реєстрації податкових накладних контролюючий орган набув лише з 01 січня 2017 року.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, до 01 січня 2017 року) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
З 1 січня 2017 року підпункт 75.1.1 доповнено абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що предметом камеральної перевірки, у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1статті 75 ПК України в редакції, що діяла як до і після 1 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Аналіз вищенаведених норм законодавства вказує на те, що об'єктом камеральної перевірки за положеннями цієї норми є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних. Саме аналізуючи дані цього реєстру у ході проведення камеральної перевірки відповідачем встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" граничних термінів реєстрації податкових накладних за листопад 2015 року та листопад 2016 року, що і стало підставою для накладення штрафу.
Колегія суддів звертає увагу, що зміни до пункту 75.1 ПК України, які набули чинності з 1 січня 2017 року стосувалися лише уточнення повноважень, проте вони жодним чином не стосувалися періоду за який може бути проведена камеральна перевірка.
Відповідно до пункту 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Питання своєчасності реєстрації податкових накладних, які розглядаються у цій справі, відносяться до "інших питань", а відтак така перевірка проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 31 липня 2018 року у справі № 804/4056/17, від 05 червня 2018 року у справі № 803/1315/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 808/2195/17.
Посилання позивача та суду першої інстанції на статтю 58 Конституції України є помилковими, оскільки у даному випадку немає зворотньої дії закону в часі.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України №1рп/99 від 09 лютого 1999 року положення частини 1 статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням з огляду на доведеність протиправних діянь платника податків, що призвели до неналежного виконання ним вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з висновком, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення "Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову. Натомість вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2018 року № 0017605301 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 23 листопада 2018 року.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.