Справа № 802/1391/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.
23 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Шидловського В.Б. Іваненко Т.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Сербин І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року (рішення ухвалене суддею Поліщук І.М. в м.Вінниця, повний текст судового рішення складено 09 серпня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні і виплаті пенсії за віком у відповідності до ст.26, ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 17.04.2018 відповідно до ст. 26 з урахуванням ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що отримуючи пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за Законом України «Про пенсійне забезпечення» вперше із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся 17.04.2018, а тому відповідач зобов'язаний призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2015-2017 роки.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року позов задоволено частково.
Суд першої інстанції визнав протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці в призначенні та виплаті ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці призначити ОСОБА_2 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
В задоволені решти позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачу вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка неодноразово перераховувалась за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому наголошує, що повторна вимога про призначення того ж виду пенсії не передбачена.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання позивач не прибув, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 19 червня 2013 року перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці та йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі зниженням пенсійного віку, як працівнику, котрий працював на роботах з шкідливими і важким умовами праці.
17 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. ст. 26, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2015, 2016, 2017 роки).
Листом від 04 травня 2018 року №154/В-1 Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці позивача повідомлено про те, що підстави для призначення йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2015-2017 роки) відсутні, оскільки він уже отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а при обчисленні розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували її призначенню (2010-2012 роки).
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що позивачу в 2013 році було призначено пенсію відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Суд першої інстанції вважав, що відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2 звернувся вперше, отже він має право на призначення пенсії відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і при обчисленні розміру пенсії відповідач повинен застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2017 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років
Таким чином, дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Приписи частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена у 2013 році, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2015-2017 роки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року (справа № 185/866/17).
Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням зазначених обставин та відповідно до вимог ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці задовольнити..
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 23 листопада 2018 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Шидловський В.Б. Іваненко Т.В.