Справа № 806/2128/18
Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Л.А.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
14 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Матохнюка Д.Б.,
представника відповідача: Купріянюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (повний текст якого складено в м. Житомирі 25 червня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, компенсацію втрати частини доходів,
у травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо невиплати індексації грошового забезпечення та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (без зміни місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року) за період з 01.01.2016 по день звільнення (21.12.2017) та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
-зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу частини. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неврахування судом всіх обставин справи, що призвело, до невірного вирішення справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин роз'яснення від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2, згідно яких, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення. Крім того, відповідач посилається на дію особливого періоду та, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Від позивача відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи судовою повісткою, в судове засідання не з'явився.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на слідуюче.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних Силах України на посаді старшого телефоніста радіо відділення радіо взводу польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира 26 артилерійської бригади №162-РС від 14.12.2017 позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я), а наказом ТВО командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №167 від 21.12.2017 останню виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення.
В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до командира в/ч НОМЕР_1 , з заявою в якій просила нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по день її звільнення включно.
У відповідь на заяву відповідач надіслав позивачу лист №2512 від 10 квітня 2018 року, в якому зазначено, що відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/1150 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тоді як фінансовий ресурс, закладений Міністерством оборони України в кошторисі військової частини на січень 2016 року - лютий 2018 року не був розрахований на виплату індексації за відповідні періоди.
Крім того, згідно роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.
Враховуючи зазначене, підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу немає.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу, так і компенсації втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі-Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Положеннями ст. 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-IIIіндексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позову, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення індексації, а лише посилається на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/1150.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/1150 відповідно до якого, індексація грошового забезпечення військовослужбовців не підлягає нарахуванню до окремого роз'яснення та на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача, не можуть бути підтвердженням правомірності його дій.
Отже, у спірних правовідносинах, відповідач повинен діяти відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ .
Водночас, відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день її звільнення є протиправними, а відтак порушене право ОСОБА_1 має бути поновлене шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення її зі списків особового складу.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з позицією суду першої інстанції, що фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на отримання таких сум підвищення.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в частині задоволення пощовних вимог, правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, в той час як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 21 листопада 2018 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Совгира Д. І. Курко О. П.